Ухвала суду № 78418120, 06.12.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 грудня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/316/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача (Чернівецького комунального ОБТІ) - Шпака О.С.,

представника відповідача (Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління виконкому Чернівецької міської ради - не з'явився,

треті особи - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - позивач), звернувся в суд з адміністративним позовом до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, в якому просить:

- визнати протиправними дії реєстратора Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, які виразились у неправомірній видачі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за НОМЕР_1 від 12.01.2012 року, зокрема в частині невідповідності площі житлового будинку Свідоцтву про право власності, відомостям реєстру прав власності, щодо об'єкту нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивачу та його сестрі на праві приватної власності належить 46/100 ідеальних часток у житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1. Іншим співвласником вказаного житлового будинку в розмірі 54/100 ідеальних часток є ОСОБА_5, яка проживає та користується вказаним будинком. Вказані частки майна визначені за останніми в результаті спадкування, а також за результатами розгляду цивільних справ.

Інші обґрунтування та обставини справи, які наведені позивачем стосувались реєстрації нерухомого майна, його площі, та належності його на правах власності, а також судових спорів за правилами цивільного судочинства, що зокрема і спонукало останнього звернутись до нотаріуса, як державного реєстратора з метою отримання інформаційної довідки по об'єкту нерухомості з метою з'ясування чи було фактично проведена реєстрація права власності на вказаний об'єкт нерухомості.

13.02.2018 року позивачем отримано інформаційну довідку №113859512 щодо державної реєстрації права власності, з якої останній дізнався про реєстраційні дії в період з 2003 року по 2015 рік , в тому числі і відповідно до рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці щодо нерухомого майна, належного йому та іншим учасникам цивільного спору.

Інші обґрунтування позивача зводяться до того, що ОСОБА_5 подано до матеріалів цивільної справи витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за НОМЕР_1 від 12.01.2012 року, який на думку позивача виданий неправомірно (не на підставі реальної площі нерухомого майна), що власне і спонукало останнього звернутись з вказаним адміністративним позовом.

Крім цього позивач також зазначав, що видача такого неправомірного витягу, порушує його права та інтереси, та впливає на розмір частки спадкового майна, а дії є протиправними, оскільки відомості наведені у оскаржуваній інформаційній довідці не відповідають, ні реєстру, ні правоустановчому документу, ані рішенню органу місцевого самоврядування .

01.11.2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного в даній справі залучено в якості другого відповідача (співвідповідача) - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління виконкому Чернівецької міської ради та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_5.

02.11.2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного в даній справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6.

14.11.2018 року представником відповідача (відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради) подано відзив на адміністративний позов, в прохальній частині якого відповідач окрім іншого клопотав про закриття провадження в справі.

В призначеному судовому засіданні, суд з урахуванням заявленого клопотання, поставив на обговорення учасників справи питання про закриття провадження в справі, з підстав того, чи належить розглядати вказану справу в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засідання заперечив щодо закриття провадження в справі, пояснивши при цьому, що вказаний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з правовою позиціє викладеною в рішенні Великої Палати Верховного Суду у справі №826/9928/15 від 04 квітня 2018 року.

Представник позивача ОСОБА_1, в судовому засіданні заперечила щодо закриття провадження в справі. Поряд з цим вказала, що в даному випадку спір обмежується тільки діями державного реєстратора, права позивача порушено, зокрема внесення недостовірних відомостей щодо площі нерухомого майна, які не відповідають правовстановлюючим документам. В подальшому, за результатами розгляду цього спору, можливе вирішення і інших спорів в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача (Чернівецького комунального ОБТІ) в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання щодо закриття провадження в справі, пояснивши при цьому, що всі доводи в даній справі зводяться до спору про право на «квадратні метри», а відтак дана категорія справ підлягає розгляду в порядку цивільного законодавства.

Звертав увагу суду, що фактично спір про право, це майновий спір, в даному випадку спір стосується майнових прав позивача.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про закриття провадження в справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Надаючи оцінку вказаним правовідносинам, судом враховано надані учасниками в судовому засіданні пояснення щодо обраного способу захисту порушеного права, суб'єктний склад спірних правовідносин, підстави звернення до суду та предмет спору.

Згідно зі статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначених норм міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінський функцій.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем оскаржуються дії реєстратора Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації щодо неправомірної видачі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за НОМЕР_1 від 12.01.2012 року, зокрема в частині невідповідності площі житлового будинку Свідоцтву про право власності, відомостям реєстру прав власності, щодо об'єкту нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи слідує, що первинна державна реєстрація права власності на нерухоме майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, була проведена 03.10.2003 року за ОСОБА_7. Другий запис про реєстрацію права власності на вищевказане майно був внесений 15.10.2003 року за ОСОБА_8 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 10.10.2003 року, де площа житлового будинку становить 54,90 м.кв. Наступний запис про реєстрацію права власності був внесений 26.02.2014 року, відповідно до Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 25.12.2015 року, де площа житлового будинку становить 84,80 м.кв.

З аналізу та змісту спірних правовідносин вбачається, що вчиненню вказаних реєстраційних дій передувало волевиявлення сторін, а також рішення у цивільних справах, які розглядались різними судовими інстанціями, що також враховано реєстраторами при прийнятті відповідних рішень (вчинення дій).

Суд зазначає, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Судом встановлено, що відповідно до рішення у цивільній справі №725/5067/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи: Реєстраційна служба Чернівецького міського управління юстиції та Першої Чернівецької держаної нотаріальної контори про визнання часток у майні подружжя, а також рішення у цивільній справі №725/1570/16-ц за зустрічним позовом про припинення права на частку у спільному майні - учасниками були як позивач, відповідач, а так само і треті особи.

Зокрема, відповідно до рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.12.2015 року в цивільній справі 725/5067/13-ц було встановлено, що відомості щодо площі та технічних характеристик спірного будинку містяться у копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого 10 січня 2012 року, згідно якого загальна площа будинку на час розгляду справи становить 84,80 кв.м., житлова - 35,10 кв.м.

Крім того, з витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 12 січня 2012 року № НОМЕР_1 власником житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами є ОСОБА_8

Відповідно до даного витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, будинковолодіння, що розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 84,80 кв.м., у тому числі житловою - 35,10 кв.м. складається, з: житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, вбиральні літ.В., гаража літ.Г, сараю літ.Д, сараю літ.Е, гаража літ.Ж та огрожі №1-2, а згідно примітки у вказаному витягу загальна площа будинку збільшилась на 29,9 кв.м., за рахунок прибудови до житлового будинку проведеної згідно рішення виконавчого комітету Першотравневої районної ради № 40/3 від 24 березня 2004 року, житлова площа будинку збільшилась на 0,7 кв.м. за рахунок переобладнання 0,7 кв.м. за рахунок переобладнання опалення.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак на думку позивача, оскаржувані дії відповідача полягають у неправомірній видачі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за № НОМЕР_1 від 12.01.2012 року, оскільки не відповідають, ні реєстру, ні правоустановчому документу, ані рішенню органу місцевого самоврядування, не дивлячись на встановленні обставини під час розгляду цивільних справ.

З проведенням державної реєстрації прав на нерухоме майно законодавець пов'язував офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-IV).

Відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI "Про адміністративні послуги" надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, зокрема Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності". До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не самі по собі дії державного реєстратора з надання адміністративних послуг позивачу (видача інформаційної довідки, витягу), а результат таких послуг - зокрема невідповідність площі об'єкту нерухомого майна та суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

З'ясувавши належним чином характер спірних правовідносин, доводи та обґрунтування позивача наведені в позовній заяві, очевидним є те, що такі аргументи фактично зводяться до досягнення однієї мети - захист цивільного права щодо володіння та користування майном (його державна реєстрація).

При цьому, наведені аргументи безумовно свідчать про цивільний інтерес (спір) третіх осіб, який стосуватиметься за результатами розгляду адміністративної справи безпосередньо цих осіб.

Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз зазначених норм законодавства та встановлених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади чи місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів, щодо володіння та користування нерухомим майном, яке виникло за результатами цивільного спору.

Зазначене унеможливлює віднести відносин сторін у цій справі до таких, що ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а відтак ця справа не має визначених КАС України ознак адміністративного спору.

Суд вважає за необхідне також зазначити і те, що відхиляє посилання представника позивача на рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №826/9928/15 від 04 квітня 2018 року, оскільки відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №823/2042/16 від 04 вересня 2018 року - суд відійшов від раніше викладеної правової позиції у згаданому рішенні (п.40).

Згідно частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З огляду на наведене, а також зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2018р. (справа №823/2042/16, провадження №11-377апп18) суд дійшов висновку, що зазначена категорія спорів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, провадження в даній справі слід закрити, оскільки юрисдикція адміністративного суду, незважаючи на суб'єктний склад (з участю суб'єкта владних повноважень) не поширюється предметно на правовідносини у сфері адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника відповідача - Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління виконкому Чернівецької міської ради задовольнити повністю.

2.Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправними дій.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Ухвалу в повному обсязі складено 10 грудня 2018 р.

Суддя Боднарюк О.В.