Рішення № 78417243, 10.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 р. № 1440/2045/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївтрансбуд-1", вул.Набережна, 42, с.Галицинове, Жовтневий р-н, Миколаївська обл., 57286

до відповідача:Головне управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001

про:визнання протиправним та скасування наказу від 21.08.2018 № 1819,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївтрансбуд - 1» (далі також - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача про проведення фактичної перевірки ТОВ «Миколаївтрансбуд - 1» від 21.08.2018 № 1819.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий без фактичної підстави призначення документальної позапланової невиїзної перевірки передбаченої Податковим кодексом України, а лише містить посилання на підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ без його деталізації, що не може бути визнано підставою в розумінні п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Крім того, жодним з зазначених видів діяльності (п. 80.2.5 ст. 80 ПКУ) позивач не займається, розрахунки під час здійснення господарської діяльності здійснюються виключно у безготівковій формі, розрахункових та касових операцій не здійснює, що свідчить про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та нормами чинного законодавства не встановлено обмежень щодо проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання в залежності від видів діяльності.

На підставі норм ч.3 ст.194 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

21.08.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області прийнято наказ № 1819 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Миколаївтрансбуд - 1» (код ЄДРПОУ 35301806), яким призначено фактичну перевірку позивача за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 42, з метою дотримання законодавства в частині виробництва та обігу підакцизних товарів, з 21.08.2018 тривалістю 10 діб за період діяльності з 01.03.2016 по момент закінчення перевірки, контроль за виконанням наказу покладено на заступника начальника ГУ ДФС у Миколаївській області.

Зі змісту оскаржуваного наказу встановлено, що підставою для призначання та проведення фактичної перевірки позивача, відповідачем вказано підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного наказу відповідачем виписано головним державним ревізорам - інспекторам відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Миколаївській області направлення на перевірку від 21.08.2018 № 2499/14-29-03-01-28 та № 2500/14-29-03-01-28.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Основний вид діяльності позивача за КВЕД - 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель».

Положенням ст. 80 Податкового кодексу України визначено підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки.

В основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Зазначеним пунктом передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: «у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.»

Пунктом 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (абз. 1-4 п.81.1 ст. 81 ПК України).

Абзацом 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абзац 5).

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для винесення Головним управлінням ДФС у Миколаївській області оскаржуваного наказу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, оскільки не прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та податковим законодавством України, як цього вимагає диспозиція п.1 ч.3 ст.2 КАС України.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївтрансбуд-1" (вул.Набережна, 42,с.Галицинове,Жовтневий р-н, Миколаївська обл.,57286 35301806) до Головне управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Миколаївській області №1819 від 21.08.2018 р. "Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Миколаївтрансбуд - 1».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 код. 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївтрансбуд-1" (вул.Набережна, 42,с.Галицинове, Жовтневий р-н, Миколаївська обл.,57286 код 35301806) судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник