Рішення № 78417231, 07.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 р. № 1440/1967/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика", вул. Казарського, 3/2, м. Миколаїв, 54007 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2018 № 00040061402 і № 00040041402,

Товариство з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» (надалі – Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 25.05.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (надалі – ОСОБА_1 або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 00040061402;

визнати протиправним та скасувати прийняте 25.05.2018 ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення № 00040041402.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на недоведеність відповідачем фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства та, відповідно, на протиправність податкових повідомлень-рішень.

У відзиві на позовну заяву (т. спр. 28, арк. 1-13) ОСОБА_1 просило у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив та додатково – заперечення щодо доводів відповідача (т. спр. 28, арк. 32-43 та 58-60 відповідно); відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (т. спр. 28, арк. 64-69).

В судовому засіданні представники Товариства вимоги адміністративного позову підтримали, представники ОСОБА_1 просили у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

З 14.03.2018 по 11.04.2018 посадові особи ОСОБА_1 провели планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2015 по 31.12.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, результати якої оформили актом від 04.05.2018 № 989/14-29-14-02/31613817 (надалі – ОСОБА_1, т. спр. 1, арк. 18-101).

Як вказано у висновках ОСОБА_1, Товариство порушило:

пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 267 933 грн., в тому числі за 2015 рік – на 51 999 грн., за 2016 рік – на 98 638 грн., за 2017 рік – на 117 296 грн.;

пункти 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок на 15 153 грн.

14.05.2018 Товариство подало заперечення до ОСОБА_1 (т. спр. 1, арк. 102-112), відповідь на які ОСОБА_1 надало 23.05.2018 (т. спр. 1, арк. 117-155).

25.05.2018 ОСОБА_1, з посиланням на висновки ОСОБА_1, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, прийняло податкові повідомлення-рішення:

№ 00040061402 про збільшення суми грошового зобов’язання Товариства з податку на прибуток на 321 916,50 грн., з яких 267 933 грн. – за податковим зобов’язанням, 53 983,50 грн. – за штрафними санкціями (надалі – Рішення № 1, т. спр. 1, арк. 113-114);

№ НОМЕР_1 про зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2017 року на 15 153 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3 788 грн. (надалі – Рішення № 2, т. спр. 1, арк. 115-116).

Скарги Товариства на Рішення (т. спр. 1, арк. 156-162, 163-165) ДФС України залишила без задоволення (т. спр. 1, арк. 167-176).

Згідно з ОСОБА_1 (стор. 9), Товариство занизило показники рядка 02 декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» на 1 488 518 грн. (з цієї суми, із застосуванням ставки 18%, Рішенням № 1 було визначено податкове зобов’язання позивача з податку на прибуток).

Сума 1 488 518 грн. складається з:

970 545 грн. – вартість придбаних молока та молочних продуктів (263 650 грн.) та вартість придбаних послуг щодо підтвердження відповідності власної продукції (706 895 грн.). На думку ОСОБА_1, Товариство не мало права відображати суму 970 545 грн. у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» «Звітів про фінансові результати» за 2015, 2016, 2017 роки (стор. 10-17 ОСОБА_1), оскільки використання придбаних товарів та послуг «… не доведено підприємством в господарській діяльності та не підтверджено відповідними первинними (бухгалтерськими) документами в ході проведення перевірки …»;

517 973 грн. – вартість виконаних ТОВ «СМУ-67» робіт з реконструкції нежитлового приміщення будівлі цеху миючих засобів (75 767 грн.). та вартість виконаних іншими особами робіт з будівництва, реконструкції, модернізації (інших поліпшень) основних засобів (442 206 грн.). На думку ОСОБА_1, Товариство, не мало права відображати суму 517 973 грн. у рядку 2180 «Інші операційні витрати» «Звітів про фінансові результати» за 2015, 2016, 2017 роки (стор. 19-31 ОСОБА_1).

