Рішення № 78416038, 05.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 грудня 2018 р. Справа № 0240/3460/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку (загального або спрощеного) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1619 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд з позовом до військової частини А1619 (далі в/ч А1619, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що проходив дійсну військову службу у в/ч А1619 Вінницька область м. Гайсин на посаді старшого стрільця регулювальника комендантського відділення комендантського взводу з 09.07.2015 по 20.12.2017. Наказом командира в/ч А1619 (по особовому складу) від 27.11.2017 №180-рс був звільнений з військової служби на підставі пункту "а" частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (у зв'язку з закінченням строку контракту) та виключений зі списків в/ч та всіх видів забезпечення з 20.12.2017 наказом командира в/ч від 20.12.2017 №340.

19.06.2018 звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо отримання грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період служби в ЗСУ, а саме з 13.08.2004 по дату звільнення. Не отримавши жодної відповіді від командування в/ч, позивач звернувся до суду з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1619 щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 19.06.2018 щодо отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- зобов'язати військову частину А1619 вчинити певні дії, а саме виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 38 598,32 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у порядку визначеному статтею 262 КАС України.

25.10.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Разом з тим ухвалою суду від 30.10.2018 повернуто відзив від 24.10.2018 №0240/3460/18-а без розгляду військовій частині А1619.

08.11.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд не приймає до уваги за умови повернення без розгляду відзиву військовій частині А1619.

В силу положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1619.

Наказом командира Військової частини А1619 (по стройовій частині) від 20.12.2017 №340 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1, старшого стрільця-регулювальника комендантського відділення комендантського взводу військової частини А1619 звільненого наказом командира військової частини (по особовому складу) від 27.11.2017 №180-рс у запас на підставі статті 26 п.8 пп."і" (по закінченню терміну контракту) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" вказано вважати, що справи та посаду здав і направлено для зарахування да військовий облік до Уманського РВК Черкаської області.

З 20 грудня 2017 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Серед іншого вказано виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі сержанту ОСОБА_1 складеною за підписами начальника речової служби військової частини А1619, начальника фінансово-економічної служби військової частини А1619, загальна вартість речового майна, що належить до видачі позивачу з урахуванням прибуткового податку складає 38 598,32 грн.

Оскільки під час звільнення позивача питання про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно вирішене не було, ОСОБА_1 19.06.2018 звернувся до відповідача із заявою, згідно якої просив виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 38 598,32 грн., проте відповіді не отримав.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовані Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (Закон №2232).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закон №2011).

Статтею 1 Закону №2011 встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону №2232 початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Частиною 2 статті 24 Закону №2232 визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №2232 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011 військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до ст. 9-1 Закону №2011 речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (Порядок № 178).

Пунктами 2, 3 Порядку №178, визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

При цьому, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Крім того, відповідно до абзаців 1, 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

У даному випадку підставою звернення до суду слугувала невиплата позивачу грошової компенсації вартості недоотриманого речового забезпечення відповідно до Порядку №178, у зв'язку з його звільненням з військової служби та припиненням службових відносин.

Так, із матеріалів справи вбачається, що наказом командира в/ч А1619 від 20.12.2017 року №340 позивача, звільненого відповідно до наказу від 27.11.2017 року №180-рс, виключено зі списків особового складу в/ч А1619 та проведено остаточний розрахунок із виплати належних позивачу при звільненні сум. Також, в наказі №340 від 20.12.2017 року зазначено наступне: «Виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно».

Разом з тим, відповідачем не надано доказів проведення такої виплати, про яку вказано в наказі командира в/ч А1619 від 20.12.2017.

20.12.2018 позивачем отримано довідку в/ч А01619 №1 про вартість речового майна, відповідно до якої позивачу належить до видачі 206 предметів на загальну суму 32710,44 грн., з урахуванням прибуткового податку на суму 38598,32 грн.

Враховуючи те, що грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно позивачу при звільненні виплачено не було, 19.06.2018, позивач, звернувся до командира в/ч А1619 з відповідною заявою про її виплату, однак належну йому виплату не отримав.

Суд зауважує, що в даному випадку в/ч А1619 не було в повній мірі виконано наказ №340 від 20.12.2017, що в свою чергу призвело до обмеження прав позивача.

Тобто, фактично не виплата грошової компенсації сталась не з вини позивача, а у зв'язку з невиконанням відповідачем всіх пунктів наказу №340 від 20.12.2017.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №813/1280/17.

Крім того, суд зауважує, щодо противності бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 від 19.06.2018 щодо отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Таким чином, відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його прав, гарантованих ст. 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №178, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) неодноразово у своїх рішеннях наголошував на необхідності надання оцінки аргументам учасників справи, які мають значення для розгляду справи в суді. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Суд зважає, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно позивача визначене у наказі командира військової частини А1619 від 20.12.2017 №340.

Разом з тим у зв'язку з невиконанням даного наказу відповідачем, ОСОБА_1 вживались заходи досудового врегулювання спору, зокрема останній звертався з відповідною заявою до командира військової частини 19.06.2018, відтак початок перебігу строку звернення до суду позивача судом обраховано саме з 19.06.2018.

В силу ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в межах заявлених позовних вимог, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України, за відсутності судових витрат понесених позивачем, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1619 щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 19.06.2018 щодо отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зобов'язати військову частину А1619 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 38 598,32 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім грн. 32 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Пролетарська, 8/18, м. Умань, Черкаська область, 20300, ідент.номер НОМЕР_1)

Відповідач: Військова частина А1619 (вул. Першого Травня, 64, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, код єДРПОУ 26615118)

Суддя Томчук Андрій Валерійович