Рішення № 78418268, 27.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2018 року № 826/10486/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Генпрофбуд» доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участі представників сторін:

від позивача - Вінокурова Р.О.,

від відповідачів - Щуренко Ю.С.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Генпрофбуд» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2018 №1622615147, постановлене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Генпрофбуд»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2018 №1632615147, постановлене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Генпрофбуд»;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Генпрофбуд» на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, що відбулась з 05.02.2018 по 09.02.2018 та була оформлена актом №41/26-15-14-07-01-10/37588603.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач не отримував жодного належним чином оформленого повідомлення про проведення спірної перевірки, відтак, за твердженням представника позивача, вказана перевірка не була розпочата, а у позивача, відповідно, був відсутній обов'язок з надання контролюючому органу документів. Також, представником позивача наголошено, що у відповідача була відсутня законодавчо мотивована підстава для проведення спірної перевірки, з урахуванням того, що остання проведена під час дії мораторію, встановленого приписами п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік». Крім того, у заяві про доповнення (зміну) підстав позову від 01.10.2018, прийняту судом до розгляду, представником позивача вказано, що господарські операції, які виступили об'єктом перевірки, є реальними та такими, що вчинені за наявності розумної економічної причини.

За результатами підготовчого провадження, після вчинення всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначене судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у відзиві, в якому зазначено, що спірна перевірка призначена на підставі ухвали слідчого судді, яка набрала законної сили та підлягає обов'язковому виконанню контролюючим органом. Також, у відзиві вказано, що наказ та повідомлення про проведення перевірки направлено на адресу позивача та отримано останнім 01.02.2018, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення, а мораторій, встановлений приписами п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», не поширює свою дію на спірні правовідносини. В решті представником відповідача наголошено про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом правомірно та з огляду на виявлені факти порушення позивачем податкової дисципліни.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Генпрофбуд» на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кейнфор», ТОВ «Бректон», ТОВ «Континент Буд Проект», ТОВ «Галич Партнер», ТОВ «Сіател Компані», ТОВ «Лоттус Груп», ТОВ «Фінансреал», а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 19.09.2017.

За результатами вказаної перевірки Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 16.02.2018 №41/26-15-14-07-01-10/37588603, в якому зафіксовано наступні порушення ТОВ «Генпрофбуд» вимог податкового законодавства:

- п. 44.6 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 040 765,00 грн., у тому числі за періодами: листопад 2014 року на суму 123 335,00 грн., грудень 2014 року - 154 572,00 грн., серпень 2015 року - 870 356,00 грн., листопад 2015 року - 115 083,00 грн., грудень 2015 року - 861 964,00 грн., жовтень 2016 року - 165 002,00 грн., листопад 2016 року - 1 129 419,00 грн., грудень 2016 року - 1 621 031,00 грн.;

- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 22.03.2018:

№1622615147, яким ТОВ «Генпрофбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5 953 568,75 грн., з яких за податковими зобов'язаннями збільшено на 4 762 855,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 190 713,75 грн.;

№1632615147, яким до ТОВ «Генпрофбуд» застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн., з огляду на порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, ТОВ «Генпрофбуд» подано відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України, за наслідками розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду скарги від 22.05.2018 №17555/6/99-99-11-01-01-25 та від 30.05.2018 №18795/6/99-99-11-03-01-25, якими податкові повідомлення-рішення від 22.03.2018 №1622615147 та №1632615147 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи на підставі викладеного, власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Приписами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, зокрема, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

У силу пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, оскаржувана перевірка проведена у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2017 у справі №757/54628/17-к.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2017 у справі №757/54628/17-к за результатами розгляду клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва Станкова О.П. про надання дозволу на призначення та проведення документальної позапланової перевірки вказане клопотання задоволено та надано дозвіл на призначення у кримінальному провадженні №42017101060000104 від 25.05.2017 документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Генпрофбуд» за період з 01.01.2014 по дату постановлення ухвали слідчого судді на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кейнфор», ТОВ «Бректон», ТОВ «Континент Буд Проект», ТОВ «Галич Партнер», ТОВ «Сіател Компані», ТОВ «Лоттус Груп», ТОВ «Фінансреал», а також дотримання валютного та іншого законодавства; проведення позапланової перевірки доручити співробітникам ГУ ДФС у м. Києві у строки встановлені Податковим кодексом України.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що спірна перевірка проведена на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2017 у справі №757/54628/17-к, винесеної за результатами розгляду клопотання прокурора у відповідному кримінальному провадженні.

Так, повноваження прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням визначені ч. 2 ст. 36 Кримінального процесуального України. Між тим, дана правова норма не уповноважує прокурора призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом, з огляду на те, що пункт, який раніше надавав такі повноваження, виключений Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

Отже, як зазначає Верховний Суд в аналогічній справі (правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №243/6674/17-к (провадження №51-499км17) (ЄДРСР №72670536), слідчий суддя, надавши слідчому (чи прокурору) дозвіл на проведення перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що у межах спірних правовідносин відсутні обставини, з якими положення пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України пов'язують можливість призначення та проведення перевірки.

Крім того, згідно з п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, проведення документальної позапланової невиїзної перевірки передбачає дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, зокрема право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки було надіслано належним чином копію наказу про її проведення та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 №805/3203/17-а (ЄДРСР №72791046).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на адресу ТОВ «Генпрофбуд» (яка відповідає інформації з Єдиного державного реєстру) направлено повідомлення від 30.01.2018 №4246/10/26-15-14-07-01-15 (а.с. 74 том 1) в якості додатку до якого зазначено наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 75 том 1), відправлення за №0101122928820 отримано представником ТОВ «Генпрофбуд» за довіреністю 01.02.2018. При цьому, твердження представника позивача про зазначення в якості адреси відправника - Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - адреси, яка не відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру, не спростовує факту направлення такого повідомлення та його вручення позивачу.

Разом з тим, слід зазначити, що вказане повідомлення від 30.01.2018 №4246/10/26-15-14-07-01-15 містить у собі вимогу щодо забезпечення позивачем надання всіх наявних необхідних документів, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку та пов'язані з нарахуванням та сплатою усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кейнфор», ТОВ «Бректон», ТОВ «Континент Буд Проект», ТОВ «Галич Партнер», ТОВ «Сіател Компані», ТОВ «Лоттус Груп», ТОВ «Фінансреал» за період з 01.01.2014 по 19.09.2017. Тобто, за своїм змістом вказане повідомлення цілком відповідає правовій природі запиту контролюючого органу про надання інформації.

У силу п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Аналогічні положення щодо вимог оформлення повідомлення про проведення перевірки викладено також у пп. 1.4.2 п. 1.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22, згідно з яким, з метою дотримання вимог статей 77 та 79 Кодексу підрозділи органу ДФС, які здійснюють (очолюють) документальну планову або позапланову невиїзну перевірку, забезпечують надіслання (вручення) платнику податків (його представнику) у порядку та терміни, визначені Кодексом, копії наказу про проведення документальної планової / позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, складеного за формою згідно з додатком 4 - при проведенні документальної планової невиїзної перевірки, а при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки - згідно з додатком 6 до Методичних рекомендацій (додається).

Зазначене повідомлення підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДФС, завіряється відповідною печаткою цього органу та реєструється у Журналі реєстрації повідомлень про проведення перевірок платників податків у порядку, визначеному підпунктом 1.4.1 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій.

Натомість, повідомлення від 30.01.2018 №4246/10/26-15-14-07-01-15 (а.с. 74 том 1) не містить печатки контролюючого органу, що свідчить про складання останнього з порушеннями вимог податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, слід заначити, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України).

Так, за твердженнями представника позивача, саме у зв'язку з відсутністю у відповідача законодавчо мотивованих підстав для проведення перевірки, а саме: відсутністю підстав, визначених положеннями пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (про що вказано вище), а також відсутністю належним чином оформленого повідомлення про проведення перевірки, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивачем не надано контролюючому органу запитуваних документів.

З приводу вказаного Верховним Судом у постанові від 16.01.2018 у справі №826/442/13-а (ЄДРСР №71630409) зазначено, що сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платником податків документальних підтверджень реальності здійснення ним господарських операцій, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення платником податків.

Відтак, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій підприємства у зв'язку з не наданням позивачем податковій інспекції первинних документів є неприйнятними, оскільки неправомірні дії самого податкового органу, які виразились у відсутності законодавчо мотивованої підстави для проведення перевірки та неналежному оформленні повідомленні про проведення перевірки, виключають наявність у позивача обов'язку надавати документи та пояснення стосовно своєї господарської діяльності, а також унеможливили здійснити відповідачу дослідження первинної документації платника податку, що призвело до необґрунтованості висновків щодо встановлення податкових правопорушень.

Акт перевірки отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі незаконної перевірки, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Отже, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою для проведення перевірки.

Крім того, слід зазначити, що норми, які регулюють порядок та підстави проведення документальних невиїзних перевірок, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Такі перевірки здійснюються без обов'язкової участі платника податків, через що платник податків не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення. Тому питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №820/19845/14 (ЄДРСР № 72506180).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Генпрофбуд», за результатами якої оформлено акт від 16.02.2018 №41/26-15-14-07-01-10/37588603, є протиправними. При цьому, у позивача у межах спірних правовідносин не виник обов'язок з надання посадовим (службовим) особам контролюючого органу документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, оскільки вказана перевірка, у силу наведеного, не може вважатися такою, що розпочалася. Внаслідок вказаного, підстави для застосування до ТОВ «Генпрофбуд» штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн. також відсутні, що передбачає необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2018 №1632615147.

У той же час, твердження представника позивача про проведення спірної перевірки у порушення положень п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» суд визначає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Приписами ст. 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік») встановлено до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Натомість, у межах спірних правовідносин мала місце позапланова перевірка, що виключає можливість застосування наведених положень у даному разі.

Також, суд звертає увагу, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.03.2018 №1622615147 слугували висновки контролюючого органу про те, що ТОВ «Генпрофбуд» не підтверджено відображення у податкову обліку здійснення господарських операцій з придбання робіт/послуг від контрагентів постачальників ТОВ «Кейнфор», ТОВ «Бректон», ТОВ «Континент Буд Проект», ТОВ «Галич Партнер», ТОВ «Сіател Компані», ТОВ «Лоттус Груп», ТОВ «Фінансреал», чим порушено п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Перевіряючими вказане обґрунтовано неможливістю встановити наявність у контрагентів основних засобів для здійснення господарських операцій; засновником, директором та головним бухгалтером вказаних підприємств є одна особа; аналізом господарської діяльності ТОВ «Кейнфор», ТОВ «Бректон», ТОВ «Континент Буд Проект», ТОВ «Галич Партнер», ТОВ «Сіател Компані», ТОВ «Лоттус Груп», ТОВ «Фінансреал» не встановлено придбання по ланцюгу постачання товарів «вузької спеціалізації», які б останні реалізовували на користь ТОВ «Генпрофбуд». Крім того, в акті перевірки наголошено на тому, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 у справі №757/22807/17-к гр. ОСОБА_4 (керівника та головного бухгалтера ТОВ «Кейнфор») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України; вироком Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2017 у справі №757/52832/16-к гр. ОСОБА_5 (керівника та головного бухгалтера ТОВ «Фінансреал») визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України; а згідно з протоколом допиту свідка - засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Континент Буд Проект» гр. ОСОБА_6 від 05.02.2017, останній засвідчив, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Континент Буд Проект» не має, ніяких документів щодо податкової, бухгалтерської звітності не підписував, печатки не отримував. З приводу ТОВ «Бректон», ТОВ «Галич Партнер» та ТОВ «Сіател Компані» окремо вказано, що в результаті аналізу інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємства виявлені облікові картки суб'єктів фіктивного підприємства.

Так, Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 у справі №826/7227/16 (ЄДРСР № 76613982) вказано, що саме по собі порушення кримінальної справи за фактом скоєння фіктивного підприємництва не є беззаперечною підставою та доказом відсутності реального здійснення господарської (господарських) операцій.

При цьому, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Пояснення, які зафіксовані в жодним чином не завірених копіях протоколів допиту свідків не доводять жодного факту з приводу вчинених господарських операцій між позивачем та контрагентом та потребують додаткової перевірки та підтвердження іншими доказами (аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 у справі №810/3784/17 (ЄДРСР № 77636683).

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Натомість, як вбачається зі змісту вироків Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 у справі №757/22807/17-к гр. ОСОБА_4 (керівника та головного бухгалтера ТОВ «Кейнфор») та від 29.11.2017 у справі №757/52832/16-к гр. ОСОБА_5 (керівника та головного бухгалтера ТОВ «Фінансреал»), останні не містять фактів, які підтверджують нереальність господарських операцій ТОВ «Генпрофбуд» з його контрагентами - ТОВ «Кейнфор» та ТОВ «Фінансреал». Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи представника відповідача, що вказані вироки є належними доказами нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/649/15-а (ЄДРСР №74512641).

Помилковими також є твердження представника відповідача про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі отриманої податкової інформації, виходячи з відсутності у ньому об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №826/1244/13-а (ЄДРСР №71692746).

У свою чергу, згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій представником позивача надано до суду копії договорів та первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з контрагентами, а також докази подальшої реалізації придбаних у них товарів/робіт та послуг у власній господарській діяльності, а саме: з ТОВ «Кейнфор» (а.с. 11-98 том 2), ТОВ «Континент Буд Проект» (а.с. 99-153 том 2), ТОВ «Сіател Компані» (а.с. 154-233 том 2), ТОВ «Лоттус Груп» (а.с. 234-260 том 2), ТОВ «Галич Партнер» (а.с. 2-30 том 3), ТОВ «Фінансреал» (а.с. 31-196 том 3) та ТОВ «Бректон» (попередня назва ТОВ «Наватос Трейд») (а.с. 197-238 том 3), за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду даної справи.

Під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість. У свою чергу, відповідачами не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Водночас, слід зазначити, що за результатами розгляду даної адміністративної справи встановлено відсутність у Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві повноважень на проведення досліджуваної перевірки, що є свідченням незаконності останньої.

У той же час, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.01.2018 у справі №2а/1570/4582/11 (ЄДРСР №71630461), податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З урахуванням всього викладеного вище, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2018 №1622615147.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій від 10.07.2018 №23139743-1, №23139829-1 та №23139540-1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 92 827,53 грн., які підлягають присудженню на його користь.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Генпрофбуд» (адреса: 02090, м.Київ, вул.Академіка Бутлерова, 4, код ЄДРПОУ: 37588603), до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Генпрофбуд», за результатами якої оформлено акт від 16.02.2018 №41/26-15-14-07-01-10/37588603.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22.03.2018 №1622615147 та №1632615147.

4. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Генпрофбуд» (адреса: 02090, м.Київ, вул.Академіка Бутлерова, 4, код ЄДРПОУ: 37588603) документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 92 827,53 грн. (дев'яносто дві тисячі вісімсот двадцять сім грн. 53 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980) .

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

Повний текст рішення суду виготовлено 07.12.2018