Рішення № 78414742, 10.12.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року м. Мукачево Справа №303/7654/18 2-а/303/252/18

Номер рядка стат. звіту-13

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево адміністративну справу

за позовом Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України

до відповідача громадянина Іраку ОСОБА_2 (ОСОБА_2)

про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

За участю:

представника позивача - Ребізанта В.Р.;

відповідача - ОСОБА_2 (ОСОБА_2);

ВСТАНОВИВ:

Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до громадянина Іраку ОСОБА_2 (ОСОБА_2) про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05 грудня 2018 року відповідач, в порядку реадмісії, був переданий представниками прикордонної поліції Румунії, після незаконного перетину кордону з України в Румунію на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби «Селятин» відділу прикордонної служби «Селятин» Чернівецького прикордонного загону. Відповідач підстав для законного перебування на території України не має.

У позові вказано також на обставини відносно того, що відповідач законних підстав для перебування на території України немає, тому у зв'язку з поданням позову про його примусове видворення, є необхідність у його затриманні з метою ідентифікації.

Представник позивача, прийнявши участь у судовому розгляді справи, просив позов задоволити, посилаючись на його обґрунтованість поданими суду доказами.

Також подав суду консультативний висновок спеціалістів, згідно з даними якого відповідач потребує стаціонарного лікування та хірургічного втручання.

Відповідач позовних вимог не визнав з посиланням та те, що він має намір на законних підставах залишитися на території України разом зі своєю сім'єю. Наголосив на тому, що в м. Полтава у нього є дружина, яка є громадянкою України, та від якої у нього є дитина, тому висловив суду переконливе бажання залишитися на території України, щоб бути разом із своєю сім'єю.

Просив суд також прийняти до уваги те, що повернення позивача у країну його походження, де продовжують відбуватися військові дії, буде мати вкрай негативні наслідки для нього самого, а також його дитини та жінки, яка ніде не працює.

Заслухавши доводи та заперечення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

05 грудня 2018 року, в ході проведення прикордонно-представницької зустрічі, в порядку реадмісії, представниками прикордонної поліції Румунії був переданий громадянин Іраку ОСОБА_2 (ОСОБА_2), який 03.12.2018 року був затриманий прикордонною поліцією Румунії у прикордонному районі Румунії за незаконний перетин державного кордону поза пунктами пропуску з України в Румунію, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання від 05.12.2018 року.

Вищевказані обставини також підтверджуються протоколом прикордонно-представницької зустрічі від 04.12.2018 року, а також актом приймання - передавання особи від 05.12.2018 року.

Згідно із запитом стосовно реадмісії від 04.12.2018 року відповідач одружений, тимчасово проживає в м. Київ, під час затримання в останнього виявлено документи, що свідчать про те, що відповідач проходив навчальні курси на території України.

06 грудня 2018 року заступником начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу прийнято рішення, про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Іраку ОСОБА_2 (ОСОБА_2).

Звертаючись до суду з даним позовом 07.12.2018 року, позивач зазначив, що відповідач перебуває на території України незаконно, не має документів, що посвідчують особу, самостійно територію України не залишить, тому є всі підстави для його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

По відношенню до цього суд виходить з того, що відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Іраку України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно з частиною 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Частиною 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Згідно із частиною 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

З наведеного випливає, що позовна заява про затримання щодо іноземця або особи без громадянства може бути подана стосовно особи, до якої подано та розглядається адміністративний позов про примусове видворення, при цьому підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі.

Судом встановлено, що доказів того, що відповідач відмовляється від співпраці щодо його ідентифікації, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, позивачем не надано.

В свою чергу, відповідач потребує стаціонарного лікування, а на території України має сім'ю.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 19, 72 -77, 246, 250, 271, 272, 289, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина ОСОБА_2 (ОСОБА_2) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - відмовити.

2. Копію рішення невідкладно видати учасникам справи.

3. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Позивач: Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ - 14321676, індекс 89600, вул. Недецеї, 45м. Мукачево Закарпатської області.

Відповідач: громадянин Іраку ОСОБА_2 (ОСОБА_2) (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце перебування: АДРЕСА_1

Суддя В. В. Кость

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.12.2018 року.