Рішення № 78416980, 05.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3326/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у задоволені заяви стосовно підготовки та подання до органів Пенсійного фонду документів для призначення пенсії позивачу за вислугу років;

- зобов'язати відповідача підготувати та направити до органів Пенсійного фонду необхідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідач незаконно відмовив йому у направленні документів до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років, пославшись на те, що при призначенні пенсії за вислугу років враховується лише календарна вислуга, без включення вислуги в пільговому обрахуванні. Позивач вважає, що відповідач був зобов'язаний підготувати та направити документи до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії, оскільки він фактично на день звільнення - 29.04.2016 року мав 27 років 1 місяць вислуги, а для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб " від 09.04.1992 року № 2262-ХХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначених у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1 -2 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 роки 6 місяців і більше.

Відповідно до ст.17-1 Закону визначення пільгових умов призначення пенсій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також позивач зазначив, що згідно Витягу з Наказу начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 29.04.2016 року № 281 о/с «По особовому складу», його звільнено з 29.04.2016 року, тобто у період часу з 01.10.2015 по 30.09.2016, коли на день звільнення необхідно було мати вислугу 22 роки 6 місяців і більше.

Цим же наказом помилково було встановлено вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні 21 рік 08 місяців 29 днів, без зарахування до вислуги років на пільгових умовах.

У відповідності до Витягу з Наказу начальник ГУНП в Луганській області від 28.09.2018 р. № 456 о/с «По особовому складу», частково змінено пункт наказу ГУНП в Луганській області від 29.04.2016 № 281 о/с в частині зарахування до вислуги років на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) при звільненні зі служби з поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), складає 05 років 04 місяці 01 день.

Таким чином, позивач вважає, що його вислуга років складає 21 рік 08 місяців 29 днів + 05 років 04 місяці 01 день = 27 років 1 місяць.

07.09.2018 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Листом від 01.10.2018 № 3659/111/19-2018 відповідач повідомив його про відмову в задоволенні його заяви на підставі відсутності у позивача вислуги років, необхідної для призначення пенсії за вислугу років.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною з посиланнями на Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

На підставі викладеного, просив суд задовольнити вимоги в повному обсязі (а.с.3-11).

04.12.2018 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наказу ГУНП в Луганській області від 29.04.2016 № 281 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням), з 29.04.2016 з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 21 рік 08 місяців 29 днів.

Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Луганській області від 28.09.2018 № 456 о/с, частково змінено пункт наказу ГУНП в Луганській області від 29.04.2016 № 281 о/с в частині зарахування до вислуги років на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) при звільненні зі служби з поліції підполковника поліції ОСОБА_1, складає 05 років 04 місяці 01 день.

Позивач вважає, що відповідно до п.3 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» йому до вислуги років для призначення пенсії потрібно зарахувати 05 років 04 місяці 01 день.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позивач вважає, що його вислуга на день звільнення повинна складати 27 років 01 місяць.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

У свою чергу у ст. 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, визначений розмір пенсії за вислугу років, у якій, зокрема, зазначено, наступне:

Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, аналізуючи вимоги ст. ст. 12, 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, відповідач зазначає, що при призначенні пенсії за п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, розмір пенсії становить за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Тобто при призначені пенсії за вищезазначеним пунктом її розмір розраховується саме за вислугою років, яка також включає вислугу на пільгових умовах.

На підставі викладеного позивачу необхідно розмежовувати два поняття «календарна вислуга років» та «вислуга років».

Тобто вислуга років на пільгових умовах зараховується для розрахунку розміру пенсії лише у разі призначення пенсії за п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, при цьому календарна вислуга років повинна відповідати періодам, вказаним у зазначеному пункті.

Відповідно до п. 3 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

а) один місяць служби за три місяці:

- час проходження служби протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Отже, керуючись нормами Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, для призначення пенсії саме за п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ відповідач зазначив, що необхідно набути відповідних умов, а саме на час коли позивач звільнився зі служби в поліції його вислуга років повинна була становити 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції з вислугою років у календарному обчисленні 21 рік 08 місяців 29 днів.

Тобто обов'язковою умовою для призначення пенсії за п. «а» Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ є наявність на день звільнення вислуги років саме в календарному обчислені.

На підставі чого у позивача відсутнє право на призначення пенсії за п. «а» Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, а також зарахування до календарної вислуги років часу участі в антитерористичній операції.

Одночасно ст.17 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії. Жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, можуть бути встановлені підзаконними нормативно-правовими актами.

Разом з тим, ані в статті 12, ані в статті 17 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги років, обчисленої на пільгових умовах. Тоді, як вказаними нормами чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 років та 6 місяців і більше календарних років, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки останній не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ календарної вислуги років, що складає 23 роки та 6 місяців і більше, а тому позовна вимога позивача зобов'язати ГУНП в Луганській області оформити та подати необхідні документи до ГУ ПФУ в Луганській області всі необхідні документи та подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років не підлягає задоволенню.

Відповідач також зазначив, що при розгляді звернення позивача про оформлення та подання документів до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачу від 07.09.2018 правомірно враховував вислугу в календарному обчисленні та листом від 01.10.2018 № 3659/111/19-2018 повідомив позивача, що у відповідача відсутні правові підстави для надання документів до органів ПФУ для призначення пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю у останнього календарної вислуги років для призначення пенсії, а тому позовна вимога визнання протиправною відмову ГУНП в Луганській області у оформленні всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії за вислугу років та направленні подання до ГУ ПФУ в Луганській області не підлягає задоволенню, оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с.55-60).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 по справі відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1-2).

В судове засідання сторони не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надали заяви до суду про розгляд справи за їх відсутності (а.с.52-54,73,75).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 23.04.2015 (а.с.20-22,30,48).

Згідно із відомостей, які містяться у довідці ГУНП в Луганській області від 09.02.2016, судом встановлено, що у період з 10.08.1998 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ; з 07.11.2015 по 29.04.2016 проходив службу в Національній поліції (а.с.16,18-19).

Звільнення з Національної поліції відбулося на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням (а.с.65,67-70,82).

У витягу з наказу від 29.04.2016 №281 о/с зазначено, що вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні: 21 рік 08 місяців 29 днів (а.с.63).

Судом також встановлено, що 07.09.2018 позивач звернувся до ГУНП в Луганській області з заявою, в якій просив змінити пункт наказу від 29.04.2016 №281 о/с в частині зарахування вислуги років на день звільнення з урахуванням календарного та пільгового обчислення підполковника поліції ОСОБА_1 а також з метою реалізації конституційного права на пенсію, відповідно до вимог ч.1 ст.1, ст.12, ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», п.4.1.6 Постанови Верховної Ради України від 16.12.1993 №3720 та п.3 Постанови КМУ від 17.07.1992 №393, позивач просив відповідача зарахувати йому пільгову вислугу років до періоду часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, скласти відповідний розрахунок вислуги років, передбачений Постановою ПФУ від 30.01.2007 №3-1, а також повідомити його про право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «а» ч.1 ст.12 вищевказаного Закону, з урахуванням пільгової вислуги років (а.с.12).

Згідно витягу з наказу від 28.09.2018 №456 о/с частково змінено пункт наказу ГУНП в Луганській області від 29.04.2016 №281 о/с в частині зарахування до вислуги років на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) при звільнені зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 складає - 05 років 04 місяці 01 день (а.с.64).

01.10.2018 позивач надав відповідь за №3659/111/19-2018 на вказану заяву позивача від 07.09.2018, в якій зазначив про відсутність у ГУНП в Луганській області правових підстав для підготовки документів необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років, передбаченої п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. При цьому виходив з того, що вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні складає лише 21 рік 08 місяців 29 днів, чого недостатньо для отримання права на пенсію за вислугу років згідно вказаного Закону (а.с.42-44).

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, тому звернувся до суду для захисту порушених прав.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII з відповідними змінами, що діяли на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2262-XII)

Так, Закон № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно частини першої статті 48 Закону № 2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

В статті 49 Закону № 2262-XII зазначено, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Постановою правління Пенсійного фонду України затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок №3-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 р. за N 135/13402.

Відповідно до вимог пункту 1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенси за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Таким уповноваженим структурним підрозділом у даному випадку є Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Повноваження уповноваженого структурного підрозділу закріплені в пункті 12 Порядку №3-1.

Так, згідно вказаного пункту уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.

У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Відповідно до пункту 17 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Аналізуючи вказані вище норми права, суд дійшов висновку про те, що законодавець чітко розрізняє компетенцію уповноваженого структурного підрозділу (у даному випадку Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області) та органу, що призначає пенсію (Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області). У зв'язку з чим функції уповноваженого структурного підрозділу зводяться лише до оформлення всіх необхідні документів і подання про призначення пенсії згідно додатку 2, ознайомлення з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направлення до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Приймати рішення про призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.

Таким чином, відповідач згідно вказаних норм права не наділений альтернативними повноваженнями, в них чітко закріплені його повноваження лише щодо «підготовчих дій» необхідних для направлення заяви особи про призначення пенсії разом з необхідним пакетом документів до відповідного органу Пенсійного фонду України, при цьому у відповідача відсутнє право вирішувати чи має особа право на призначення пенсії чи ні.

При цьому вказаним Порядком №3-1 затверджено встановленого зразка заяву про призначення/перерахунок пенсії, з якою особа повинна звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України у відповідній області через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (п.1 Порядку №3-1).

Оглядом заяви від 07.09.2018, з якою позивач звернувся до відповідача, судом встановлено, що заява позивача не відповідає встановленому законодавством ані формі, ані змісту і її взагалі неможливо розцінити як заяву про призначення пенсії за вислугу років.

Відсутність подання встановленого зразка заяви про призначення пенсії не тягне за собою правових наслідків для відповідача щодо не направлення заяви особи про призначення пенсії разом з необхідним пакетом документів до відповідного органу Пенсійного фонду України, оскільки такої заяви апріорі не існувало.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він не позбавлений права на загальних підставах звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області з установленого зразка заявою про призначення/перерахунок пенсії, затвердженого Порядком №3-1, через Головне управління Національної поліції України в Луганській області.

І лише в цьому разі, отримавши відмову Головного управління Національної поліції України в Луганській області щодо направлення заяви особи про призначення пенсії разом з необхідним пакетом документів, оскаржити його дії до суду в загальному порядку.

При цьому суд ще раз акцентує увагу відповідача на тому, що в нього відсутнє право/обов'язок вирішувати чи має особа право на призначення пенсії чи ні, а він виконує лише «підготовчі дії» необхідні для направлення заяви особи про призначення пенсії разом з необхідним пакетом документів до відповідного органу Пенсійного фонду України.

Що стосується аргументів позивача та відповідача про наявність або відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років згідно пункту «а» частини першої ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», то суд не дає оцінку вказаним доводам в даній справі, оскільки така необхідність виникне лише у разі отримання відмови від органу Пенсійного фонду України при вирішенні питання призначення пенсії ОСОБА_1 і це буде предметом розгляду вже іншої справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 704,80грн. (а.с.41).

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 263, 291, 370, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 10 грудня 2018 року.

Суддя Н.М. Басова