Рішення № 7841546, 05.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.10 Справа № 10/130

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій", м. Луганськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

м. Луганськ

про стягнення 11 682 грн. 00 коп.

та зустрічним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій", м. Луганськ

про визнання недійсним договору

Судова колегія у складі головуючого Мінської Т.М.,

суддів Ворожцова А.Г., Кірпа Т.С.

Представники сторін

від позивача (відповідач за зустрічним позовом) Крисан Т.В., довіреність № 12 від 01.07.09.,

від відповідача (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3, довіреність № 505 від 15.07.09.

У судовому засіданні 01.02.2010 оголошено перерву до 05.02.2010.

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за несплату затрат по утриманню ринкового господарства у розмірі 7 200 грн. 00 коп. та пеню - 4 482 грн. 00 коп. за період з 08.01.2009р. по 05.06.2009р.

Заявою, що надана суду 17.07.2009, збільшено розмір позовних вимог та позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за несплату затрат по утриманню ринкового господарства у розмірі 9 000 грн. 00 коп. та пеню - 7 362 грн. 00 коп. за період з 06.02.2009р. по 06.06.2009р.

Суд встановив: 01.09.2008р. між ТОВ «Водолій»(Позивачем у справі) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Відповідачем у справі) укладено 2 договори б/н, згідно яких Позивач надає Відповідачу на території ринку «Славянский базар» обладнане торгівельне місце.

Строк дії цих договорів встановлено до 30.12.2008р.

Згідно п. 4.5. договору сторони встановили, що всі спори за договором передаються на розгляд в постійно діючий третейський суд при асоціації “Луганськ-Юрстандарт”, третейський суддя Шликов Д.В.

Сторони після порушення провадження у справі в господарському суді не подали заперечень проти розгляду справи господарським судом. За таких обставин, з врахуванням положень ст. 124 Конституції України підстави для припинення провадження у справі відповідно до п. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Позивач на обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ці договори були продовжені спочатку до 30.03.2009р., а потім до 30.06.2009р. за згодою сторін шляхом вчинення на цих договорам написів:

«договор продлен до 30.03.09г.»і «договор продлен до 30.06.09г.»і вчинення напроти цих написів підписів як позивача так і відповідача.

Позивач просить стягнути заборгованість за вищевказаними договорами і пеню, яка виникла після 01.01.2009р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених відзиві на позов від 14.07.2009р. та просить відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що після 30.12.2008р. між сторонами відсутні правовідносини за вищевказаними договорами, а позивач сфальсифікував припис «договор продлен до 30.03.09г.»і «договор продлен до 30.06.09г.»та посвідчив цей припис підписом директора та печаткою підприємства. Своє твердження відповідач обґрунтовує відсутністю аналогічних записів на його екземплярах договорів.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 18.08.2009р. було призначено почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі до одержання висновку експерта.

На вирішення експертизи були поставлені запитання:

1-4 чи виконано ОСОБА_1 підпис на договорах від 01.09.2008 від імені «Сторони 2»напроти запису «договор продлен до 30.03.09г.» та напроти запису «договор продлен до 30.06.09г.»

5) визначити період фактичного виконання підписів від імені сторони 1 і сторони -2 на досліджуваному документі № 1 (договір від 01.09.2008р.) напроти запису «договор продлен до 30.03.09г.» та напроти запису «договор продлен до 30.06.09г.».

6) визначити період фактичного виконання підписів від імені сторони 1 і сторони -2 на досліджуваному документі № 2 (договір від 01.09.2008р.) напроти запису «договор продлен до 30.03.09г.» та напроти запису «договор продлен до 30.06.09г.».

Згідно висновку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз за питаннями 1-4 - підписи від ОСОБА_1, що розташовано у двох екземплярах договору від 01 вересня 2008 року (досліджуваний документі № 1 та досліджуваний документі № 2) напроти записів «договор продлен до 30.03.09г.» та «договор продлен до 30.06.09г.»виконано ОСОБА_1 . Питання 5-6 не розвязувались внаслідок відсутності спеціального обладнання та фахівців.

На обґрунтування зустрічної позовної заяви відповідач за первісним позовом посилався на те, що спірні договори є по суті договорами оренди, отже при укладенні даних договорів порушено умови ст. ст. 283, 284 Господарського кодексу України, а саме яке саме майно за індивідуальними ознаками передається за договором, не обумовлено склад та вартість майна з урахуванням індексації, не вказано порядок використання амортизаційних відрахувань та відновлення орендованого майна, не надано переліку дій, які розцінюються як витрати по утриманню ринкового господарства. Також, посилаючись на норми ст.. 41 Конституції України, відповідач вважає, що умови п. 4.4. Договорів, якими встановлено, що в разі припинення договірних відносин між сторонами, передача торгового модуля здійснюється на місці, без права вивозу, порушують право власності відповідача.

Суд визнає частково обґрунтованими доводи відповідача, і погоджується, що п. 4.4. Договорів обмежує право власності відповідача, відтак суперечить діючому законодавству, отже даний пункт визнається недійсним. Але в силу ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не тягне недійсність всього правочину, якщо можна припустити, що він був би укладений і без цієї частини. В решті вимог щодо визнання недійсними договорів від 01.09.2008р вимоги не обґрунтовані.

Отже, первісний позов вирішується на підставі вказаних договорів, за якими позивач надав відповідачу обладнане місце для розміщення торгового павільйону розміром 4,8 х 2,5=12 кв. м. . Відповідач зобовязався сплачувати позивачу витрати в сумі 900 грн. 00 коп. авансовим платежем не пізніше 5 числа місяця за який здійснюється розрахунок.

Згідно п. 2.4. договору за порушення строків платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.1. строк дії договору продовжено до 30.03.2009 і до 30.06.2009р.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами від 01.09.2008 р. за період з лютого по червень 2009 р. включно в сумі 9000 грн. 00 коп. (900 грн. х 2 х 5 місяців), та пеню в сумі 7 362 грн. 00 коп. за період з 06.02.2009р. по 06.06.2009р.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

З врахуванням істотних умов договорів від 01.09.2008 року ці договори є договорами найму, за яким відповідач одержав в користування обладнане місце для розташування належного йому торгового павільйону, та зобовязався сплачувати за це позивачу встановлену договором плату 900 грн. 00 коп.

Позивач виконав договори, відповідач одержав предмет найму та використовував його для розміщення торгового павільйону.

Договори були продовжені до 30.03.2009р. та до 30.06.2009р.

Відповідач не оплатив позивачу плату за договором за період лютий червень 2009, в звязку з чим виникла заборгованість в сумі 9000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення боргу в сумі 9 000 грн. 00 коп. є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення пені в сумі 7362 грн. 00 коп. за період з 06.02.2009р. по 06.06.2009р. нарахованої в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки), то у більшому розмірі вона не може бути стягнута.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, в сумі 1143 грн. 30 коп., в решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі розраховуються виходячи з суми позову яка розглядалася судом і стосовно якої прийнято рішення, судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме державне мито у сумі 101 грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 193 грн. 72 коп., витрати послуг експерта в сумі 1112 грн. 15 коп., в решті на позивача.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на зустрічного відповідача пропорційно розміру задоволених немайнових вимог, а саме державне мито у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

За згодою учасників судового процесу, відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій”, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 90-а, ідентифікаційний код 30339378, борг в сумі 9000 грн. 00 коп., пеню 1143 грн. 30 коп., державне мито у сумі 101 грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 193 грн. 72 коп., витрати на проведення судової експертизи в сумі 1112 грн. 15 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Визнати недійсним п. 4.4. Договорів від 01.09.2008р. між ТОВ «Водолій» та приватним підприємцем ОСОБА_1.

6. В решті вимог зустрічного позову відмовити.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій”, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 90-а, ідентифікаційний код 30339378, на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 державне мито у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Рішення підписано 10.02.2010 р.

Головуючий суддя Т.М.Мінська

Суддя А.Г.Ворожцов

Суддя Т.С.Кірпа