Ухвала суду № 78415551, 10.12.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/3262/18

Провадження №: 1-кп/332/386/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 рокуЗаводський районний суд м. Запоріжжяу складі колегії:

головуючого судді Андрюшиної Л.А.

суддів: Сінєльніка Р.В., Яцуна О.С.

за участю: секретаря Ковтуна В.І.

прокурорів: Хіврича Р.М., Безуглого Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень,передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 121, ч.4 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжязнаходиться кримінальне провадження з обвинувальними актами відносно ОСОБА_1, відповідно до яких, останній обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 121, ч.4 ст. 187 КК України.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16грудня 2018 року.

В судовому засіданні прокурор Хіврич Р.М. подав письмове клопотання, зміст якого оголошено в суді, про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки ризики, передбачені п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, не перестали існувати, та застосування більш м?якого запобіжного заходу до обвинуваченого не відверне вказаних ризиків. Наявність цих ризиків підтверджується ти, що ОСОБА_1 обвинувачується у ряді злочинів, у тому числі і злочинів, які по ступеню тяжкості віднесено до категорії тяжкого( ч.2 ст. 121 КК України) та особливо тяжкого( ч.4 ст. 187 КК України), за які передбачено безальтернативне покарання лише у вигляді позбавлення волі. Обвинувачений не має стійких соціальних зв’язків, та постійного джерела доходів, є раніше судимою особою, у тому числі і за вчинення злочинів проти власності та знаходячись на свободі зможе незаконно впливати на свідка ОСОБА_3.

Прокурор Безуглий Д.В. підтримав клопотання прокурора Хіврича Р.М. та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо продовження строку тримання під вартою не висловив та зазначив, що погоджується з прокурором.Захисник обвинуваченого ОСОБА_2, враховуючи позицію обвинуваченого, при вирішенні клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 покладався на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 з наступних підстав.

Положеннями ч.3 ст. 331 КПК України передбачено, щосуд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Метою запобіжного заходу, як визначено частиною 1 статті 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання, зокрема спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У п.п.61,62 рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 року у справі «Смирнов проти Росії» наголошено, що наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні декількох навмисних злочинів проти власності, які відносяться до категорії тяжкого (ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України) та особливо тяжкого ( ч.4 ст. 187 КК України),а також злочинупроти життя та здоров»я особи, якій по ступені тяжкості відноситься до категорії тяжкого злочину( ч.2 ст. 121 КК України), за які при доведеності обвинувачення загрожує безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, який є раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена, його вік, відсутність офіційного працевлаштування, та як наслідок відсутність постійного джерела доходів, відсутність міцності соціальних зв’язків,тяжкість інкримінованих злочинів та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведеності його вини, небезпеку його приховування від суду, що свідчить про наявність ризиків переховування від суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Разом з тим, суд враховує наявність ризику незаконно впливу на потерпілих та свідків сторони обвинувачення, так як на теперішній час з»ясування обставин по справі та перевірка їх доказами не завершена та ця стадія процесу триває.

При цьому суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у Рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», та вважає, що на даний час відсутні підстави для застосування до обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та, відповідно, зміни запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки більш м»який запобіжний захід, на думку суду,не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1, так як на теперішній час відсутні підстави вважати, що вже не існують ризики, які були враховані при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюпід час досудового розслідування та при вирішенні питання продовженнязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час підготовчого судового засідання. Разом з тим, суд вважає, що перебування обвинуваченого під вартою протягом такого періоду часу не виходить за межі розумного строку, а також враховує, що судове провадження не буде завершено до спливу продовженого строку, тобто до 16 грудня 2018 року.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Керуючись ст.ст. 177-178,183,331,369-372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 лютого 2019 року з утриманням його в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» без визначенням розміру застави.

Ухвала діє з дня її постановлення та в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, датою закінчення дії ухвали є 07 лютого 2019 року.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та надіслати її копію Державній установі «Запорізькій слідчий ізолятор».

Ухвала самостійному оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Головуючий суддя Андрюшина Л.А.

судді: Сінєльнік Р.В.

ОСОБА_4