Ухвала суду № 78421825, 03.12.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5418/18

Провадження № 2-а/461/353/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 м. Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі Сидорак М.А.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, адреса: м.Львів, вул. Ясна, 6/1) до Львівської міської ради (адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок, 1) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до Галицького районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Львівської міської ради, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради та прийняти рішення про надання ОСОБА_3 у постійне користування окреме житлове приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам з урахуванням вимог забезпечення громадян мінімальною жилою площею на одну особу відповідно до норм встановлених законодавством.

Позивач зазначає, що з народження була зареєстрована та проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (стара назва Комсомольська). У зв’язку з аварійним станом та загрозою безпеці мешканців вказаного будинку позивача разом з матір’ю було відселено у інше жиле приміщення, однак без надання позивачці як жителю будинку окремого житлового приміщення (квартири). Вказаний факт підтверджується розпорядженням міського голови м. Львова №221 від 05.04.1995 року «Про відселення мешканців 1-го поверху та флігелю будинку №18 на вулиці Братів Рогатинців , що примикає до аварійного будинку №15 на вул. Валовій». У лютому 2018 року позивач зверталась до Львівської міської ради про надання у постійне користування окремого житлового приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам з урахуванням вимог забезпечення громадян мінімальною жилою площею на одну особу відповідно до норм встановлених законодавством. На таку заяву позивач отримала відмову, тому змушена звертатись до суду за захистом своїх прав.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали повністю. Надали аналогічні викладеним у позові пояснення. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Пояснила, що позивач за адресою АДРЕСА_1 зареєстрованою не була. Тому немає підстав для надання позивачці іншого жилого приміщення. В задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши думку учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Предметом позовних вимог у справі є оскарження дій відповідача про прийняття рішення щодо відмови у наданні у постійне користування окреме житлове приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам з урахуванням вимог забезпечення громадян мінімальною жилою площею на одну особу відповідно до норм встановлених законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ч.1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналіз норм ст. 19 КАС України та ст. 19 ЦПК України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що предмет розгляду у цій справі є протиправні, на думку позивача, бездіяльність та рішення відповідача, яке стосується надання ОСОБА_3 у постійне користування житлового приміщення не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

У постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 826/13571/17 (К/9901/18191/18) ОСОБА_4 Верховного Суду зазначено, що органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.

Верховний Суд зазначив, що пов'язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема прав на користування жилим приміщенням, його приватизацію спір є спором, пов’язаним із цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є особою, яка представляє власника майна житлового фонду. Права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із житлових правовідносин. Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

У даному випадку той факт, що відповідачем є Львівська міська рада не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що даний спір, враховуючи суть спірних правовідносин щодо захисту права цивільного, їх суб'єктний склад та норми статті 19 ЦПК України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна позиція висловлена у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №337/2535/2017, постанові Верховного суду України у справі №591/4489/16-а.

Згідно п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 239 КАС України, суд роз’яснює позивачу, що даний спір підсудний місцевому загальному суду.

Частиною 2 статті 239 КАС України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись ст. ст.19, 238, 239, 241- 243, 248 КАС України, суд, -

ухвалив:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, адреса: м.Львів, вул. Ясна, 6/1) до Львівської міської ради (адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок, 1) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання до вчинення дій.

Судові витрати залишити за позивачем.

Повний текст ухвали буде складений 07.12.2018 р.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Радченко В.Є.