Рішення № 78418312, 06.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року № 826/13579/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не врахування довідок про заробітну плату за періоди роботи з листопада 1989 року по квітень 1997 року в шахті «Кочегарка» та не нарахуванню і не виплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату за періоди роботи з листопада 1989 року по квітень 1997 року в шахті «Кочегарка», починаючи з 01 березня 2016 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та нарахування ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 01 березня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послалась на те, що остання перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 01 березня 2016 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року, яка набрала законної сили 16 листопада 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задоволено. Визнано дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 протиправними. Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві вжити дій щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 01 березня 2016 року.

Оскільки позивач відпрацювала на підземних роботах понад 7 років 10 місяців, на її думку, вона мала право на мінімальний розмір пенсії у розмірі 80% її заробітної плати, але не менше ніж 3 розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

У зв'язку із зазначеним, 02 квітня 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання роз'яснення щодо суми призначеної їй пенсії та причин незастосування до неї норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

25 квітня 2018 року відповідач листом №1098/02 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для отримання нею пенсії у розмірі, передбаченому Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», посилаючись на неможливість підтвердження наявності первинних документів щодо факту роботи позивача на підприємстві «Артемвугілля» та відсутність довідок про заробітну плату, оскільки архівні документи підприємства знаходяться за адресою: Донецька область, місто Горлівка, вулиця Лекніна, 13, тобто на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі.

Позивач, посилається на те, що обставини її зайнятості на підземних роботах та наявність пільгового стажу роботи за Списком №1 встановлено постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, а тому вона вважає, що нею до відповідача було надано повний пакет документів, які підтверджують її право на отримання пенсії згідно з Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та підтверджують розмір її заробітної плати за період роботи в шахті «Кочегарка» з листопада 1989 року по квітень 1997 року, що не було враховано Правобережним об'єднаним управлінням пенсійного фонду України в місті Києві.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з огляду на те, що 02 квітня 2018 року позивач звернулася до Управління з заявою вх. №М-791 про надання роз'яснення щодо суми призначеної пенсії та застосування до неї норм Закону України «Про престижність шахтарської праці».

Листом від 25 квітня 2018 року №1098/02 позивачу роз'яснено щодо законності проведеного розрахунку її пенсії.

Крім того, представник відповідача зазначив, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 містяться:

- Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12 липня 2012 року №1469, в які зазначено, що позивач працювала повний робочий день на шахті «Кочегарка» і за період з 08 серпня 1989 року по 25 квітня 1997 року була зайнята на підземних роботах 50% і більше робочого часу на рік на посаді маркшейдерський відділ дільничний маркшейдер;

- довідка про те, що ОСОБА_3 працювала на шахті «Кочегарка» з 08 серпня 1989 року по 25 квітня 1997 року маркшейдером, видана структурним підрозділом «Управління матеріально - технічного постачання та допоміжних виробництв» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Державного підприємства «Артемвугілля»;

- довідка про заробіток для обчислення пенсії від 12 липня 2012 року №1472 видана ОСОБА_3 структурним підрозділом «Управління матеріально - технічного постачання та допоміжних виробництв» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Державного підприємства «Артемвугілля» із зазначенням сум із січня1996 року по квітень 1997 року та посиланням, що архів шахти «Кочегарка» знаходиться на збереженні в Державному підприємстві «Артемвугілля»;

- довідка про заробіток для обчислення пенсії від 12 липня 2012 року №1471, видана ОСОБА_3 структурним підрозділом «Управління матеріально - технічного постачання та допоміжних виробництв» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Державного підприємства «Артемвугілля»із зазначенням сум з серпня 1989 року по квітень 1995 року та посилання, що архів шахти «Кочегарка знаходиться на збереженні в Державному підприємстві «Артемвугілля».

Проте, як вказує представник відповідача у відзиві на позовну заяву, на підтвердження відомостей, зазначених у вказаних вище довідках, позивачем не надано належним чином завірених копій особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату, де працювала позивач.

