Рішення № 78415512, 29.11.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.11.2018

Справа № 320/3891/18

Провадження № 2/320/2732/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» листопада 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Редько О.В.,

за участі секретаря судового засіданні – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_2 (відповідач) підписала заяву № б/н від 11.12.2013 року та отримала кредит у розмірі 1200,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач, в порушення законодавства та умов договору не сплатила до теперішнього часу заборгованість за кредитом, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 03.05.2018 року становить – 62 965,71 гривень за кредитом, та судові витрати у розмірі 1 762,00 гривень.

11 липня 2018 року відповідач ОСОБА_2 надала суду відзив на позовну заяву, та заяву про застосування строків позовної давності, де зазначила, що проти позову заперечує, оскільки дійсно 11.12.2013 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом підписання заяви, укладено кредитний договір на суму 1200 грн., строком на термін дії кредитної картки зі строком внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що слідує за звітним. Таким чином, кредитним договором встановлено строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі цього договору. Останній платіж було здійснено 10 березня 2015 року. За змістом ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з моменту настання строку погашення боржником чергового платежу за договором, за який приймається «25» число кожного місця, тобто з 26 березня 2015 року. Строк позовної давності щодо звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості закінчився 26 березня 2018 року. Позивач звернувся до суду із позовом 21 травня 2018 року, тобто після спливу строків позовної давності. Просить суд до позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з неї заборгованості у розмірі 62 965,71 грн., за кредитним договором №б/н від 11.12.2013, застосувати позовну давність у три роки. Враховуючи заяву про застосування строків позовної давності, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості розмірі 62965,71 грн., за кредитним договором №б/н від 11.12.2013, повинно бути відмовлено через пропуск строків позовної давності.

14 серпня 2018 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2, в якій представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.12.2013 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 1200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч.2 п.1 ст. 30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Крім того, даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно Умов та Правил картковий рахунок — це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта…тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам’ятці клієнта. Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднанні в одне ціле – Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані. Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України). Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов’язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 01.2018 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 18.05.2018 року, тобто до спливу позовної давності. У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму відзиві не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Тому, вважає, що на даний час, відповідач належним чином свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, а тому представник позивача просить задовольнити позовні вимоги повністю.

14 вересня 2018 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшли заперечення, в яких відповідач зазначила, що у відповіді на відзив, позивач стверджує про початок перебігу позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом з моменту закінчення дії картки. Вказане твердження є хибним, і не може бути взяте судом до уваги, оскільки відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до вимог статей 257-258 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а щодо окремих видів вимог, зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік. Згідно ст. 261 ЦКУ перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Отже, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Останній платіж відповідачем здійснено 10 березня 2015 року. Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з моменту настання строку погашення нею чергового платежу за договором, за який приймається «25» число кожного місця, тобто з 26 березня 2015 року, а не з моменту закінчення строку дії картки, як стверджує позивач. Строк позовної давності щодо звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості закінчився 26 березня 2018 року. Позивач звернувся до суду із позовом 21 травня 2018 року, тобто після спливу строків позовної давності. Викладені відповідачем в запереченнях пояснення, міркування і аргументи збігаються із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року справа №405/2199/16-ц. Натомість, пояснення, міркування і аргументи позивача у відповіді на відзив є не обґрунтованими і такими, що не відповідають закону, через що підлягають відхиленню.

01 жовтня 2018 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на заперечення відповідача ОСОБА_2 в якій представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.12.2013 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 1200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Крім того, відповідно до чинного законодавства, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України). Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний Суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов’язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 01.2018 року, (довідка про видачу кредитних карт додається). Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 18.05.2018 року — до спливу строку позовної давності. У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду. Також, позивач дотримався строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені. Тому, вважає, що відповідач належним чином свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судове засідання представник позивача не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, від нього надійшла заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв’язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, відзив на позов, відповідь на відзив, письмові заперечення, відповідь на заперечення, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з вимог ст.ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 11.12.2013 року ОСОБА_2 стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", та отримала кредит у розмірі 1200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Кредитний договір складається із заяви позичальника, а також Умов і Правил надання банківських послуг. Своїм підписом в зазначеній заяві ОСОБА_2 підтвердила, що вона ознайомлена і погоджується з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку і згодна з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 11.12.2013 року отримала картки № 5211537402150622, 5211537419561878, 5168742318948019,5168742319670976, 5168742329187003, остання з них мала термін дії до 01.2018 року (а.с. 100).

Згідно з копії Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мала здійснювати щомісячними платежами, до «25» числа кожного місяця (а.с.11).

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору щодо сплати платежів по кредиту, вказав на виниклу заборгованість, яка станом на 03.05.2018 року становить – 62965,71 грн., і складається з: 3753,77 грн. – заборгованість за кредитом; 52037,38 грн. – заборгованість по відсоткам; 3700,00 грн. – заборгованість по пені та комісії; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 2974,56 грн. – штраф (процентна складова). На підтвердження позовних вимог посилався на розрахунок заборгованості (а.с.8-9).

Суд аналізуючи надані позивачем аргументи та докази на їх підтвердження не погоджується з вищевказаними твердженнями, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки, умовами договору (графіком погашення кредиту та витягом з тарифів обслуговування кредитних карт) встановлено окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлено самостійно відповідальність за невиконання цього обов’язку (повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мала здійснювати щомісячними платежами, до 25 числа кожного місяця), то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами до «25» числа кожного місяця, то початок перебігу строку позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислюватися з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником зобов’язання.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Також, з цього приводу Великою Палатою Верховного Суду була висловлена правова позиція (постанова від 28.03.2018 року № 444/9519/12), відповідно до якої, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

З розрахунку заборгованості, який додано до позову та виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 11.12.2013 року, встановлено, що відповідачем було здійснено останній платіж за кредитним договором 10 березня 2015 року в сумі 502,34 грн., про що і сама відповідач вказує в запереченнях на позов, а тому, в даному випадку, перебіг строку позовної давності почався з 26 березня 2015 року, а не з моменту закінчення строку дії картки, як стверджує позивач.

Таким чином, строк позовної давності щодо звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості закінчився 26 березня 2018 року, а позивач надіслав до суду позовну заяву лише 18 травня 2018 року, що підтверджується відбитком штампу поштового відділення, який міститься на конверті.

Посилання представника позивача, у відповіді на відзив, на той факт, що даний кредитний договір має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів, а саме на те, що дія договору лонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці, спростовуються вищевикладеними обставинами та усталеною судовою практикою.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Вищевикладені обставини, свідчать про те, що позивачем, при зверненні до суду, пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог, а тому приходить до висновку про відмову у позові в повному обсязі. У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625, 631, 1054 ЦК України, ст. ст. 4-6, 12, 13, 76-80, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 10.12.2018 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: ОСОБА_3