Рішення № 78417507, 10.12.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2018 року м. Рівне №460/2594/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2018 року до Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі-відповідач) про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника 70% грошового забезпечення та виплати пенсії не в повному обсязі протиправними; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок пенсії та її виплату використовуючи показник 82% грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 07.11.2018 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст.263 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером і отримує пенсію за вислугу років з 10.04.2010. Пенсія призначена відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення. Повідомляє, що у травні 2018 року отримав перераховану відповідачем пенсію. За підрахунками відповідач при розрахунку граничної суми підвищення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» безпідставно знизив відсотковий розмір пенсії з 82 % до 70% грошового забезпечення, що призвело до невірного обчислення пенсії. Вказує на те, що 01.10.2018 звернувся до відповідача із заявою про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії. У відповіді від 09.10.2018 № Л-1010/07.1-59 відповідач повідомив позивача, що з 01.04.2014 Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII внесено зміни до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зокрема максимальний розмір пенсії за вислугу років з цієї дати не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. У вказаному листі відповідач зазначив, що розмір пенсії позивача з 01.01.2018 встановлено як 70 % відповідного грошового забезпечення. Розрахувавши основний розмір пенсії як 70% від розміру грошового забезпечення замість належних 82% від розміру грошового забезпечення, відповідач тим самим зменшив розмір пенсії.

Вважає такі дії відповідача щодо зменшення встановленого розміру пенсії при призначенні з 82% до 70% від грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії протиправними, такими, що порушують гарантії на соціальний захист військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту.

З підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що пенсійний орган діяв в межах норм чинного законодавства, а тому відсутні будь-які підстави щодо встановлення пенсії в розмірі 82%, замість встановлених 70%. Відповідач наголосив, що 01.04.2014 набрав чинності Закон України від 27.03.2014 №1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України”, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. На підставі вищезазначеного відповідачем, на виконання Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, було проведено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням основного розміру грошового забезпечення у розмірі 70%, крім того під час перерахунку пенсійний орган правомірно взяв до уваги вимоги постанови КМУ №103. З урахуванням наведеного відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши у визначеному статтею 263 КАС України порядку в письмовому провадженні позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді, суд встановив наступне.

Позивачу з 10.04.2010 призначена пенсія за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням та протоколом призначення пенсії (а.с.20,24).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області підготувало та відправило до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача за №024179/08 від 23.03.2018, станом на 01.03.2018 (а.с.23).

Згідно з довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області №024179/08 від 23.03.2018 виданою позивачу, про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01 березня 2018 року, за посадою начальника управління матеріально-технічного забезпечення ГУ МНСУ в Рівненській області становить: посадовий оклад – 6630,00грн.; оклад за військовим (спеціальним ) званням-полковник – 1480,00грн.; надбавка за вислугу років (50 відсотків) – 4055,00грн.; всього – 12165,00 грн.. Копія зазначеної довідки міститься в матеріалах адміністративної справи.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, та не заперечується відповідачем, що з 10.04.2010 останнім призначено пенсію позивачу за вислугу років за нормами ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням 29 років вислуги (з яких 1 рік у пільговому обрахунку), що становить 82% грошового забезпечення.

Згідно із копії рішення про перерахунок пенсії, основний розмір пенсії позивача склав: 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі: 6099,15 грн.(а.с.47).

Листом від 09.10.2018 на звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило, що пенсійний орган при перерахунку пенсії позивача, врахував, що чинним на даний час законодавством передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу згідно норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" становить 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було проведено перерахунок пенсії позивачу.

Водночас, під час проведення вищезазначеного перерахунку відповідачем було зменшено позивачу, основний розмір пенсії за вислугу років з 82% до 70% від розміру грошового забезпечення, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія перерахунку пенсії.

Не погоджуючись із зазначеними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, позивач звернулася із позовом до адміністративного суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-2 статті 46 Конституції України від 28.06.1996 громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ, відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв’язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20 лютого 2008 року.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, станом, що діяла на дату призначення пенсії позивачу 01.01.2007), передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, станом, що діяла на дату призначення пенсії позивачу), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ від 08.07.2011 (далі – Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, у редакції змін статті 43 Закону №3668-VІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VІ обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Статтею 43 Закону № 1166-VII, який набрав чинності в цій частині 01 травня 2014 року, статтю 13 Закону № 2262-ХІІ викладено в наступній редакції: максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Роз'яснення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999, за змістом якого частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.

Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на дату призначення пенсії.

Внесені Законами № 3668-VІ та № 1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80%, а згодом у розмірі 70% грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначених пенсій. При цьому, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Враховуючи наведене, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічні висновки щодо порядку обчислення пенсії військовослужбовців у відсотковому розмірі викладені Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17 та від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17, які в силу вимог частини п’ятої статті 242 КАС України враховані судом при вирішенні даної справи.

Відтак, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача про необхідність застосування при перерахунку пенсії позивача статті 13 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній з 01.04.2014, якою передбачено максимальний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми ч. 2 ст.13 Закону України №2262-ХII в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії.

При цьому, суд наголошує, що внесені Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” та Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” зміни до ст.13 Закону України №2262-ХII, щодо розміру пенсії у відсотках стосуються лише порядку призначення пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяких інших осіб, у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, та в жодному разі не перерахунку вже призначеної пенсії. На думку суду, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Крім того, частиною 3 статті 1-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Однак Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.

Отже, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу був пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні її відсоткового розміру не може поширюватися законодавство, яке було прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №686/12623/17 (№К/9901/849/17), в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №583/2264/17 (№К/9901/1786/18).

Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року № 21-420а13 та № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13 та у постановах Верховного суду від 03.04.2018 справа №175/1665/17 (2-а/175/41/17).

Оцінюючи клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням відповідачем судового рішення, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, застосування судового контролю є правом суду, яким він може скористатися після ухвалення судового рішення. Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування заходів судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити.

Суд присуджує документально підтверджені судові витрати на користь позивача (а.с.3) відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 33016, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, вул.Короленка, 7, м.Рівне, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника 70% грошового забезпечення та виплати пенсії не в повному обсязі.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 використовуючи показник 82% грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 704,8 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10 грудня 2018 року.

Суддя Махаринець Д.Є.