У зв'язку із зазначеним, відповідачем 23 грудня 2016 року на адресу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України направлено лист №45684/07 з проханням провести перевірку факту роботи на підприємстві «Артемвугілля» та видачі довідок про підтвердження наявного пільгового стажу та довідок про заробітну плату ОСОБА_1 щодо вирішення питання про призначення пільгової пенсії із зниженням пенсійного віку.

У відповідь на лист відповідача від Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України надійшов лист від 30 січня 2017 року №2155/06, в якому зазначено, що Державне підприємство «Артемвугілля» перереєстроване з 08 грудня 2014 року за адресою: Донецька область, місто Святогірськ, вулиця Куйбишева, 66, однак підприємство не підтвердило наявність первинних документів за цією адресою, а відповідно до довідок, які надходять до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, архівні документи підприємства знаходяться за адресою: Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, 13, тобто на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі.

Тому, у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували наявні в пенсійній справі довідки, у відповідача, як зазначено у відзиві на позовну заяву, немає законних підстав для їх врахування при визначенні розміру пенсії позивачу.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскільки посада маркшейдера дільничного, на якій працювала позивач, відноситься до пункту «г» підрозділу 1 розділу 1 Списку № 1, яким передбачено зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), тобто не є такою, що належить до підземної роботи протягом повного робочого дня, у позивача відсутні докази зайнятості на посаді дільничного маркшейдера, а тому дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», на думку відповідача, на позивача не поширюється.

Також, представник відповідача вказав на пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду, оскільки позивач звернулась до суду 22 серпня 2018 року, при цьому просить здійснити перерахунок пенсії з 01 березня 2016 року.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивачем надано суду відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої остання зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, виходячи за межі своїх повноважень та всупереч переліку документів, передбаченому пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1а, вимагає від неї надання завірених належним чином копій особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату, чим порушує частину 2 статті 19 Конституції України. Також позивач вказала, що відповідач протиправно відмовляється визнати її пільговий стаж та врахувати розмір заробітної плати на тій підставі, що архів підприємства, на якому вона працювала, залишився на непідконтрольній українській владі території, що унеможливлює перевірку достовірності наданих документів, які підтверджує пільговий стаж.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, у справі № 760/8855/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задоволено. Визнано дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 протиправними. Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві вжити дій щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 01 березня 2016 року.

В березні 2018 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 березня 2016 року у розмірі 1593, 81 грн.

02 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила надати роз'яснення щодо суми призначеної їй пенсії, а також просила надати роз'яснення чи взято до уваги наявність у неї шахтарського стажу 7 років і 8 місяців, який дає право на застосування Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та чи взята відповідачем при нарахуванні пенсії до уваги довідка про її заробітну плату до 2000 року, що подана з усіма іншими документами до пенсійного органу.

Листом від 25 квітня 2018 року № 1098/02 відповідач повідомив ОСОБА_1, що дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових та рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві та озокеритні руди, працівників шахтобудівників підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, і працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком № 1.

Оскільки в пільговій довідці від 12 липня 2012 року № 1469, яка знаходиться в матеріалах пенсійної справи, не зазначений перелік вищезазначених робіт, тому відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Також у листі зазначено, що згідно зі статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинним документами враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв. В свою чергу, відповідно до матеріалів пенсійної справи для розрахунку пенсії позивачем надані довідки про заробітну плату за період з листопада 1989 року по квітень 1997 року в шахті «Кочегарка», архівні документи знаходяться на зберіганні в Державному підприємстві «Артемвугілля». На запит відповідача Слов’янське об'єднане управлінням Пенсійного фонду України Донецької області надало відповідь, що архівні документи Державного підприємства «Артемвугілля» знаходяться за адресою: Донецька область, місто Горлівка, провулок Леніна, 13 на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі, тому врахувати довідки про заробітну плату до липня 2000 року немає підстав.

