Рішення № 78417323, 03.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. Одеса Справа № 522/4921/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участі : секретаря Ягенської К.О.. представників позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 праці та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої разової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 праці та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради в якому з урахуванням заяви від 23.10.2018 року просить визнати бездіяльність ОСОБА_3 праці та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації та ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради, щодо не виплати недоплаченої разової грошової допомоги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2-ї групи за 2005, 2006, 2007, 2008 роки в сумі 11204 грн. протиправною та стягнути з ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2-ї групи за 2005, 2006, 2007, 2008 роки в сумі 11204 грн.. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 є інвалідом війни 2-ї групи і відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» держава повинна виплачувати щорічну разову грошову допомогу, але в 2005-2008 роках в порушення зазначеного Закону йому вказана грошова допомога сплачувалась не в повному обсязі. На захист своїх прав, він подав адміністративний позов до суду та постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2009 року по справі №2а-1400/09 його позов був задоволений частково, а саме суд зобов'язав ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2-ї групи за 2005,2006,2007,2008 роки в сумі 11204,00 грн.. 27 липня 2009 року він отримав виконавчий лист по справі №2а-1400/09 в якому встановлений термін пред'явлення його до виконання до 12.06.2012 року. В зв'язку з тим, що він певний час дуже погано себе почував (проходив лікування) у нього не було можливості та часу надати виконавчий лист до виконання, а також той факт, що в 2012 році при переїзді до нового місця проживання виконавчий лист був втрачений, ним в 2015 році була подана заява до суду про поновлення пропущеного строку та видачу дублікату виконавчого листа для пред'явлення до виконання. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року йому було поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання та 02 лютого 2016 року він отримав виконавчий лист з терміном пред'явлення до 02 лютого 2017 року. Для реалізації виконавчого листа 09 березня 2016 року він надав на адресу відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Одеській області заяву про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості. Постановою від 09 березня 2016 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження про зобов'язання ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2-ї групи за 2005, 2006, 2007, 2008 роки в сумі 11204,00 грн. 13 травня 2016 року державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження та направлена заява до Приморського районного суду м. Одеси про встановлення способу та порядку виконання рішення суду. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23 лютого 2017 року по справі №2а-1400/09 було відмовлено у задоволені заяви про встановлення або заміну способу і порядку виконання рішення суду з зобов’язання ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу на стягнення з ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради грошової допомоги на користь ОСОБА_4 грошової допомоги. Постановою державного виконавця від 28 липня 2016 року ВП №50444598 було поновлено виконавче провадження. В зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо виплатити ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу в сумі 11204,00 грн. державним виконавцем була винесена постанова від 15 вересня 2016 року про накладення штрафу та постановою від 03 жовтня 2016 року ВП №50444598 був накладений на боржника ще один штраф. В зв'язку з тим, що боржником вимоги виконавчого документу не виконано, 18 листопада 2016 року державним виконавцем направлено до Головного управління національної поліції в Одеській області повідомлення про вчинення злочину та відповідно до п.11 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», постановою від 01 грудня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання було закінчено, а виконавчий документ повернено до суду, який його видав. Відповідно до вимог ст. 263 КАС України в грудні місяці 2016 року позивач звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, але ухвалою суду у задоволені заяви йому було відмовлено. Ним неодноразово в грудні 2016 року та в лютому 2017 року на адресу Головного управління Національної в Одеській області направлялись заяви щодо повідомлення його про відкриття кримінального провадження, хід його виконання. Але тільки після надання скарги в квітні 2017 року до голови Національної поліції України на його адресу було надано повідомлення, що кримінального порушення не вбачається та справу закрито. Також в лютому 2017 року позивач звернувся безпосередньо до департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо роз'яснення чому не виконується ними рішення суду по виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до постанови державного виконавця. У своєї відповіді департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради посилався на департамент соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації, що осатаній не перерахував на відповідні рахунки кошти та в зв'язку з обмеженістю фінансових ресурсів, законами України про Державний бюджет України видатки на виконання судових рішень не передбачені. В квітні 2017 року він звернувся до департаменту соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації щодо роз'яснення по даному питанню, але відповіді не отримав. В вересні 2017 року він звернувся безпосередньо до голови Одеської обласної державної адміністрації та в листопаді 2017 року отримав відповідь від департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації. Враховуючи вище позивач вважає, що департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради так і не виконав рішення суду, щодо виплатити ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2-ї групи за 2005, 2006, 2007, 2008 роки в сумі 11204,00 грн., а департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації своєю бездіяльністю порушив його гарантовані Законами України права.

Представник відповідача ОСОБА_3 праці та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що відповідно до статті 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Діяльність ОСОБА_5 соціальної політики України у частині забезпечення функцій головного розпорядника бюджетних коштів регламентується Бюджетним кодексом України. Бюджетним кодексом України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Фінансування видатків та соціального забезпечення соціальних допомог окремим категоріям громадян проводиться в межах коштів, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки, тобто виконання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» залежить від фінансування ресурсів доходної частини державного бюджету. Державним бюджетом України видатки на забезпечення в повному обсязі соціальних гарантій відповідно до окремих статей законів та на виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян ОСОБА_5 соціальної політики України не передбачено. Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства та його територіальними органами у порядку черговості надходження таких документів. Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Представник відповідача ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2009 року було частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та зобов'язано виплатити недоплачену разову грошову допомогу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як інваліду війни 2-ї групи за 2005, 2006, 2007, 2008 роки у сумі 11204,00 грн. Постанова набрала законною силу. ОСОБА_3 є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів бюджету міста та коштів Державного бюджету. Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Виплата одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплачується за рахунок Державного бюджету України. З метою виконання вказаної постанови департаментом були направлені листи до ОСОБА_3 соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації з проханням перерахувати на рахунок департаменту кошти у сумі 11204,00 грн. На теперішній час у зв'язку з обмеженістю фінансових ресурсів, законами України про Державний бюджет України на відповідні роки ОСОБА_5 соціальної політики України видатки на виконання судових рішень не передбачені. З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» боржниками за якими є державний орган та особливості їх виконання. Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, проводиться Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішення суду. Таким чином, виконання судових рішень можливе лише після збільшення бюджетних призначень за відповідними бюджетними програмами на виконання рішень суду.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 21.09.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.10.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 праці та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої разової грошової допомоги залишено без руху.

Ухвалою суд від 21.11.2018 року заяву представника ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради про закриття провадження у справі залишено без задоволення.

Дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_3 соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації, щодо невиплати недоплаченої разової грошової допомоги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як інваліду війни 2-ї групи за 2005, 2006, 2007, 2008 роки в сумі 11204 грн., суд зазначає наступне.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року №170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» вирішено установити, що у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” (далі - грошова допомога), здійснює ОСОБА_5 соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв’язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання)

Враховуючи те, що питання виплати разової грошової допомоги покладено на ОСОБА_5 соціальної політики, яке здійснює перерахування коштів на зазначені цілі своїм структурним підрозділам, які в подальшому розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання бездіяльності ОСОБА_3 соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради, щодо невиплати недоплаченої разової грошової допомоги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як інваліду війни 2-ї групи за 2005, 2006, 2007, 2008 роки в сумі 11204 грн., суд зазначає наступне.

Так судом встановлено, що постановою Приморського районного суду міста Одеси від 01.06.2009 року по справі №2а-1400/09 позов позивача був задоволений частково, а саме суд зобов'язав ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2-ї групи за 2005,2006,2007,2008 роки в сумі 11204,00 грн..

Вказаним рішенням було встановлено, що позивач повинен був отримати у 2005 році - 2656 гривень щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, проте отримав лише 330 гривень, сума недоотриманої допомоги складає 2326 гривень, у 2006 році - 2872 грн., проте отримав лише 330 грн., сума недоотриманої допомоги складає - 2542 грн., у 2007 році - 3248 грн., проте отримав лише 360 грн., сума недоотриманої допомога складає 2888 грн. у 2008 році - 3848 грн., проте отримав лише 400 грн., сума недоотриманої допомоги складає 3448 грн. Загальна сума недоплаченої разової грошової допомоги складає 11204 грн..

Також вказаним рішенням було відмовлено в задоволенні позову позивача щодо визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради, щодо невиплати недоплаченої разової грошової допомоги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як інваліду війни 2-ї групи за 2005, 2006, 2007, 2008 роки в сумі 11204 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Ухвалою суду від 19.10.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 праці та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої разової грошової допомоги залишено без руху.

Вказана ухвала була винесена для надання терміну позивачу визначитися з характером спірних правовідносин, а саме: чи є вони самостійними позовними вимогами чи покликані на виконання ст. 383 КАС України.

Позивачем на виконання вимог даної ували була подана заява в якій останній зазначив, що звертається до суду з новим позовом в порядку статей 160-161 КАС України.

Проте суд вважає, що якщо позивач вважав, що суб’єктом владних повноважень допущена бездіяльність під час виконання рішення суду він мав право подати до суду заяву у відповідності до ст. 383 КАС України, проте цього зроблено не було.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, так як позивач не вірно обрав спосіб захисту.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради недоплаченої разової грошової допомоги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2-ї групи за 2005,2006,2007,2008 роки в сумі 11204,00 грн., суд зазначає наступне.

Як було встановлено вище, постановою Приморського районного суду міста Одеси від 01.06.2009 року по справі №2а-1400/09 позов позивача був задоволений частково, а саме суд зобов'язав ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2-ї групи за 2005,2006,2007,2008 роки в сумі 11204,00 грн..

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території держави.

Аналогічні за змістом норми містять і окремі законодавчі акти процесуального характеру (наприклад, ст. 370 КАС, ст. 64 Закону України “Про судоустрій” тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України „Про виконавче провадження” (далі – Закон), спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до Закону України „Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_5 юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції ОСОБА_5 юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, головних управлінь юстиції у м. Києві і Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі – державні виконавці).

У справі Soering vs UK (judgement of 7 July 1989) Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої – забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов’язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Як наголосив Європейський суд у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 р. у справі «Бурдов проти Росії», виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю фінансування є неприпустимим для держави. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов’язків цивільного характеру.

У справі “Горнсбі проти Греції” Європейський суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

У справі “Вараніца проти України” Європейський суд зазначив, що відсутність коштів у підприємства державної форми власності не може виправдати затримку виконання судового рішення.

Слід зауважити, що у справі “Півень проти України” Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків. У справі “Шмалько проти України”Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.

Крім того, ст. 13 Конвенції містить правило, згідно з яким кожен, чиї права і свободи, викладені в Конвенції, порушуються, має право на ефективний правовий захист у відповідному національному органі, навіть якщо порушення вчинили офіційні особи. Тобто ст. 13 Конвенції гарантує наявність у національному праві засобів, які захищають переважно права і свободи, викладені у Конвенції.

Так оскільки судовим рішенням було раніше зобов'язано ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2-ї групи за 2005,2006,2007,2008 роки в сумі 11204,00 грн.. проте воно не було виконано, та даний спосіб захисту його порушених прав виявився не ефективним, тому суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а саме необхідно стягнути з ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2-ї групи за 2005,2006, 2007, 2008 роки в сумі 11204 грн.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 праці та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 праці та соціальної політики Одеської міської ради (65023, м. Одеса, вул.. Л.Толстого, 7) код ЕДРПОУ 36290160 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( ІН НОМЕР_1 65063, АДРЕСА_1) недоплачену разову грошову допомогу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2-ї групи за 2005,2006, 2007, 2008 роки в сумі 11204 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Іванов Е.А.

.