Рішення № 78419101, 10.12.2018, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа №156/930/18

Номер провадження 2-а/156/26/18

рядок статзвіту 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року смт. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Мушкета О.О.,

за участю секретаря - Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 5305/20500/18 від 03 жовтня 2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 16 жовтня 2018 року звернувся до Іваничівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про скасування постанови митного органу у справі про порушення митних правил № 5305/20500/18 від 03 жовтня 2018 року, за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 8500 гривень.

Згідно оскаржуваної постанови, 09 червня 2018 року по смузі руху «зелений коридор» ОСОБА_1 ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Устилуг» Волинської митниці ДФС автомобіль марки «VW PASSAT», кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, в митному режимі «транзит». Термін вивезення (транзиту) вище вказаного автомобіля з митної території України закінчився 19 червня 2018 року, однак станом на день розгляду справи про порушення митних правил вказаний автомобіль вивезений за межі митної території України не був.

Вважає винесену постанову про притягнення його до відповідальності такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, та підлягає скасуванню, оскільки жодних автомобілів на митну територію України ніколи не ввозив, до зазначеного у постанові автомобіля ніколи не мав ніякого відношення, і що зазначений автомобіль на митну територію України був ввезений мешканцем селища Благодатне м. Нововолинська ОСОБА_2 (ОСОБА_3), а він лише був пасажиром зазначеного автомобіля. Крім того зазначива, що інспекторами митниці при здійсненні провадження у справі про порушення митних правил не було здобуто жодних доказів, які б свідчили про його причетність до ввезення даного автомобіля. Зазначив, що інспектором митниці, без його згоди внесено зміни у базу даних і замість ОСОБА_2 внесено його ім'я як такого, що ввозив на митну територію України зазначений автомобіль.

У зв'язку з зазначеним, просить суд скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 5303/20500/18 від 03 жовтня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., а провадження у справі закрити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились. Від представника позивача до суду надійшла письмова заява, згідно якої заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позові та розгляд справи проводити у їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представником відповідача на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву, згідно якого заявлений до Волинської митниці ДФС позов заперечив. Зазначив, що притягнення позивача до відповідальності на їх думку було обґрунтованим та правомірним. Доказами у справі про вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил є витяг з АСМО «Інспектор» за даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску «Устилуг», під час митного оформлення транспортного засобу 09.06.2018 року. За даною інформацією саме позивач ОСОБА_1, а не будь-яка інша особа, могла подати до митного контролю свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон разом з іншими документами, необхідними для пропуску транспортного засобу. Вказаний факт свідчить про те, що саме ОСОБА_1 ввозив цієї доби через канал «зелений коридор» вказаного пункту пропуску в режимі «транзит» автомобіль марки «VW PASSAT», кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, та взяв на себе обов'язок вивезти вказаний транспортний засіб за межі митної території України не пізніше 19 червня 2018 року. Цього позивач не зробив, у зв'язку з чим був притягнутий до відповідальності після виявлення даного правопорушення інспекторами митного поста «Устилуг» 03.10.2018 року. Крім цього, в письмовому відзиві зазначено, що позивачем на Волинську митницю до винесення постанови про порушення митних правил не надано жодних документів, які б свідчили про поважність порушення строків транзитного переміщення ним транспортного засобу. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її судовий розгляд в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи відповідно до ст. 268 КАС України у відкритому судовому засіданні.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно приписів ч.1 ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 8 МК України визначено принципи діяльності державної митної служби, а саме законності та презумпції невинуватості та єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто, закон розглядає протиправну дію (бездіяльність), вчинену певною особою, порушення митних правил (адміністративний проступок) лише в тому випадку, якщо має місце вина цієї особи, якщо вчинене було здійснено навмисно або з необережності.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплений у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

На підставі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних, управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як встановлено судом, згідно постанови в.о. начальника Волинської митниці ДФС Шелігацького Є.С. від 03 жовтня 2018 року в справі про порушення митних правил № 5305/20500/18, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України з накладенням адмінстягнення у виді штрафу, в розмірі 8500,00 грн.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було те, що він 09 червня 2018 року по смузі руху «зелений коридор» ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Устилуг» Волинської митниці ДФС автомобіль марки «VW PASSAT», кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, в митному режимі «транзит». Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля з митної території України закінчився 19 червня 2018 року.

Судом встановлено, що 07.09.2018 року, позивачу рекомендованим листом № 4470240625670 було направлено виклик щодо його явки об 11 год 00 хв 17.09.2018 року у відділ митного оформлення № 4 митного помта «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС для з'ясування обставин та причин не вивезення вказаного транспортного засобу. Даний рекомендований лист, згідно інформації з офіційного сайту УКРПОШТИ був вручений позивачу особисто.

Відповідно до статей 90, 95 МК України, транзитом визначається митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності для автомобільного транспорту - 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб.

Законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків - це документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Автомобіль марки «VW PASSAT», кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 було ввезено на митну територію України в режимі «транзит» 09 червня 2018 року.

Граничний термін вивезення даного транспортного засобу за межі митної території України був 19 червня 2018 року.

Згідно наявної у справі інформації даний автомобіль і на день винесення постанови з митної території України вивезеним не був. Інформації щодо його знищення, пошкодження чи знаходження в ремонті внаслідок обставин непереборної сили або аварії сторонами до суду не подавалось.

Відтак беззаперечним є висновок суду про те, що при транзиті автомобіля марки «VW PASSAT», кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 мав місце факт порушення граничних строків його перебування на митній території України.

За порушення строків, визначених ст.95 МК України, встановлена відповідальність, передбачена ст.470 МК України.

У відповідності до ч.3 ст.470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше, ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За твердженнями представника відповідача, викладеними у відзиві на позов, саме позивачем ОСОБА_1 було 09 червня 2018 року ввезено на митну територію України автомобіль марки «VW PASSAT», кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 у пункті пропуску «Устилуг» Волинської митниці по каналу «зелений коридор» в режимі «транзит».

Відповідач даний факт підтвердив наявними в матеріалах справи доказами, а саме: даними диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, службовою запискою від 17.09.2018 року згідно якої під час проведення перевірки інформації в програмно-інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення ЄАІС ДФС щодо переміщень транспортних засобів та витягом з електронного журналу пасажирського пункту пропуску, в яких міститься інформація про ввезення позивачем 09 червня 2018 року згаданого транспортного засобу каналом «зелений коридор» в режимі «транзит».

В матеріалах провадження у справі про вчинення порушення митних правил містяться також протокол про порушення митних правил № 5305/20500/18 від 17 вересня 2018 року та письмове повідомлення, копії яких були направлені позивачу поштою з відміткою про те, що розгляд справи про порушення ним митних правил відбудеться 03.10.2018 року з 10.00 по 12.00 год. За адресою: Україна, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, Волинська митниця ДФС.

У відповідності до ч.ч.4-6 ст.366 МК України, громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Частиною 1 ст.381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

У відповідності до п.3.1 розділу IV Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 17 листопада 2005 року, № 1118 (далі - Правила), у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України транспортного засобу, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом транспортного засобу, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого транспортного засобу здійснюється в усній формі.

В даному випадку, оскільки автомобіль марки «VW PASSAT», кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 є постійно зареєстрованим у Республіці Польща та ввозиться громадянином-резидентом, його декларування може здійснюватись в усній формі на підставі паспорта громадянина для виїзду за кордон, документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом.

Згідно п.9 розділу І Правил, не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, зокрема на який відсутні документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Згідно ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється щодо: 1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон. Прикордонний контроль включає в себе зокрема перевірку документів та огляд транспортних засобів.

Згідно ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль», перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Документом, який надає право особі перетинати державний кордон України, може бути паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а документом, на підставі якого може бути здійснений пропуск транспортного засобу через державний кордон України є свідоцтво про його реєстрацію та документ про право власності на такий транспортний засіб.

Аналіз даних норм в сукупності із доказами поданими відповідачем дає підстави вважати, що за відсутності 09 червня 2018 року у позивача ОСОБА_1 необхідних документів, оформлених на його ім'я щодо права власності, володіння чи користування автомобілем марки «VW PASSAT», кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, вказаний транспортний засіб на митну територію України в режимі «транзит» пропущено не було б.

Разом з тим, суд визнає неправдоподібною та не приймає запропоновану позивачем версію про злочинну змову третіх осіб, інспекторів митниці про використання паспортних документів позивача з метою оформлення без його відома ввезення на митну територію України зазначеного транспортного засобу.

Як встановлено судом, а ні позивач, а ні його представник до правоохоронних органів як з часу ввезення автомобіля, так і під час провадження справи про порушення митних правил, із будь-якими заявами щодо втрати паспорта чи вчинення по відношенню до позивача шахрайських чи інших незаконних дій не зверталися.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши усі доводи сторін та подані ними докази, як у підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, суд прийшов до висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» факту ввезення на митну територію України саме позивачем ОСОБА_1 09 червня 2018 року автомобіля марки «VW PASSAT», кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 в режимі «транзит».

Відповідно саме ОСОБА_1 є особою відповідальною за дотримання, обраного ним під час ввезення даного транспортного засобу митного режиму «транзит».

Згідно п.4 Розділу І Правил, транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем при ввезенні з метою транзиту - з моменту перетину митного кордону до вивезення за межі митної території України.

З огляду на це позивач, як особа, що ввезла транспортний засіб в режимі «транзит», залишається відповідальною за дотримання вимог цього режиму, а саме, забезпечення незмінного стану транспортного засобу та дотримання термінів його доставки до митниці, з моменту ввезення на митну територію України та до моменту припинення такого митного режиму, а тому є суб'єктом правопорушення, визначеного ч.3 ст.470 МК України.

Обов'язковим елементом складу правопорушення передбаченого ч.3 ст.470 МК України, щодо перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товару (в даному випадку транспортного засобу) більше ніж на десять діб, і щодо якого існує обов'язок вивезення за межі України, є його невизначений у часі (тривалий) характер, а тривати дане правопорушення може в часі з першої доби пропущення вказаного строку до моменту вивезення вказаного транспортного засобу за межі митної території України.

Автомобіль марки «VW PASSAT», кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 на час складання протоколу про порушення митних правил не доставлено до митниці та не вивезено з митної території України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище наведене, а також те, що позивачем ні до Волинської митниці ДФС до винесення постанови про порушення митних правил, ні до суду разом з поданням адміністративного позову не надано жодних документів, які б вказували на поважність порушення строків транзитного переміщення транспортного засобу, суд в задоволенні даного позову відмовляє.

Представлені сторонами докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що рішення відповідача по справі є правомірним.

Керуючись ст.ст.2, 72, 77, 78, 241-246, 268, 286 КАС України, на підставі ст.ст. 8, 19, 62 Конституції України, ст.ст.4, 8, 90, 95, 257, 366, 381, 458, 467, 470, 486, 487, 489 МК України, ст.ст. 9, 10, 252 КУпАП, Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ № 1118 від 17 листопада 2005 року, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Волинської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39472698) про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 5305/20500/18 від 03 жовтня 2018 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 5 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.О. Мушкет