Щодо неврахування довідок ОСОБА_1 про заробітну плату з листопада 1989 по квітень 1997 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивачу призначено з 01 березня 2016 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року у справі № 760/8855/17-а, яке набрало законної сили 16 листопада 2017 року на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що позивач працювала на посаді дільничного маркшейдера, зокрема, з 08 серпня 1989 року по 25 квітня 1997 року на шахті «Кочегарка» Виробничого об'єднання «Артемвугілля». Для розрахунку пенсії відповідачу надані ОСОБА_1 довідки про заробітну плату за цей період роботи.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача про не врахування довідок про заробітну плату ОСОБА_1 до 2000 року внаслідок неможливості здійснення перевірки факту роботи позивача на підприємстві «Артемвугілля» та довідок про заробітну плату, оскільки цей факт встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 просить, зокрема, визнати протиправним рішення відповідача про не врахування її довідок про заробітну плату за період роботи з листопада 1989 року по квітень 1997 року в шахті «Кочегарка». Однак, судом встановлено, що відповідач не приймав рішень про не врахування вказаних довідок. Проте, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд, виходячи за межі зазначеної позовної вимоги, приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності в діях відповідача щодо не врахування довідок ОСОБА_1 про заробітну плату з 08 серпня 1989 року по 25 квітня 1997 року на шахті «Кочегарка» Виробничого об'єднання «Артемвугілля» при призначенні та виплаті пенсії позивачу з 01 березня 2016 року відповідно до рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року у справі № 760/8855/17.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із вимогою щодо врахування вказаних довідок при призначенні пенсії, строк, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений не був, оскільки на відповідача покладено судовим рішенням зобов'язання врахувати дані довідки при призначенні пенсії позивачу з 01 березня 2016 року. В свою чергу, позивач дізналася про порушення своїх прав в цій частині лише після звернення до відповідача в квітні 2018 року.

Також Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 при перерахунку пенсії Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі по тексту - Закон України від 02 вересня 2008 року № 345-VI) з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України 02 вересня 2008 року № 345-VI спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Статтею 8 Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI встановлено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Враховуючи, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року у справі № 760/8855/17 підтверджено наявність у позивача страхового стажу на посадах, передбачених Списком 1 (підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень) та визнано право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно, суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що в матеріалах пенсійної справи позивача не вбачається документів підтверджуючих роботу на посадах та підприємствах, передбачених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність права у позивача на застосування до неї Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI.

Проте судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до відповідача із вимогою про роз'яснення суми призначеної їй пенсії. Заява написана позивачем в довільній формі і розглянута відповідачем як звернення на підставі Закону України «Про звернення громадян». Жодних рішень відповідачем про перерахунок чи відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 не приймалося.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Згідно з пунктом 4.3. Порядку № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Аналіз наведених норм дозволяє суду дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 461/4328/16-а.

Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі рішення суду. В свою чергу, позивач, в порядку, встановленому Порядком №22-1, до органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI не зверталась, а на подану нею у довільній формі заяву відповідач надав відповідь листом в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».

Враховуючи наведене та з огляду на те, що відповідачем не приймалось рішення про відмову у нарахуванні і виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону від 02 вересня 2008 року № 345-VI та про відмову у здійсненні перерахунку такої пенсії, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним рішення відповідача про не нарахування і не виплату пенсії відповідно до Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI та для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року відповідно до вимог Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 704,80 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не врахування довідок, виданих на ім'я ОСОБА_1 про заробітну плату з 08 серпня 1989 року по 25 квітня 1997 року на шахті «Кочегарка» Виробничого об'єднання «Артемвугілля» при призначенні та виплаті пенсії з 01 березня 2016 року відповідно до рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року у справі № 760/8855/17.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 01 березня 2016 року, яка призначена відповідно до рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року у справі № 760/8855/17, із врахуванням довідок, виданих на ім'я ОСОБА_1 про заробітну плату з 08 серпня 1989 року по 25 квітня 1997 року на шахті «Кочегарка» Виробничого об'єднання «Артемвугілля».

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (03067, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко