Рішення № 78414259, 29.11.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/5755/18

провадження № 2/243/2167/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

Секретаря судового засідання Плаксіної Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м. Слов’янська, цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2 міської ради

третя особа: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора Донецької області

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове нерухоме майно

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_3 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_2 державна нотаріальна контора Донецької області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона є донькою ОСОБА_4, який помер 07 серпня 2013 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії I-НО № 746150, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов»янську реєстраційної служби Слов»янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області 15 листопада 2013 року. Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 є вона – ОСОБА_1. Вона своєчасно прийняла спадщину після померлого, шляхом подання до нотаріуса відповідної заяви. Інших заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 чи відмову від неї до нотаріуса не надходило. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема входить земельна ділянка площею 0,2041 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6121280900:01:001:0529, що розташована на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області та однокімнатна квартира за №3 в будинку № 4 по пров. Механізаторів в м. Миколаївка Донецької області. Відповідно до ОСОБА_5 про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 03 листопада 2016 року, виданим ОСОБА_2 державної нотаріальною конторою, спадкоємцем ОСОБА_4, який помер 07 серпня 2013 року є вона. Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_6 03 листопада 2016 року вона є власником вищевказаної земельної ділянки. Відповідно до Договору купівлі-продажу від 16 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов»янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 від 16 березня 2006 року, право власності на однокімнатну квартиру за №3 в будинку №4 по пров. Механізаторів в м. Миколаївка Донецької області належить ОСОБА_4. Проте, у встановленому нотаріальному порядку вона не може оформити право власності на вказану однокімнатну квартиру, оскільки Договір купівлі-продажу квартири від 16 березня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 575 втрачено. 07 листопада 2016 року державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Донецької області винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Згідно даної Постанови, посилаючись на ст.ст. 49,50 Закону України «Про нотаріат», гл. 13 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на об»єкт нерухомого майна – однокімнатну квартиру за №3 в будинку №4 по пров. Механізаторів в м. Миколаївка Донецької області. Позивач прийняла спадщину у встановленому законом порядку та є спадкоємцем на все майно, але у зв»язку з втратою правовстановлюючого документа на померлого ОСОБА_4, не може оформити свої спадкові права та отримати Свідоцтво про право на спадщину на квартиру в загальному порядку. У зв’язку з чим просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер 07 серпня 2013 року право власності на спадкове майно, а саме: однокімнатну квартиру за №3 в будинку №4 по пров. Механізаторів в м. Миколаївка Донецької області.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

2. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, справу просила розглянути у її відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.

3. Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, справу просив розглянути у його відсутності, рішення просить винести на розсуд суду (а.с.61).

4. Представники третьої особи ОСОБА_2 державна нотаріальна контора Донецької області в судове засідання не з’явились, про час, дату і місце судового засідання повідомлялись належним чином, надали заяву про розгляд справи за своєї відсутності, заперечень та зауважень до позову не мають (а.с.60), суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

5. 13.09.2018 року по справі проведено підготовче засідання, встановлено порядок з’ясування обставин по справі та призначено до судового розгляду (а.с.39).

6. Ухвалою суду від 26.09.2018 року витребувано у Державного нотаріусу ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_6, довідку про рух спадкової справи, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлого 07.08.2013 року, а також відомості про те чи звертався хто-небудь до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини чи з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті вищезазначеної особи та чи є заборона на відчуження спадкового майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.44). Ухвалу суду виконано.

7. Ухвалою суду від 12.10.2018 року витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов’янська відомості про власника квартири АДРЕСА_2, а також про те коли та на підставі яких правовстановлюючих документів було набуто право власності на вказану квартиру (а.с.49). Ухвалу суду виконано.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

8. 07.08.2013 року у м. Миколаївка Донецької області помер батько позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії I-НО № 746150, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов»янську реєстраційної служби Слов»янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області 15 листопада 2013 року ( а.с.6-10).

До часу своєї смерті ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1.

9. Спадкова справа в Україні після смерті ОСОБА_4 за № 162/2013 заведена державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Донецької області за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі ( а.с.13).

У склад спадкового майна після смерті ОСОБА_4 входить: земельна ділянка площею 0,2041 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6121280900:01:001:0529, що розташована на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області та однокімнатна квартира за №3 в будинку № 4 по пров. Механізаторів в м. Миколаївка Донецької області.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 надала нотаріусу всі необхідні документи.

10. Як вбачається з Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_6 03 листопада 2016 року позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2041 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6121280900:01:001:0529, що розташована на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області ( а.с.11).

11. Відповідно до Договору купівлі-продажу від 16 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов»янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 від 16 березня 2006 року, право власності на однокімнатну квартиру за №3 в будинку №4 по пров. Механізаторів в м. Миколаївка Донецької області належить ОСОБА_4 (а.с.12).

Проте, у встановленому нотаріальному порядку ОСОБА_1 не може оформити право власності на вказану однокімнатну квартиру, оскільки Договір купівлі-продажу квартири від 16 березня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 575 втрачено.

12. 07.11.2016 року державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Донецької області винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на об»єкт нерухомого майна – однокімнатну квартиру за №3 в будинку №4 по пров. Механізаторів в м. Миколаївка Донецької області ( а.с.17).

V. Оцінка Суду.

13. Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

14. Спадкоємцями після померлого ОСОБА_4, що подали заяви про прийняття спадщини після смерті останнього є його донька ОСОБА_1 та сестра ОСОБА_8

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 13.01.2015 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_9 про встановлення факту ухилення від надання допомоги спадкодавцю, усунення від права на спадкування – відмовлено. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 12.03.2015 року, апеляційна скарга ОСОБА_8 – відхилена. Рішення суду від 13.01.2015 року набрало законної сили (а.с.62-65).

Спадщина вважається належною спадкоємцю з часу її прийняття.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

15. Позивач прийняла спадщину у встановленому законом порядку та є спадкоємцем на все майно, але у зв»язку з втратою правовстановлюючого документа на померлого ОСОБА_4, не може оформити свої спадкові права та отримати Свідоцтво про право на спадщину на квартиру в загальному порядку.

16. Вирішуючи питання стосовно визнання права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майна, а саме на однокімнатну квартиру за №3 в будинку №4 по пров. Механізаторів в м. Миколаївка, суд виходить з наступного.

17. Згідно до п.3.1 ОСОБА_10 спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

18. Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами : копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово – експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця».

19. Згідно до ОСОБА_10 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»

п.1 «Слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі Свідоцтва про право на спадщину».

Як вбачається з постанови нотаріуса від 07.11.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця у зв’язку з втратою оригіналу Договору купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_3 ( а.с.12).

Пунктом 6 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, розроблених відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 614-VI від 1 жовтня 2008 року «Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат"» із змінами, внесеними згідно із Законом N 5076-VI від 05.07.2012 р. та схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009 року передбачено, що обов’язковим документом, необхідним для видачі свідоцтва про право на спадщину є витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Тим самим пунктом передбачено, що за відсутності зазначеного вище витягу, нотаріус роз'яснює спадкоємцю про можливість вирішення зазначеного питання у судовому порядку.

Аналогічні вимоги містяться у пункті 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 із наступними змінами та доповненнями.

20. Статтею 18 ч. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 8 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 передбачено, що державна реєстрація права власності проводиться реєстратором при пред’явленні власником, у тому числі і документу, що посвідчує особу. Таким чином, отримання у теперішній час ОСОБА_1 правовстановлюючого документу – Договору купівлі - продажу квартири № 3 в будинку №4 по про. Механізаторів в м. Миколаївка Донецької області є неможливим.

21. Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

22. У відповідність до частини 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

23. Згідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

24. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 із наступними змінами та доповненнями незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщину, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Викладене також підтверджено і роз’ясненням, наданим у п. 1 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, зі змісту якого вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

25. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов’язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Таким чином, ОСОБА_4, набувши право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 та у відповідності до законодавства зареєстрував за собою це право, втратив оригінал Договору купівлі - продажу № 575 від 16 березня 2006 року вказаної квартири.

26. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

На час виникнення у первісного власника, спадкодавця ОСОБА_4 обов’язкова реєстрація права власності законодавством УРСР та України передбачена була.

Враховуючи викладене, у склад спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 входить право на однокімнатну квартиру АДРЕСА_4. Позивач, як спадкоємець, який прийняв спадщину, має право на отримання цього нерухомого майна у власність.

27. Правомірність і законність позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на спадкове нерухоме майно підтверджена роз’ясненнями, наданими у п. п. 5, 6 Постанови № 5 Пленуму ОСОБА_10 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», згідно з якими вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

28. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об’єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об’єкт нерухомого майна. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

29. Статтею 1297 ЦК встановлено обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов’язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов’язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

30. Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як особа, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 є його правонаступником.

Однак її право не визнається, що є, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» правовою підставою звернення до суду, відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.

Умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі в позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» її вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду та підлягає задоволенню.

31. Як вбачається зі статті 392 ЦК України, власник майна має право пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

32. Крім того, згідно статті 1 Першого протоколу до “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_11 Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

33. Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов’язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

34. Верховний Суд України, зазначив у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення у особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

35. Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України, є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

36. Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, та того, що в даний час позивач виконав всі можливі дії для державної реєстрації права власності на квартиру, але нотаріусом було відмовлено з причин, відсутності оригіналу документу на підтвердження права власності. Таким чином, звернення позивача до суду є єдиним видом захисту порушеного права.

37. У зв’язку з чим, суд прийшов до висновку, про наявність підстав про визнання права власності за позивачем ОСОБА_1, тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

38.Позивач, відповідно до заяви не вимагає компенсації за понесені ним судові витрати по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 392,1216-1218,1228,1269 ЦК України, ст.ст.10-13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, за участю третьої особи: ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Донецької області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_5, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 07.08.2013 року, право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а саме Слов’янський міськрайонний суд Донецької області.

Повний текст рішення складений 05.12.2018 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_12