Рішення № 78416036, 05.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 грудня 2018 р. Справа № 0240/3224/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування відмов і зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач 1), ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач 2), ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач 3), ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4, позивач 4) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі – ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області, відповідач) про:

- визнання протиправними та скасування відмов, викладених у формі листів від 30 березня 2018 року за №2563/0-1561/0/95/18, №2564/0-1560/0/95/18 “Щодо розгляду клопотань” у не наданні дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , державної форми власності , орієнтовною площею по 2,0 гектари на кожного із позивачів окремо, на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту);

- зобов’язання повторно розглянути клопотання із урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти рішення із урахуванням вимог ст. 118 ч.7 ЗК та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 у виді наказу, яким надати дозвола на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею по 2,0 гектари, на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в лютому 2018 року ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, за результатами розгляду яких 30.03.2018 р. відмовлено з тих підстав, що поділ земельних ділянок здійснюється за технічною документацією на підставі нотаріальної посвідченої згоди на такий (поділ) власника та користувача земельної ділянки.

На думку позивачів, такі відмови суперечать статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність, яких на момент надання відмов не існувало. Окремо вказали, що відмови мають оформлюватись у формі наказів, що також вказує на їх протиправність.

Ухвалою суду від 05.10.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 07.11.2018 р. без виклику (повідомлення) сторін в порядку спрощеного позовного провадження.

05.11.2018 р. представник відповідача подав відзив на позов (вх.№49959), в якому вказав, що ОСОБА_4, ОСОБА_2 звертались із заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, а не технічної документації, в той час , як ділянка вже була сформована. Окремо вказав, що земельні ділянки із кадастровими номерами 0523984800:03:000:0346 та 0523984800:02:000:0364 на сьогоднішній день не існують, оскільки поділені, про що свідчать накази про затвердження технічної документації та передачу у власність відповідним громадянам. За таких обставин, вважає доводи позивачів не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

07.11.2018 р. ухвалою суду витребувано додаткові докази та відкладено розгляд справи на 05.12.2018 р. без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

17.02.2018 р. ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулись із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею по 2,0 гектари на кожного, на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 0523984800:03:000:0346.

Згідно опису прийнятих документів, до вказаного клопотання ОСОБА_4, ОСОБА_2 додані викопіювання з публічної кадастрової карти із позначенням бажаних місць розташування земельних ділянок, копії паспортів та ідентифікаційних номерів, інформацію ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку від 16.02.2018 р .

За наслідком розгляду вказаного колективного звернення, 30.03.2018 року надано відповідь №2564/0-1560/0/95/18, якою відмовлено у наданні дозволу з підстав, що формування земельних ділянок шляхом поділу чи об’єднання, які раніше сформовані здійснюється за технічною документацією із землеустрою та на підставі нотаріально посвідченої згоди на поділ користувачів земельної ділянки та власника такої.

17.02.2018 р. ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулись із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею по 2,0 гектари на кожного, на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 0523984800:02:000:0364. Згідно опису прийнятих документів, до вказаного клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_1 додані викопіювання з публічної кадастрової карти із позначенням бажаних місць розташування земельних ділянок, копії паспортів та ідентифікаційних номерів, інформацію ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку від 16.02.2018 р .

За наслідком розгляду вказаного звернення, 30.03.2018 року надано відповідь №2563/0-1561/0/95/18, якою відмовлено у наданні дозволу з підстав, що формування земельних ділянок шляхом поділу чи об’єднання, які раніше сформовані здійснюється за технічною документацією із землеустрою та на підставі нотаріально посвідченої згоди на поділ користувачів земельної ділянки та власника такої.

Не погоджуючись з такими відмовами позивачі звернулись до адміністративного суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року (далі - Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктів 31, 50 пункту 4 Положення № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи, погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення № 15 передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки спірні земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм видно, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Відповідно до статті 50 Закону України “Про землеустрій” проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Стаття 25 Закону України “Про землеустрій” визначає види документації із землеустрою, до яких, крім проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, належать, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.

Частиною другою статті 55 Закону України “Про землеустрій” передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Отже, для розроблення технічної документації із землеустрою зацікавлена особа звертається до органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади щодо отримання дозволу.

Окрім того, із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправною відмови викладеної в листі №2563/0-1561/0/95/18, суд вказує на наступне.

Як зазначалось вище, статтею 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу, зокрема невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, у оскаржуваній відповіді не вказано, в чому полягає невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажають отримати ОСОБА_3, ОСОБА_1 вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів

Оцінюючи оскаржувану відповідь, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій “прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій “прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії” - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Оскаржувана відповідь не містить жодного обґрунтування (мотивації) на підтвердження того, з яких міркувань виходив відповідач при її наданні, крім цитування норми земельного кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відмова у наданні дозволу на розроблення технічної документації, викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2563/0-1561/0/95/18, не ґрунтується на нормах закону, є протиправною та, відповідно, підлягає скасуванню. Як наслідок

Водночас надаючи оцінку вимогам позивачів щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_1 від 30.03.2018 року, необхідно зазначити, що згідно частини четвертої 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, оскаржувана відповідь, якою позивачам відмовлено у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає необхідним зобов'язати суб'єкта владних повноважень, розглянути повторно клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_1 від 30.03.2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправною відмови викладеної в листі №2564/0-1560/0/95/18, тут суд вказує на наступне.

Як зазначалось вище, формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Відповідна правова позиція відображена й у Постанові ВС від 21.08.2018 р. у справі №823/1179/17.

Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_4, ОСОБА_2 звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням просили надати дозволи саме на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність сільськогосподарського призначення державної форми власності, орієнтовною площею 2 га на території Раківської сільської ради Томашпільсокго району Вінницької області, за межами населеного пункту, яка вже є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер 0523984800:03:000:0346.

У зв’язку з чим, Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області 30 березня року надано відповідь за вих. №2564/0-1560/0/95/18, якою повідомлено ОСОБА_4, ОСОБА_2, що якщо земельна ділянка сформована, формування її можливо шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Суд акцентує увагу на тому, що земельна ділянка, на яку бажають отримати позивачі дозвіл на розробку проекту землеустрою є сформованою та її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою про що просять позивачі.

За наведених обставин, враховуючи, що ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулись із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, та її подальше формування (поділи чи об'єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати протиправною оскаржувану відповідь та, відповідно, її скасовувати.

За таких обставин, відсутні підстави зобов’язувати суб’єкта владних повноважень повторно розглядати клопотання подане ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Водночас надаючи оцінку вимогам позивачів щодо зобов'язання відповідача надати дозволи на розробку технічної документації, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось вище, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання дозволу. Відтак , такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган. А тому в досліджуваній частині позов задоволеню не підлягає.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено частково на користь ОСОБА_7 судові витрати понесені ним у даній справі підлягають відшкодуванню в сумі 352, 40 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

Щодо громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_2, то підстави для відшкодування судового збору відсутні у зв’язку із відмовою їм у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у формі листа від 30 березня 2018 року за №2563/0-1561/0/95/18 «Щодо розгляду клопотань» в частині не надання ОСОБА_1, ОСОБА_3 дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , державної форми власності , орієнтовною площею по 2,0 гектари на кожного із позивачів окремо, на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Івановичадозволів щодо надання дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , державної форми власності , орієнтовною площею по 2,0 гектари на кожного із позивачів окремо, на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (вул.Б.Хмельницького,74, смт. Томашпіль, Вінницька область, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) 352, 40 (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька,63).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 7.12.2018 р.

Позивач 1: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_2 ).

Позивач 2: ОСОБА_2 (вул.Нова, 26, с.Яришівка, Томашпільський район, Вінницька область, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_3).

Позивач 3: ОСОБА_3 (вул.Б.Хмельницького,74, смт. Томашпіль, Вінницька область, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ).

Позивач 4: ОСОБА_4 (вул.Б.Хмельницького,74, смт. Томашпіль, Вінницька область, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька,63, код 39767547).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна