Рішення № 78418067, 06.12.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року Чернігів Справа № 620/3313/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Вершняк Л.Л.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Скрипки М.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування розрахунку та постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та скасування розрахунку відповідача плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0020849 від 10.08.2018 та постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 066933 від 25.09.2018 щодо позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що складені за результатами проведеної перевірки оскаржувані документи є необґрунтованими та незаконними, оскільки в розрахунку відповідач вказує пройдену відстань 693 км без підтвердження цього відповідними доказами, фактична вага транспортного засобу в 39,350 т не виходить за межі допустимої ваги в 40 т. Вказує, що позивачем перевозився сипучий вантаж, а тому можливе пересипання даного вантажу та зміна ваги по осям. Також зазначає, що ваговий комплекс, яким здійснювалось зважування автомобіля, належить філії «Чернігівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відповідачем 1 відзив на позовну заяву подано не було.

Відповідач 2 подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки за результатами проходження габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було встановлено перевищення допустимих вагових параметрів. Стверджує, що відповідачем законно складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів. Вказує, що розрахунок плати за проїзд було здійснено за всю відстань, яку автомобіль мав проїхати, та яка встановлена зі свідчень водія та товаро-транспортної накладної. Також зазначає, що оскільки під час перевірки було встановлено відсутність у водія документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме документу про внесення плати за проїзд транспортним засобом з перевищенням вагових обмежень, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків, у зв'язку з чим було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а за результатами розгляду справи про правопорушення до позивача оскаржуваною постановою застосовано штраф у розмірі 1700 грн. Стверджує, що позивачем письмових пояснень чи зауважень, які б могли спростовувати факт допущених порушень під час розгляду справи про правопорушення, не було надано.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 19.11.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті; ухвалою суду від 19.11.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання відповідача 2 про заміну відповідача у справі повернуто без розгляду.

Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.08.2018 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки SCANIA R420 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL SN 24 р/н НОМЕР_2, за результатами якого складено акт № 0020849 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.08.2018 та довідку № 0015360 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.08.2018, в яких зафіксовано перевезення вантажу із перевищенням встановленого осьового навантаження, а саме: осьове навантаження на строєну вісь причепа становило 23,450 т (а.с. 53-55).

На підставі вказаних документів було складено розрахунок № 0020849 від 10.08.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0020849 від 10.08.2018, згідно якого за перевищення нормативних параметрів позивач повинен сплатити кошти в сумі 277,2 євро (а.с. 56).

Також за результатами перевірки був складений акт № 077165 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 10.08.2018, яким зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезення вантажу відповідно до ТТН № 505422 від 10.08.2018 з перевищенням вагових обмежень, а саме 23,450 т складає навантаження на строєну вісь, за відсутності документу про внесення плати за проїзд транспортним засобом з перевищенням вагових обмежень, перевищення параметрів від нормативу складає 6,59 %. Водія з вказаним актом було ознайомлено, про що свідчить його підпис на акті проведення перевірки (а.с. 49).

Листом Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області № 1619/40/1-18 від 29.08.2018 позивач був повідомлений про розгляд 25.09.2018 справи про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 57).

Начальником Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області 25.09.2018 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 066933, якою стягнуто з позивача штраф у сумі 1700 грн. (а.с. 58).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

У відповідності до вимог частин першої та четвертої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 зазначених Правил).

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було здійснено перевезення, при якому осьове навантаження на строєну вісь причепа становило 23,45 т при дозволеній масі 22 т без дозволу, який дає право на рух автодорогами України, виданого уповноваженим компетентним органом.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Згідно пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Отже, враховуючи, що службовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області за результатами габаритно-вагового контролю виявлено перевищення встановлених фактичної маси та осьового навантаження, тому ними правомірно було складено акт № 0020849 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.08.2018, розрахунок № 0020849 від 10.08.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та акт № 077165 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 10.08.2018.

Що стосується розрахунку відстані перевезення вантажу, то суд зазначає, що в акті № 0020849 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.08.2018 зазначені маршрут руху транспортного засобу та місце проведення габаритно-вагового контролю, а при проведенні розрахунку здійснено нарахування плати не за пройдену відстань, а за весь маршрут, який повинен був пройти перевізник з с. Загребелля, Сосницький район, Чернігівська область, до м. Одеса, відстань між якими складає 693 км, що узгоджується із вимогами пункту 31-1 Порядку № 879.

Вказане нарахування за весь маршрут здійснено з тих підстав, що у відповідності до вимог пункту 23 Порядку № 879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа не привела габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача, що позивачем здійснювалось перевезення сипучого вантажу, жита, а тому під час підйомів та спусків під час руху по дорозі можливе пересипання вантажу та зміна ваги по осям, а також те, що нормативно-допустиму масу автомобіля перевищено не було, з огляду на те, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу, в даному випадку, на строєну вісь більше 22 т.

Крім того, навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від обов'язку сплати коштів за проїзд великовагового транспорту у випадку переміщення вантажу у грузовому відсіку автомобіля.

Крім того, згідно чинного законодавства та жодними вітчизняними чи міжнародними нормативними документами не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Одночасно, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на наявні у вагового комплексу похибки вимірювання, оскільки з наданих відповідачем доказів вбачається, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь № 030T-AS2-PWIA сертифіковано Державним підприємством «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», що підтверджується сертифікатом перевірки типу серії СТ № 000438 від 27.11.2017, який зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за № UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0 (а.с. 59) та сертифікатом відповідності, який зареєстровано в реєстрі органу з оцінки відповідності за № UA.TR.002.CВ.0310-17 від 20.12.2017 (а.с. 60).

Також, обладнання, яким здійснювалось зважування, пройшло повірку на відповідність ДСТУ ОІМL R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробувань (ОІМL R 134-1:2006,IDT)», що підтверджується декларацією про відповідність № 6 від 20.12.2017, що вказує на те, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання на вісь 030T-AS2-PWIA, який використовувався для габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки та сертифікату перевірки типу № UA.TR.113-0115-17 (а.с. 64).

Крім того, підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879 передбачає, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Водночас зафіксоване під час проведення перевірки перевищення встановленого осьового навантаження перевищує гранично допустимі похибки при вимірюванні, що вказані також і в листі Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 28.11.2018 № 2165/27 (а.с. 49, 87).

Крім цього, посилання представника позивача на те, що власником вагового комплексу є філія «Чернігівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яка не уповноважена здійснювати контролюючі функції, не приймаються до уваги, оскільки, як слідує з акту № 0020849 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.08.2018 та довідки № 0015360 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.08.2018, габаритно-ваговий контроль проводився посадовими особами Укртрансінспекції, та згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та технічного паспорту на автомобіль спеціального призначення - мобільний пункт контролю, до складу якого входять ваги переносні AS2, даний комплекс належить Державній службі України з безпеки на транспорті (а.с. 69-74).

Крім того, суд зазначає, що перебування або не перебування вагового комплексу у власності відповідачів не знаходиться в причинному зв'язку з результатами габаритно-вагового контролю та не може бути підставою для визнання протиправним оскаржуваного розрахунку.

При вказаних обставинах, суд дійшов висновку, що відповідач мав всі правові підстави для винесення оскаржуваного позивачем розрахунку відповідача плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0020849 від 10.08.2018, у зв'язку з чим останній визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Щодо оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 066933 від 25.09.2018, то суд також зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пункт 21 Порядку № 1567 передбачає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пунктів 26-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як вже було встановлено судом, позивача було повідомлено про розгляд справи в установленому порядку, документів на спростування фактів, викладених в акті перевірки, він не надав.

Таким чином, враховуючи підтвердження факту перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за відсутності документу про внесення плати за проїзд транспортним засобом з перевищенням вагових обмежень, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків, що є порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 066933 від 25.09.2018.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000), Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування розрахунку та постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.12.2018.

Суддя Н.М. Баргаміна