Рішення № 78416065, 03.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 грудня 2018 р. Справа № 0240/3666/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_4.

до: Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці

про: визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він перебуває на обліку в УПФ України в місті Вінниці та отримує пенсію за вислугою років відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Досягнувши пенсійного віку, 05.06.2018 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Разом із тим, у призначені відповідної пенсії йому було відмовлено, посилаючись на те, що він уже отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, при обчислені якої застосована середня заробітна плата за три календарні роки, що передували її призначенню (2015, 2016, 2017). А тому підстав для застосування середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії при досягненні пенсійного віку, відсутні.

Незгода позивача із такою відмовою, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалю суду від 31.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

19.11.2018 представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вказав, що управління Пенсійного фонду заперечує щодо змісту і вимог адміністративного позову, оскільки позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою, яка не відповідає встановленому зразку. Також зазначила, що позивачу вже призначена пенсія за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” Крім того, додаткового зазначила, що з 1 жовтня 2017 застосовується середня заробітна плата, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стаду в розмірі 1%, а тому тільки при первинному призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата, як середній показник за 2016 та 2017 роки. З огляду на викладене вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Крім того, управління заперечило щодо стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги з підстав викладених у адміністративному позові, просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечила щодо заявленого позову з підстав викладених у відзиві.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши надані докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФ України в місті Вінниці та з 26.06.2013 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Досягнувши передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку, позивач 15.06.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. ст. 26, 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2016, 2017 роки).

За наслідками розгляду поданої заяви, листом від 09.07.2018 року №1329/11-32-3/04 позивача повідомлено про те, що підстави для призначення йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2015, 2016, 2017 роки) відсутні, оскільки він уже отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Повідомили, що підстави для застосування при переведенні пенсії за вислугу років на пенсію за віком показника середньої заробітної плати в Україні за 2015, 2016, 2017 роки відсутні, оскільки, згідно ч.2 ст.40 Закону середня заробітна плата за три календарних роки, що передують року звернення застосовується при призначенні пенсії.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Основного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з п. 2, 16 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.

Водночас ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IVустановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Суд звертає увагу, що з 21.06.2013 ОСОБА_4 було призначено пенсію за вислугу відповідно Закону № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше 05.06.2018 року після досягнення пенсійного віку.

Статтею 7 Закону № 1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Так, Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Верховний Суд України при ухвалені цієї постанови також врахував і положення Законів № 1058-IV та № 1788-XII.

Вказана позиція обґрунтована постановою ОСОБА_5 Верховного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Крім того, ОСОБА_5 Верховного Суду у вказаній справі зазначила, що умови та порядок призначення пенсії за вислугу років визначалися Законом № 1788-XII, як на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками справи, так і на час розгляду цієї справи в судах різних інстанцій.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.

При цьому ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Як вбачається із матеріалів справи, отримуючи пенсію за вислугу років, призначену згідно Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року, ОСОБА_4 набув права на пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в зв'язку з цим, досягши пенсійного віку - звернувся з заявою до відповідача про призначення йому пенсії за іншим Законом.

В даному випадку перехід на інший вид пенсії не відбувається, і тим більше не можна вважати, що позивач на даний час отримує пенсію за віком на загальних підставах.

При цьому, суд критично оцінює посилання управління Пенсійного фонду на норму ч. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії мас бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача ОСОБА_4 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Так, як уже зазначалось судом вище, ОСОБА_4 було призначено пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” він звернувся вперше.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що позивач не звертався із заявою про призначення пенсії встановленого та затвердженого зразку, як на підставу для відмови у задоволенні даного позову, оскільки відповідна заява від 15.06.2018 була розглянута відповідачем по суті та за наслідком такого розгляду ОСОБА_4 фактично було відмовлено у призначені пенсії за віком.

Крім того, у поданій заяві від 15.06.2018 позивач не просив надати роз’яснення щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком відповідно ст. ст. 26, 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а просив призначити йому відповідну пенсі із урахуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

При цьому, слід враховувати, що тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки (ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. ст. 26, 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці в призначенні та виплаті ОСОБА_4 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці призначити ОСОБА_4 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_4 (вул. Пирогова, 76в/79, м. Вінниця, 21036, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979905).

Повний текст рішення складено 10.12.2018.

Суддя Томчук Андрій Валерійович