Рішення № 78416430, 07.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 р. Справа№200/12038/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, зокрема, що є внутрішньо переміщеною особою, яка за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у відокремленого підрозділа відповідача - Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як отримувач страхових виплат у зв'язку з трудовим каліцтвом. З 01 квітня 2017 року виплату страхових виплат було припинено з підстав, що не передбачені ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З жовтня 2018 року на підставі його звернення виплату страхових виплат було поновлено.

Разом з тим, страхові виплати за минулий період - з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року виплачені не були.

На звернення до відповідача щодо виплати страхових виплат за вказаний період отримав відмову з посиланням на те, що страхові виплати за минулий період будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який ще не затверджено.

Вважаючи, що відповідачем порушені його соціальні права, просив:

- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення йому виплати страхових виплат з 01 квітня 2017 року та невиплати заборгованості за період з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року;

- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області привести нарахування та виплату йому раніше призначених страхових виплат за період з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивач перебуває на обліку у відокремленого підрозділа відповідача - Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, і йому виплачені страхові виплати за період з 01 вересня 2014 року до 01 квітня 2017 року,

Відповідно до розпорядження Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації від 23 березня 2017 року № 3 «Про скасування дії довідок та припинення соціальних виплат» та протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов'янської районної ради від 28 березня 2017 року №38 позивачу було припинено виплату соціальних виплат у зв'язку зі скасуванням довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 25 листопада 2014 року № 1445001599 через повернення позивача до покинутого місця постійного проживання, подання завідомо недостовірних відомостей відносно себе, що не дає законних підстав Фонду продовжити страхові виплати.

Відповідно до постанови Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 03 квітня 2017 року №0557/4445/4445/25 позивачу з 01 квітня 2017 року було припинено виплату страхових виплат. Згідно з постановами від 03 квітня 2017 року № 0557/4445/4445/26 та №0557/4445/27 страховий випадок та страхову справу щодо позивача знято з обліку.

У зв'язку з цим в період скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 25 листопада 2014 року № 1445001599, а саме з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року, страхові виплати позивачу не нараховувались.

Після скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб позивач отримав нову довідку та звернувся до відповідача із заявою від 19 жовтня 2017 року про продовження виплати страхових виплат.

З 01 жовтня 2017 року відповідно до постанови Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 23 листопада 2017 року № 0536/4445/4445/28 позивачу продовжено виплату страхових виплат. Страхові виплати виплачуються і натепер, а страхові виплати за минулий період будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який ще не затверджено.

Вважав, що не порушив права позивача. Також вважав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом. Крім того, питання страхових виплат належить до дискреційних повноважень відповідача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, який з 13 лютого 2003 року має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво.

Також є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (с.Карломарсково Донецької області), а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території (смт. Райгородок Слов'янського р-ну Донецької області), що підтверджується відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Після переміщення з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на підконтрольну українській владі території перебуває на обліку у відокремленого підрозділа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як отримувач страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві - внаслідок трудового каліцтва.

Так, постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Слов'янську (натепер - Слов'янське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області) від 30 вересня 2014 року №0557/4445/4445/15 позивачу як потерпілому продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату. В постанові зазначено, що її виплата проводиться безстроково.

Розпорядженнями начальника Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації від 22 березня 2017 року № 2, від 23 березня 2017 року № 3, від 24 березня 2017 року № 4, від 27 березня 2017 року № 5 на підставі абз. 8 та п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (особа повернулася до покинутого місця постійного проживання; неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання) скасовано дію довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та припинено призначені соціальні виплати.

Протоколом комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов'янської районної ради від 28 березня 2017 року №38 на підставі цих розпоряджень затверджено список осіб для припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (додаток №3), до якого внесено позивача.

У зв'язку з наведеним постановою Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 03 квітня 2017 року №0557/4445/4445/25 «Про припинення щомісячної страхової виплати» на підставі ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов'янської районної ради від 28 березня 2017 року №38 (у зв'язку із скасуванням довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 25 листопада 2014 року № 1445001599) виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1108,92 грн. з 01 квітня 2017 року припинено.

Постановами вказаного відділення Фонду від 03 квітня 2017 року №0557/4445/4445/26 «Про зняття з обліку страхового випадку» та від 03 квітня 2017 року №0557/4445/27 «Про зняття з обліку потерпілого» страховий випадок «трудове каліцтво» щодо позивача та, відповідно, страхову справу щодо позивача знято з обліку, а також з 01 квітня 2017 року припинено всі страхові виплати по цьому страховому випадку.

Після скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб позивач отримав нову довідку (від 18 жовтня 2017 року №0000369906) та звернувся до відповідача із заявою від 19 жовтня 2017 року про продовження страхових виплат.

Постановою Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 23 листопада 2017 року №0536/4445/4445/28 «Про продовження раніше призначеної страхової виплати» позивачу з 01 жовтня 2017 року продовжено виплату щомісячної страхової виплати безстроково.

При цьому страхові виплати за минулий період - з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року виплачені не були.

На звернення щодо виплати страхових виплат за вказаний період Слов'янським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надана відповідь від 03 вересня 2018 року № 04/08-3000, в якій повідомлено, що виплату страхових виплат припинено з 01 квітня 2017 року на підставі пп.4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, - у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи відповідно до протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов'янської районної ради від 28 березня 2017 року №38. На підставі вказаного протоколу позивач не мав права отримувати страхові виплати впродовж шести місяців, тобто по вересень 2017 року. Щодо виплати заборгованості за спірний період, то з посиланням на п. 15 Поряду призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, зазначило, що після оприлюднення окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який ще не затверджено, Слов'янським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області буде винесено рішення щодо сплати страхових виплат за період з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року.

При цьому, як зазначено у відзиві та виходячи з вказаних обставин в період з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року (період скасування дії довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб) страхові виплати позивачу не нараховувались.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Статтею 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що законодавство України про соціальне страхування складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 9 Закону основними завданнями Фонду та його робочих органів є, зокрема: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; профілактика нещасних випадків; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3 розд. VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено: Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам; Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, в редакції, яка була чинною на час припинення позивачу соціальних виплат, було визначено, що соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Підставою для припинення позивачу як внутрішньо перемішеній особі щомісячних страхових виплат стало скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених абз. 8 та п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (особа повернулася до покинутого місця постійного проживання; неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання), що сторонами не оспорюється.

При цьому Слов'янським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області застосовані положення п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пп. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.

Після припинення позивачу соціальних виплат постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року в справі № 826/12123/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637.

Суд дійшов висновку, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, обмежують осіб, що належать до внутрішньо переміщених осіб, у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення, та є такими, що призводять до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб, а також порушує принцип рівності, передбачений ст. 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені ст. 33 Конституції України.

Вказана постанова набрала законної сили 04 липня 2018 року.

Отже, з 04 липня 2018 року - дня набрання законної сили вказаним судовим рішенням підстави для припинення виплат соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам, що були передбачені п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, у зв'язку з визнанням вказаного нормативно-правового акта нечинним перестали існувати.

Позивачу щомісячні страхові виплати були припинені 03 квітня 2017 року (постанова від 03 квітня 2017 року №0557/4445/4445/25), тобто до набрання чинності постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року в справі № 826/12123/16, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень мав право застосувати чинні на той час положення пп. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, виходячи з п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються в інших випадках, передбачених законодавством).

23 листопада 2017 року позивачу з 01 жовтня 2017 року продовжено виплату щомісячної страхової виплати безстроково.

В листі від 03 вересня 2018 року № 04/08-3000, спрямованому на адресу позивача містилося посилання на п. 15 Поряду призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.

Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

На час розгляду справи такий порядок Кабінетом Міністрів України затверджено не було.

Суд вважає посилання відповідача на п. 15 вказаного Порядку безпідставними оскільки виходячи з рішень Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 03 квітня 2017 року №0557/4445/4445/25 «Про припинення щомісячної страхової виплати», від 03 квітня 2017 року №0557/4445/4445/26 «Про зняття з обліку страхового випадку» та від 03 квітня 2017 року №0557/4445/27 «Про зняття з обліку потерпілого», а також з відзиву відповідача в період з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року (період скасування дії довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб) страхові виплати позивачу не нараховувались.

Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створила для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Одним з конституційних прав є право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України).

Стаття 46 Конституції України, ст. 22 Загальної декларації прав людини, ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ст. 23 Європейської соціальної хартії (переглянутої) закріплюють право особи на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, Конституція України (ст. 24), Загальна декларація прав людини (ст. ст. 2, 7), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ст. 2), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 14, ст. 1 Протоколу №12 до Конвенції) закріплюють принцип рівності осіб та визначають, що права особи, в тому числі і право на соціальний захист має здійснюватися без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

На час припинення позивачу щомісячних страхових виплат воєнного або надзвичайного стану в Україні введено не було.

Разом з тим реалізація прав позивача була обмежена залежністю від наявності/відсутності довідки внутрішньо переміщеної особи, що свідчило про те, що положення пп. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, згідно з якими соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», - не відповідали та суперечили Конституції України.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

З огляду на наведене в спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Конституції України як норми прямої дії та норми міжнародних актів.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Так, Європейський суду з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10, п. 52 рішення), а також в рішенні від 19 червня 2012 року у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v.Georgia, заява № 17767/08, п. 72), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Отже, суб'єкт владних повноважень припиняючи виплату позивачу страхових виплат з огляду на його статус внутрішньо переміщеної особи та посилаючись на нормативно-правові акти, що, фактично звузили його права та зробили їх реалізацію залежною від наявності довідки внутрішньо-переміщеної особи, порушив право позивача на їх отримання, при цьому це право є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право власності).

Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вказані норми узгоджуються з позицією Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, позивач як потерпілий, який має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, мав право на отримання щомісячних страхових виплат, що передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З огляду на наведене та з урахуванням тієї обставини, що оскаржені дії відповідача в спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях (відсутня свобода розсуду), і виходячи з того, що саме рішення відповідача створюють правові наслідки, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, позовні вимоги підлягають задоволенню іншим шляхом - шляхом визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень від 03 квітня 2017 року №0557/4445/4445/25 «Про припинення щомісячної страхової виплати», від 03 квітня 2017 року №0557/4445/4445/26 «Про зняття з обліку страхового випадку» та від 03 квітня 2017 року №0557/4445/27 «Про зняття з обліку потерпілого», що винесені щодо позивача, із зобов'язанням відповідача нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за спірний період.

Щодо строку захисту порушеного права.

Відповідно до ч.ч. 6 та 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, і мало триваючий характер. Процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту (в даному випадку на підставі ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач має право захистити своє порушене право на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком). На необхідність застосування крім процесуальних строків також й положень спеціальних норм неодноразово зазначалося і в рішеннях Верховного Суду України (зокрема, в рішенні від 25 травня 2016 року в справі № 21-1249а16), а також в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішень Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 03 квітня 2017 року №0557/4445/4445/25 «Про припинення щомісячної страхової виплати», від 03 квітня 2017 року №0557/4445/4445/26 «Про зняття з обліку страхового випадку» та від 03 квітня 2017 року №0557/4445/27 «Про зняття з обліку потерпілого», що винесені щодо ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 07 грудня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.