Рішення № 78417012, 10.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3527/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.10.2018 № 3162/2018, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.10.2018 № 3162/2018 щодо відмови в призначенні пенсії позивачу за вислугу років на підставі ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014; зобов’язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 з часу звернення, тобто з 20.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 20.09.2018 він звернувся до відповідача для призначення пенсії за вислугу років, однак останнім прийнято рішення від 22.10.2018 № 3162/2018 про відмову в призначенні пенсії у зв’язку з недостатністю стажу роботи на посадах прокурора, оскільки управлінням до стажу роботи на вказаних посадах не зараховано періоди роботи позивача на посаді: старшого помічника прокурора-стажиста з 04.08.1997 по 08.06.1998, старшого помічника прокурора з 09.06.1998 по 17.03.2005, старшого слідчого прокуратури з 23.03.2007 по 18.11.2013; до стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років відповідачем не зараховано період роботи на посаді старшого помічника-стажиста з 04.08.1997 по 08.06.1998. Окрім того, в оскарженому рішенні відповідачем зазначено про неможливість врахування довідки № 18-544вих-18 від 20.09.2018 та додатка № 18-545 вих-18 від 20.09.2018 про розмір скоригованої заробітної плати прокурора відділу прокуратури області, до складу якої входить надбавка за класний чин.

Позивач вважає оскаржене рішення таким, яке не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, з таких підстав.

ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII набрав чинності 15.07.2015 та на цей час є чинним. До ст. 86 вказаного закону жодні зміни щодо скасування пенсії за вислугу років до теперішнього часу не внесено.

Позивач вважає, що на момент звернення до відповідача 20.09.2018 він мав право на пенсію за вислугу років, оскільки його вислуга років складала 23 роки 06 місяців 17 днів, з яких на посадах прокурора та слідчого прокуратури 21 рік 01 місяць 17 днів, що підтверджується копіями диплому ЛО № 001239 від 25.06.1997 та трудової книжки БТ-ІІ № 4366788 від 29.08.1991.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: «з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців».

Відповідно до положень ч. 6 ст. 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» до вислуги років, шо дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів, військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання тощо.

Також згідно з п. 5 розділу XIII Перехідних положень ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» положення ст. 86 цього ОСОБА_2, шо регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку роботи державного бюро розслідувань.

Таким чином, позивач вважає, що на момент звернення до відповідача 20.09.2018 стаж роботи, який дає йому право на пенсійне забезпечення за вислугу років, складав 23 роки 6 місяців 17 днів, з них на посадах прокурора та слідчого прокуратури 21 рік 1 місяць 17 днів, що відповідає вимогам ст. 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру».

Також у частинах 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, положення яких продовжують діяти на цей час на підставі підпункту 1 пункту 3 Розділу XII Прикінцевих положень ОСОБА_2 України «Про прокуратуру», містяться норми щодо врахування надбавки за класний чин при призначенні пенсії тим працівникам прокуратури, яким присвоєно класні чини до набрання чинності ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014.

Позивач вважає, оскільки йому класні чини присвоєно до набрання чинності вказаним ОСОБА_2, в довідці № 18-544вих-18 від 20.09.2018 та додатку № 18-545 вих-18 від 20.09.2018 про розмір скоригованої заробітної плати прокурора відділу прокуратури області обґрунтовано було зараховано надбавку за класний чин.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до довідки прокуратури Луганської області № 18-598вих-18 від 31.10.2018 при виплаті позивачу заробітної плати регулярно сплачувався внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з сум нарахованого заробітку, у який входила надбавка за класний чин. Отже, при призначенні позивачу пенсії за вислугу років обґрунтовано в її розрахунок включено надбавку за класний чин.

Ухвалою суду від 09.11.2018 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 13.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.12.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 49-50), в обґрунтування якого останній послався на таке. 20.09.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ОСОБА_2 України «Про прокуратуру». За наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем було прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії від 22.10.2018 № 3162/2018, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, у разі звернення з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Згідно записів трудової книжки позивача стаж роботи на посадах прокурорів складає 05 років 11 місяців 09 днів, а стаж роботи за вислугу років складає 22 роки 08 місяців 14 днів, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру».

До стажу роботи позивача на посаді прокурора не враховано період його роботи з 04.08.1997 по 08.06.1998 на посаді старшого помічника прокурора-стажера Станично-Луганського району; з 09.06.1998 по 17.03.2005 на посаді старшого помічника прокурора Станично-Луганського району; з 23.03.2007 по 18.11.2013 на посаді старшого слідчого прокуратури та з 19.11.2013 по 16.10.2014 на посаді слідчого в особливо важких справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Луганської області, тому як ці посади не передбачені ст. 15 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру», яка містить вичерпний перелік посад, які віднесено до посади прокурора.

До стажу роботи за вислугу років не враховано період робота позивача з 04.08.1997 по 08.06.1998 на посаді старшого помічника прокурора-стажера Станично-Луганського району, тому як ця посада не передбачена ч. 6 ст. 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру».

Окрім того, згідно довідки прокуратури Луганської області від 20.09.2018 № 11/315 вих-18 стаж роботи за вислугу років позивача складає 21 рік 01 місяць 17 днів, що також недостатньо для призначення пенсії згідно ОСОБА_2 України «Про прокуратуру». Тому відповідач вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 22.10.2018 № 3162/2018 прийнято згідно норм діючого законодавства та підстави для його скасування відсутні.

Також відповідач зазначив, що позовна вимога про зобов’язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про призначення пенсії не підлягає задоволенню, оскільки прийняття рішень з питань призначення та перерахунку пенсії є дискреційними повноваженнями територіального орану Пенсійного фонду, та він має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії. Тому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою суду від 10.12.2018 клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 БТ-ІІ № 4366788 останнього, зокрема:

03.08.1992 зараховано студентом на денну форму навчання Луганського машинобудівного інституту (з 08.05.1993 Східноукраїнський державний університет);

01.07.1997 відраховано в зв’язку з закінченням навчання в університеті;

04.08.1997 прийнято на роботу до Прокуратури Луганської області старшим помічником прокурора-стажера Станично-Луганського району;

09.06.1998 призначено старшим помічником прокурора Станично-Луганського району;

18.03.2005 призначено на посаду прокурор відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Луганської області;

23.03.2007 призначено на посаду старшого слідчого прокуратури Кам’янобрідського району м. Луганська;

08.10.2013 призначено на посаду старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Луганської області;

19.11.2013 призначено на посаду слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Луганської області;

17.10.2014 призначено на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;

16.07.2015 призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;

12.08.2016 назву посади змінено на прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області. На вказаній посаді позивач працює по цей час (арк. спр. 26-32).

Також у довідці Прокуратури Луганської області від 20.09.2018 № 11/315 вих-18 зазначено, що станом на 20.09.2018 стаж роботи ОСОБА_1 на прокурорських посадах становить 21 рік 01 місяць 17 днів (арк. спр. 18-19).

Також дослідженням диплома спеціаліста серії ЛО № 001239 від 25.06.1997 встановлено, що позивач закінчив у 1997 році Східноукраїнський державний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю правознавство та здобув кваліфікацію юриста (арк. спр. 17).

20.09.2018 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» (арк. спр. 51).

Рішенням від 22.10.2018 № 3162/2018 УПФУ в м. Сєвєродонецьку відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно з ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» за заявою від 20.09.2018 (арк. спр. 15).

Відповідно до оскарженого рішення відповідачем до стажу роботи на посадах прокурорів не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 на посаді старшого помічника прокурора з 04.08.1997 по 08.06.1998 та з 09.06.1998 по 17.03.2005, старшого слідчого прокуратури з 23.03.2007 по 18.11.2013, старшого слідчого з 08.10.2013 по 18.11.2013, оскільки ці посади не передбачені ст. 15 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру»; до вислуги років не зараховано період з 04.08.1997 по 08.06.1998 на посаді старшого помічника прокурора-стажиста, бо ця посада не передбачена ст. 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру». В рішенні відповідачем також зазначено, що для призначення пенсії не можливо врахувати довідку №18-544 вих.18 від 20.09.2018 та додаток №18-545 вих.18 від 20.09.2018 про розмір скоригованої заробітної плати прокурора відділу прокуратури, до складу якої входить надбавка за класний чин, крім того, корегування інших виплат (крім посадових окладів, надбавки за класний чин та вислугу років) проведено з урахуванням цієї надбавки, оскільки частиною третьою статті 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» врахування надбавки за класний чин, як однієї з основних виплат (крім посадових окладів, надбавки за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсій, не передбачено.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 86 ОСОБА_2 України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі – ОСОБА_2 № 1697-VII), який набрав чинності 15.07.2015, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, визначено засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема:

- прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців (частина перша);

- пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі (частина третя);

- до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього ОСОБА_2, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим ОСОБА_2 було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася (частина шоста);

- право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров’я, у зв’язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв’язку із скороченням кількості прокурорів, у зв’язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії (частина восьма);

- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина тринадцята).

Відповідно до п. 5 Перехідних положень ОСОБА_2 №1697-VII положення цього ОСОБА_2, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ОСОБА_2 № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності цим ОСОБА_2 України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі – ОСОБА_2 № 1789-XII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п’ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим ОСОБА_2), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Так, частиною шостою статті 50-1 ОСОБА_2 № 1789-XII визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього ОСОБА_2, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Аналізуючи приписи частини шостої статті 86 ОСОБА_2 № 1697-VII, частини шостої статті 50-1 ОСОБА_2 № 1789-XII та п. 5 Перехідних положень ОСОБА_2 №1697-VII, суд дійшов висновку, що до вислуги років, що дає право на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII та інших посадах, передбачених ч. 6 ст. 86 ОСОБА_2 № 1697-VII, які дають право на призначення спірної пенсії, зокрема, на посадах старших помічників прокурорів (прокурорів-стажистів) та слідчих органів прокуратури.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було не зараховано ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру», періоди роботи позивача на наступних посадах: старшого помічника прокурора з 04.08.1997 по 08.06.1998 та з 09.06.1998 по 17.03.2005, старшого слідчого прокуратури з 23.03.2007 по 18.11.2013, старшого слідчого з 08.10.2013 по 18.11.2013. Також відповідачем неправомірно не зараховано до вислуги років позивача період його роботи на посаді старшого помічника прокурора-стажиста з 04.08.1997 по 08.06.1998.

Аналогічну правову позицію щодо зарахування стажу роботи на прокурорських посадах висловив Верховний Суд у постановах від 10.07.2018 року по справі № 428/8222/17, від 17.07.2018 по справі № 727/5118/16-а.

В оскарженому рішенні відповідачем також зазначено, що для призначення пенсії не можливо врахувати довідку №18-544 вих.18 від 20.09.2018 та додаток №18-545 вих.18 від 20.09.2018 про розмір скоригованої заробітної плати прокурора відділу прокуратури, до складу якої входить надбавка за класний чин, крім того, корегування інших виплат (крім посадових окладів, надбавки за класний чин та вислугу років) проведено з урахуванням цієї надбавки, оскільки частиною третьою статті 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» врахування надбавки за класний чин, як однієї з основних виплат (крім посадових окладів, надбавки за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсій, не передбачено.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ОСОБА_2 № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності цим ОСОБА_2 України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру», крім, зокрема, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим ОСОБА_2).

Згідно з частиною другою статті 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Довідкою прокуратури Луганської області від 30.10.2018 № 11-353 вих-18 підтверджується, що наказом Генеральної прокуратури України № 616к від 21.11.2013 ОСОБА_1 присвоєно класний чин радника юстиції (арк. спр. 22).

Відповідно до довідки прокуратури Луганської області від 31.10.2018 № 18-598 вих-18 за період роботи ОСОБА_1 в прокуратурі Луганської області, а саме з серпня 1997 року по теперішній час, йому на всі види оплати праці, в тому числі на надбавку за класний чин, було нараховано та своєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (арк. спр. 20).

За таких обстави, твердження відповідача щодо неможливості врахування довідки №18-544 вих.18 від 20.09.2018 та додаток №18-545 вих.18 від 20.09.2018 про розмір скоригованої заробітної плати прокурора відділу прокуратури, до складу якої входить надбавка за класний чин, суд вважає безпідставним.

З вищеописаних наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено, що стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 86 ОСОБА_2 № 1697-VII, станом на 20.09.2018 складав:

половина строку навчання у вищому юридичному закладі у період з 03.08.1992 по 01.07.1997 – 2 роки 5 місяців 15 днів;

на прокурорських посадах з 04.08.1997 по 20.09.2018 - 21 рік 1 місяць 17 днів.

Таким чином, судом встановлено, що вислуга років позивача, що дає право на пенсію згідно з статтею 86 ОСОБА_2 № 1697-VII, складає 23 роки 7 місяців 1 день, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів – 21 рік 1 місяць 17 днів.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб’єкта владних повноважень, відповідність його рішень критеріям правомірності, які пред’являються до рішень суб’єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення від 22.10.2018 № 3162/2018 з підстав, які не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, суд вважає, що рішення відповідача є необґрунтованим, тобто не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України. Відповідно таке рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправним та скасувати рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 22.10.2018 № 3162/2018 про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги щодо зобов’язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі статті 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 з часу звернення, тобто з 20.09.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що позивач на день звернення до відповідача мав необхідну вислугу років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до статті 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру», та для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років виконано всі умови, визначені законом, суд вважає, що у даному випадку ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов’язання відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру».

Відповідач, заперечуючи проти обрання саме такого способу захисту порушених прав позивача, не зазначає, які ще умови потрібно виконати позивачу для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії за вислугу років, а також у чому полягатиме власний розсуд відповідача під час виконання визначеного законом обов’язку щодо прийняття рішення про призначення пенсії. Тому такі заперечення суд вважає безпідставними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 704,80 грн судового збору (арк. спр. 2, 35).

У зв’язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 704,80 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: м. Луганськ, кв. КомароваАДРЕСА_1; місце фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2,) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код за ЄДРПОУ 21792459) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.10.2018 № 3162/2018, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 22 жовтня 2018 року № 3162/2018 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно з ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» за заявою від 20 вересня 2018 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі статтею 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» з 20 вересня 2018 року - з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3