Рішення № 78416344, 05.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 р. Справа№0540/9613/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового проваження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 10.04.2018 року звільнився з органів поліції, проте фактичний розрахунок було проведено з позивачем лише 30.05.2018 року. Посилаючись на вимоги ст. 116, 117 КЗпП України позивач просить суд зобов'язати головне управління Національної поліції в Донецькій області виплатити на його користь суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 10.04.2018 року по 30.05.2018 року (включно) в розмірі 17 255 грн. 85 коп. (з розрахунку середньоденна заробітна плата 338 грн. 35 коп.*51 календарний день).

Ухвалою суду від 05.10.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні діїі відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено засідання по справі на 24.10.2018 року.

23.10.2018 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що спеціальним законодавством не передбачено право звільненого працівника поліції на середній заробіток за весь час затримки по день фактичної виплати грошових коштів при звільненні згідно зі ст.117 КЗпП України, отже вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню.

24.10.2018 року розгляд справи було відкладено до 21.11.2018 року.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року у задоволені клопотання представника Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

02.11.2018 року позивач через канцелярію суду надав відповідь на відзив, згідно змісту якого зазначив, що, на його думку, представником відповідача у відзиві неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та процесуального права, що призвело помилкових висновків, викладених у відзиві.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без своєї участі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як вбачається з копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_2, ідентифікаційний номер згідно до довідки НОМЕР_1.

Наказом МВС України від 10.04.2018 року №138о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ, що кореспондується в даними трудової книжки позивача.

29.05.2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виплати належних при звільненні сум та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як не заперечується сторонами по справі, 30.05.2018 року на картковий рахунок позивача надійшло 30 820грн. 58коп.

06.06.2018 року позивач повторно звернувся з вимогою до відповідача щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки, тобто з 10.04.2018 року по 30.05.2018 року, передбаченого ст. 117 КЗпП, на яку листом 05.07.2018 року № Ч-115/26/02-2018 повідомлено ОСОБА_1 про те, що Головне управління Національної поліції України в Донецькій області є бюджетною плановою організацією та для виплати зазначених коштів про звільненні розрахунок потреб в коштах надається до департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України для належного фінансування тощо.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 31 грудня 2007 року № 499, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Разом з тим, а ні Законом України "Про Національну поліцію", а ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Відповідну позицію наведено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року №К/9901/6887/18 (справа № 805/2928/16).

За приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був звільнений 10.04.2018 року. 30.05.2018 року на картковий рахунок позивача надійшли грошові кошти, виплачені внаслідок звільнення.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до листа Мінсоцполітики "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік" у період з 10.04.2018 року по 30.05.2018 року кількість календарних днів становить - 51.

Згідно Довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Донецькій області № 13.09.2018 року № 92зі/26/02-2018, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 338, 35грн.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 17255, 83 грн., (51день*338, 35грн.) та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 255, 257-263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, адреса місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86) про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в донецькій області виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 10.04.2018 року по 30.05.2018 року в розмірі 17 255, 85грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Стойка В.В.