Зазначена у Рішенні № 2 сума бюджетного відшкодування (15 153 грн.) – результат невизнання відповідачем задекларованого позивачем податкового кредиту з ПДВ (а в подальшому – бюджетного відшкодування), що виник у Товариства в зв’язку із придбанням послуг ТОВ «СМУ-67» (стор. 39-52 ОСОБА_1).

Висновки про безпідставне відображення у складі собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) вартості придбаного Товариством молока та молочних продуктів (263 650 грн.) ОСОБА_1 обґрунтувало тим, що Товариство, в порушення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, не підтвердило документально понесення витрат у вказаній сумі. Згідно з викладеним в ОСОБА_1, позивач не надав «… результати атестації робочих місць за умовами праці, згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 01.08.1992 № 442, колективний договір (угода, трудовий договір) та інші, про що фахівцями ГУ ДФС у Миколаївській області складено акт від 25.04.2017 №352/14-29-14-02/31613817 «Про надання ТОВ «РосКосметика» не в повному обсязі документів запитуваних в ході проведення документальної планової виїзної перевірки» …».

У позовній заяві Товариство зазначило, що визнання витрат у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318. Пунктом 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Товариство надало для перевірки документи щодо придбання та використання молока та молочних продуктів – накладні на придбання, акти на списання, книга видачі.

На думку суду, позовні вимоги Товариства у відповідній частині є необґрунтованими.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на прибуток підприємств є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України вказано, що об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (пункт 8).

Затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (надалі – Положення 16) встановлено таке. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого воно здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (пукти 6, 7).

Частиною першою статті 166 Кодексу законів про працю України передбачено, що на роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видається безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

Згідно з пунктом 6 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994 «Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат» (в редакції, що була чинною у 2015-2017 роках), надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, зокрема, молока чи рівноцінних харчових продуктів, включається до витрат.

Таким чином, вартість виданої певним категоріям працівників нормативної кількості молока (інших рівноцінних харчових продуктів) може бути включена до витрат на охорону праці (підпункт 15.6 пункту 15) та, відповідно, у складі загальновиробничих витрат – до виробничої собівартості продукції (пункт 11 Положення 16).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вказаними документами. Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Як вказано у частині першій статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі – Закон № 996), підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, якими, відповідно до визначення, що наведено у статті 1 вказаного Закону, є документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням цього, в ході перевірки Товариство, на підтвердження відповідних показників фінансової звітності та податкових декларацій, було зобов’язано надати посадовим особам ОСОБА_1 документи на підтвердження того, що придбані молоко та молочні продукти вартістю 263 650 грн. були видані (надані) працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, при цьому така зайнятість працівників мала бути підтверджена належними доказами – наказами за результатами атестації робочих місць, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Про факт відсутності таких документів вказано в ОСОБА_1 (стор. 11).

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків – фізичної особи або посадової особи платника податків – юридичної особи).

Протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

До заперечень (т. спр. 1, арк. 102-112) Товариство належним чином засвідчені копії документів на підтвердження видачі відповідним категоріям працівників молока та молочних продуктів не додало.

Як вказано у пункті 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За таких обставин, суд визнав висновки ОСОБА_1 про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції на 263 650 грн. такими, що відповідають нормам Податкового кодексу України.

Відповідно до викладеного на стор. 13-17 ОСОБА_1, Товариство включило до собівартості реалізованої продукції 706 895 грн. – вартість придбаних в період з лютого 2016 року по грудень 2017 року у ТОВ «ІНТНРЛАБ-ФУД» послуг щодо підтвердження відповідності продукції (збір експериментальних запашок, органолептична оцінка запашок, визначення рН, визначення рефракції, визначення щільності, визначення розчинності, відбір зразків, відбір зразків (поверх норми).

Як зазначив відповідач «… надані до перевірки акти виконаних робіт не містять конкретизації наданих послуг, вони містять лише назву послуг та їх вартість, проте не розкривають суті наданих послуг та їх зв’язку з господарською діяльністю ТОВ «Роскосметика», при наявності в штатному розкладі спеціалістів з проведення лабораторних досліджень, лабораторного обладнання …».

За твердженнями ОСОБА_1, Товариство не надало «… будь-яких документів, які б підтверджували дійсність отримання витрат, пов’язаних з придбанням послуг наданих ТОВ «ІНТНРЛАБ-ФУД» … щодо підтвердження відповідності продукції … не надано жодного примірника висновків лабораторних досліджень, звітів, сертифікатів, які б підтверджували відповідність продукції ТОВ «Роскосметика», про що фахівцями ГУ ДФС у Миколаївській області складено акт від 25.04.2018 №352/14-29-14-02/31613817 «Про надання ТОВ «РосКосметика» не в повному обсязі документів запитуваних в ході проведення документальної планової виїзної перевірки» …».

На думку суду, висновки ОСОБА_1 в цій частині ОСОБА_1 не відповідають нормам Податкового кодексу України. Документи, про ненадання позивачем яких вказав відповідач, не є первинними документами та не є іншими документами, пов’язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України), тому не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

На стор. 17 ОСОБА_1 посадові особи ОСОБА_1, з посиланням на статтю 9 Закону № 996, вказали, яким вимогам мають відповідати первинні документи, але інформації про те, що досліджені в ході перевірки акти виконаних робіт, платіжні доручення не відповідають цим вимогам, ОСОБА_1 не містить.

Виходячи з цього, суд визнав недоведеними твердження відповідача про заниження позивачем фінансового результату за 2016 рік та за 2017 рік на загальну суму 706 895 грн.

Згідно з викладеним на стор. 28-31 ОСОБА_1, Товариство у 2015-2017 роках допустило завищення елементу «інші операційні витрати» та заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, на загальну суму 442 206 грн.

Так, відповідач встановив, що в порушення пунктів 4, 14 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (надалі – Положення 7), Товариство включило до інших операційних витрат (бухгалтерські проводки: Дт рах. 92 «Адміністративні витрати» Кт рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення) основних засобів, а саме вартість:

виготовлення полотна воріт складу;

виготовлення двері;

виготовлення металевих дверей складу;

децентралізованої системи вентиляції;

виготовлення дверних блоків, монтажу, навісної фурнітури;

виготовлення проектної документації «Реконструкція існуючої системи опалення природним газом на систему опалення електроенергією за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2»;

виготовлення проектної документації «Електрозабезпечення виробничих приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2»;

виготовлення проектної документації «Загальна система електрозабезпечення ТП-270, КТП-1415 (принципова схема живлячої мережі) за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2»;

робіт з «Реконструкції нежитлової будівлі цеху миючих засобів з пристроєм 2-го поверху для розміщення офісних приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2»;

монтажних, електромонтажних, пусконалагоджувальних робіт в частині пожежної сигналізації на об’єкті перший та другий поверхи будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2»;

робіт з виробництва інженерно-геологічних винаходів на дільниці проектної реконструкції будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2»;

робіт з монтажу сходів;

робіт з ремонту покрівлі;

робіт з «Коригування проектної документації в зв’язку із збільшенням потужності нового об’єкту потужністю 22 кВт»;

земельних робіт та робіт з монтажу каналізації;

робіт з надання «Послуг з виготовлення проекта реконструкції нежитлової будівлі під розміщення виробничо-складської будівлі на майновому комплексі за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3-4/4, 3/2»;

робіт з надання «Послуг з виготовлення проекта реконструкції нежитлової будівлі майстерні під розміщення цеха з виробництва сухих гранульованих ароматичних сумішей на майновому комплексі за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3-4/4».

Позиція відповідача полягає в тому, що, оскільки вищевказані витрати у розумінні пункту 4 Положення 7 є капітальними інвестиціями в необоротні матеріальні активи (витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об’єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством), то Товариство було зобов’язано облікувати їх у складі вартості основних засобів, а не інших операційних витрат. Так, відповідно до пункту 14 Положення 7, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єктів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єктів.

В той же час, пунктом 15 Положення 7 передбачено, що витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

У позовній заяві Товариство вказало на відсутність підстав для застосування пункту 14 Положення 7, оскільки понесені витрати не призвели до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єктів. Згідно з пунктом 29 затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів», рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об’єкта, що призведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об’єкта у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації на суттєвості таких витрат. Відповідно до пункту 32 «Методичних рекомендацій …», витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду. На підставі викладеного, Товариство визнало витрати в сумі 442 206 грн. витратами «… звітного періоду на підставі норм діючого законодавства та рішення керівника (типова форма №ОЗ 2), які в повній мірі було надано до перевірки …».

На думку суду, доводи позивача не є обґрунтованими.

По-перше, згідно із наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», форма № ОЗ-2 застосовується для оформлення приймання-здачі основних засобів із ремонту, реконструкції та модернізації. Акт, підписаний працівником цеху (відділу), що уповноважений на приймання основних засобів, та представником цеху (підприємства), який виконував ремонт, реконструкцію та модернізацію, здають до бухгалтерії підприємства (організації). Акт підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами на те уповноваженими. До технічного паспорта відповідного об’єкта основних засобів повинні бути внесені необхідні зміни до характеристики об’єкта, пов’язані із капітальним ремонтом, реконструкцією та модернізацією. Якщо ремонт, реконструкцію або модернізацію виконує стороннє підприємство, акт складають у двох примірниках. Другий примірник передають підприємству, що виконує ремонт, реконструкцію, модернізацію. Формою акта передбачена наявність інформації про бухгалтерські проводки та про зміни в характеристиці об’єкта, що визнані реконструкцією, модернізацією.

Отже, належними доказами того, що керівником Товариства були прийняті рішення про визнання суми 442 206 грн. витратами на ремонт (пункт 32 «Методичних рекомендацій …) є оформлені належним чином акти за формою № ОЗ-2.

В ОСОБА_1 відсутня інформація про те, що посадовим особам ОСОБА_1 під час перевірки були надані акти за формою № ОЗ-2. До заперечень до ОСОБА_1 вказані документи Товариство також не подало.

Таким чином, твердження Товариства про те, що воно, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, підтвердило показники бухгалтерського та податкового обліку, не відповідають дійсності.

По-друге, згідно з пунктом 18 Положення 7, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охороно);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов’язані з купівлею-продажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Аналогічні норми викладені в затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій».

Позивач не обґрунтував облік за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати» витрат, пов’язаних: з придбанням проектної документації (в тому числі – з «реконструкції існуючої системи опалення природним газом на систему опалення електроенергією»); з оплатою «робіт по виробництву інженерно-геологічних винаходів на дільниці проектної реконструкції будівлі»; з оплатою робіт з «реконструкції нежитлової будівлі цеху миючих засобів з пристроєм 2-го поверху для розміщення офісних приміщень» тощо.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що ОСОБА_1 дійшло правильних висновків про відсутність підстав для відображення позивачем у складі інших операційних витрат суми 442 206 грн. та, відповідно, про обґрунтованість Рішення 1 в цій частині.

На стор. 19-27 ОСОБА_1, з посиланням на надані позивачем первинні документи (акти виконаних робіт, платіжні доручення), дані ІС «Податковий блок», інформацію, що була отримана від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Миколаївській області про допит в рамках кримінального провадження в якості свідка керівника та засновника ТОВ «СМУ-67», зазначило таке: «… проведеним аналізом податкової звітності ТОВ «СМУ-67» встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності, а саме: відсутність управлінського та технічного персоналу, відсутність виробничих активів, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів і торгівельного обладнання, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей … фінансово-господарська діяльність ТОВ «СМУ-67» здійснюється поза правовим полем та спрямована на здійснення операцій, пов’язаних із наданням податкової вигоди і ухилення від оподаткування іншим суб’єктам господарської діяльності … підприємством фактично здійснено безпідставне відображення господарської операції у бухгалтерських регістрах без відповідних підтверджуючих первинних документів, всупереч норм частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» … оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб’єктів господарювання або власного виробництва … відсутня господарська операція як певна дія або подія … завищено інші операційні витрати та занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності … на суму 75767 грн., за документально оформленою операцією, що в реальності не відбулася відповідно до дефектних первинних документів, оформлених з порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» … що свідчить про відсутність фактичного придбання робіт (послуг) від ТОВ «СМУ-67»…».

Згідно з ОСОБА_1, позивач включив до витрат вартість робіт (травень-липень 2016 року) з реконструкції нежитлового приміщення будівлі цеху миючих засобів по вул. Казарського, 3/2: гідроізоляцію фундаменту, влаштування благоустрою навколо будівлі, ремонт даху, утеплення фасаду цеху ароматизаторів, улаштування каналізації.

Відповідач на стор. 19 ОСОБА_1 вказав на те, що позивач не надав договір підряду № 42 від 29.04.2016. Оскільки цей договір Товариство додало до заперечень до ОСОБА_1 (т. спр. 1, арк. 102-112), ОСОБА_1, відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України було зобов’язано (при прийнятті рішення) врахувати його наявність.

До відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 додало копію ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.01.2018 у справі № 490/8551/17 (надалі – Ухвала, т. спр. 28, арк. 16-17), відповідно до якої ОСОБА_2 (засновник та керівник ТОВ «СМУ-67») був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 27 – частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (пособництво у створенні суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності).

На думку суду, доводи ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, тому Рішення 1 в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв’язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Посилань на належний та допустимий в даному випадку доказ, що містив би інформацію про непідтвердження господарських відносин Товариства з ТОВ «СМУ-67», - довідку за результатами зустрічної звірки ТОВ «СМУ-67» - ОСОБА_1 не містить.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. В ОСОБА_1 відсутня інформація про Ухвалу, що свідчить про те, що вона не була покладена в основу податкових повідомлень-рішень, тому суд відхилив відповідні посилання ОСОБА_1 на цей доказ.

У постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/17) Верховний Суд дійшов висновку, що фіскальний орган в акті перевірки не може посилатися лише на наявність матеріалів досудового розслідування щодо контрагента (наприклад, протоколів допиту) як на підставу прийняття оскаржуваного рішення. За відсутності вироку суд не може вважати викладений в акті висновок податкового органу про нереальність господарських операцій обґрунтованим.

Твердження ОСОБА_1 про відсутність (дефектність) первинних документів спростовується змістом ОСОБА_1 у відповідній частині.

Податковий кодекс України не містить визначення «реальна/нереальна господарська операція».

При цьому, контролюючому органу підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Доказів звернення до суду та прийняття відповідних судових рішень відповідач не надав.

За таких обставин, суд встановив недоведеність відповідачем факту завищення позивачем витрат в сумі 75 767 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування Рішення № 1 частково, в сумі 176 098,64 грн., з яких 140 878,92 грн. – за податковими зобов’язаннями, 35 219,72 грн. – за штрафними санкціями.

Оскільки підстави, з яких відповідач визнав незаконним включення Товариством до податкового кредиту з податку на додану вартість за травень-липень 2016 року та включення до суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за лютий 2017 року суми 15 153 грн. (стор. 39-48, 52 ОСОБА_1), є аналогічними підставам, з яких ОСОБА_1 заперечило правильність декларування позивачем витрат, пов’язаних з придбанням у ТОВ «СМУ-67» робіт з реконструкції нежитлового приміщення будівлі цеху миючих засобів, та оцінку доводам відповідача в цій частині було надано вище, суд визнав недоведеним факт порушення Товариством пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та, відповідно, визнав протиправним Рішення 2.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" (вул. Казарського, 3/2, м. Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 31613817) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 25.05.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00040061402 частково, в сумі 176 098,64 грн., з яких 140 878,92 грн. – за податковим зобов’язанням, 35 219,72 грн. – за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте 25.05.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00040041402.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" (вул. Казарського, 3/2, м. Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 31613817) судовий збір у сумі 2914,33 грн., що був сплачений платіжним дорученням від 13.08.2018 № 1200.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна