Рішення № 78417256, 10.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 р. № 814/1255/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,54055

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 000076,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі: позивач) звернулась з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області (далі: Відповідач) від 03.05.2018 року № 000076 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО у сумі 475 714,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час перевірки ревізорами, не зважаючи на прохання надати час для надання первинних документів, не надано можливість для надання документів, а також не надано для ознайомлення акт перевірки. Позивача було позбавлено права надати заперечення до акту перевірки. Про начебто встановлені порушення позивач дізнався лише після ознайомлення з повідомленням-рішенням. Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування. Дія Закону № 996 не поширюється на суб'єктів господарювання - фізичних осіб - підприємців. Нормами чинного законодавства (включаючи ст.177 Податкового кодексу України) обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачений. Відсутність певних записів у книзі доходів та витрат не є не веденням обліку товарних запасів, оскільки за це передбачена інша фінансова санкція. Товар на господарській одиниці позивача обліковується на підставі первинних документів на товар (накладних на придбаний товар), які узагальнюються у електронних регістрах.

Відповідач надав відзив на позов, в якому висловив свою незгоду з доводами позивача та просив відмовити в задоволенні позову з тих наступних підстав. Перевірку здійснено в присутності адміністратора ресторану ОСОБА_2, яка відмовилась від отримання акта перевірки. У зв'язку із зазначеним акт перевірки було направлено на адресу Позивача засобами поштового відправлення, що підтверджується відповідною квитанцією. Відповідно до акта під час перевірки Позивача встановлено, що ФОП з 30.07.2017 не здійснює записи в книзі обліку доходів і витрат, що свідчить про реалізацію не облікованої продукції. З 15.09.2017 (дата отримання ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами) по 22.03.2018 (закінчення перевірки) Позивачем було реалізовано продукції на суму 2210025,20грн.(згідно звіту Р №3000355293). До перевірки не надано первинної документації на товар, податкові накладні на товар, що містився за місцем реалізації на суму 16832,00грн., що підтверджує факт не ведення обліку товарних запасів Позивачем.

Позивач надав відповідь на відзив, згідно якого зазначив, що не отримував акт перевірки поштою. Ні матеріали перевірки, ні відзив не містять доказів отримання позивачем примірника акту перевірки. В ході проведення перевірки перевіряючі насамперед запитували книгу обліку доходів та витрат, яка їм була необхідна для перевірки ведення обліку товарних запасів. На їх думку, частково відсутні записи у книзі обліку доходів та витрат мають свідчити про порушення обліку товарних запасів. Усі первинні документи, що підтверджують отримання підакцизного товару на реалізацію у ресторані, є і були у наявності у позивача. Додав в якості доказів копії первинних документів на товар (видаткових накладних, ТТН, квитанцій для здійснення касових операцій.

Суд розглянув справу у письмовому провадженні на підставі ст.205 КАС України. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд оцінив доводи сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази, надав їм оцінку та встановив наступне.

14.03.2018 року ревізорами інспекторами проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 у ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_3. Перевірку проведено у період з 14.03.2018 по 23.03.2018.

В ході перевірки, виявлено та зафіксовано факт порушення п.12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі по тексту - Закон №265/95-ВР), а саме не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму (221025,20 грн.+16832,0 грн.)*200%(ст.20 Закону №265/95-ВР)=475714,40грн.

За наслідками перевірки, складено акт від 23.03.2018р. №284/15-32-40-01/НОМЕР_1. В акті перевірки зазначено, що ОСОБА_3, стажер-адміністратор ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» відмовилась від підпису та ознайомлення з актом перевірки.

Згідно матеріалів справи відповідач надав докази направлення акту перевірки на 2 аркушах на адресу АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1, згідно яких копію акту перевірки №284/15-32-40-01/НОМЕР_1 відправлено 27.03.2018 року цінним відправленням. За наслідком відмови Позивача від отримання акту перевірки ревізорами було складено акт відмови від ознайомлення та отримання матеріалів перевірки від 23.03.2018 року.

Таким чином, доводи позивача, що направлення акту відповідачем не підтвердив жодними доказами є такими, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки було встановлено, що Позивач з 30.07.2017 не здійснює записи в книзі обліку доходів і витрат, що свідчить про реалізацію не облікованої продукції. З 15.09.2017 (дата отримання ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами) по 22.03.2018 (закінчення перевірки) Позивачем було реалізовано продукції на суму 2210025,20грн.(згідно звіту Р №3000355293). Позивачем до перевірки не надано податкові накладні на товар, що знаходився за місцем реалізації на суму 16832,00 грн.

З цього приводу позивач стверджує, що не має обов'язку вести облік товарних запасів книзі обліку доходів і витрат, згідно норм діючого законодавства України.

Щодо суті спору суд зазначає наступне.

Статтею 75 ПКУ встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки регламентований ст.80 ПКУ, відповідно до якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з п.80.10 ст.80 ПКУ порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст.86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПКУ результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.5 ст.86 ПКУ встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст.80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Статтею 3 Закону України про РРО встановлені обов'язки суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу. Зокрема, згідно з п.12 ст.3 Закону таки суб'єкти господарювання зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 20 Закону України про РРО визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Під час здійснення фактичної перевірки магазину позивача було встановлено, що нею реалізуються товари, які не обліковані у встановленому порядку.

Доводи позивача про неправомірність застосування до неї фінансових санкцій ґрунтуються на тому, що відсутній порядок встановлений законодавством ведення обліку товарних запасів для ФОП. Поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Запаси», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246. При цьому п. 2 ст. 3 Закону України №996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством (не фізичною особою-підприємцем).

Суд вважає, що позивач правомірно посилається на те, що п. 2 ст. З Закону України №996-ХІV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Запаси», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246.

Проте суд не приймає до уваги доводи позивача, що ним не було допущено порушення п.12 ст.3 Закону України про РРО, оскільки відсутній порядок встановлений законодавством ведення обліку товарних запасів для ФОП, виходячи з наступного.

До набрання законної сили (23.07.2015 року) Закону України № 569-VIII від 01.07.2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій», яким п.12 ст.3 викладений в нині діючій редакції, вона була викладена у наступній редакції: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Крім того, вказаним Законом України № 569-VIII від 01.07.2015 року була виключена ст.6 Закону, якою було встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким чином, Закон України про РРО в діючій редакції п.12.ст.3 вимагає від суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд вважає, що позивач помилково трактує вказану норму законодавства, як таку, що вимагає наявність в законодавстві нормативного акту, який повинен регламентувати порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Між тим, вказана норма вимагає вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Тобто у будь-якому разі суб'єкт господарювання, у тому числі ФОП, не має права реалізовувати необлікований товар.

Крім того, пунктом 177.10 ст.177 ПКУ визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Тобто походження товару, який обліковується в Книгу обліку доходів і витрат ФОП є також обов'язковим.

Як вбачається з доводів позивача він пропонував ревізорам надати час для надання необхідних первинних документів в зв'язку зі знаходженням їх за зареєстрованим місцем перебування позивача у м.Миколаїв, а адміністратор ресторану не має поноважень на ведення бухгалтерського обліку, однак такої можливості надано не було.

Позивач надав такі докази до суду. Так позивач додав, як то передбачає КАС України до відповіді на відзив копії первинних документів на товар (видаткові накладні, ТТН, квитанції здійснення касових операцій. (а.с.45-232)

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Суд відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України до спірних правовідносин враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.09.2018 року у справі №809/1869/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тисменицької ОДПІ про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Верховним судом зазначено, що Положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів та підтвердження права власності на них.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано докази ведення обліку товарних запасів, первинні документи на товар не надавалися під час перевірки, однак пропонувалось ревізорам надати необхідний час для їх надання , тому суд залучив надані до відзиву на позов докази до матеріалів справи та прийняв їх до уваги під час судового розгляду справи.

Згідно з висновком Верховного Суду порушення п.12 ст.3 Закону про РРО відсутнє, якщо ФОП має не одну одиницю здійснення господарської діяльності, та надав відповідні документи не під час перевірки. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст.20 Закону України про РРО (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 року, справа №814/413/16).

Таким чином, відсутність складу порушення п.12 ст.3 Закону про РРО наявне лише за умовою обліку товарів, які реалізує ФОП, наявність підтверджуючих документів щодо походження товару.

По даній справі позивач довів, що він мав підтверджуючі документи щодо походження товару, та надав їх до суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про не доведеність порушення позивачем п.12 ст.3 Закону про РРО, а відповідач не спростував твердження позивача. За такого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши надані сторонами докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України задоволенні адміністративного позову судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд вважає необхідним при розподілі судових витрат стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на користь позивача у сумі 4757,15грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 код 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 03.05.2018 року № 000076 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО у сумі 475 714,40 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 код 39394277) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,54055 код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 4757,15 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник