Ухвала суду № 78414258, 03.12.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/1628/14-ц

Провадження№ 6/266/3/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого – судді СараєваІ.А.,

з участю секретаря Нетреба О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за поданням Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції щодо визнання частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

В С Т А Н О В И В :

Начальник Приморського відділу ДВС Маріупольського міського управління юстиції з звернувся до суду з поданням, в якому зазначив, що на виконанні у Приморському відділі державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження №44878882 по примусовому виконанню виконавчого листа №266/1628/14-ц, виданого Приморським районним судом міста Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 873 654 гривень. Боржником вказане рішення суду не виконується. Нерухомого майна та автотранспорту за ОСОБА_1 не зареєстровано, але він перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, та під час шлюбу ними було придбано на її ім’я квартиру АДРЕСА_1 в Приморському районі міста Маріуполя та зареєстровано на неї на праві власності. Виходячи з цього, боржнику ОСОБА_1 належить на праві спільної сумісної власності 1\2 частка майна, набутого під час перебування у шлюбі, в тому числі 1\2 частка вищезазначеної квартири. Просив суд визначити частку майна боржника у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, яка зареєстрована за ОСОБА_3 на праві власності, визнавши за ним право власності на 1\2 частку цієї квартири; зобов’язати ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію права власності на 1\2 частку квартири; витребувати у ОСОБА_3 свідоцтво про право власності №404 від 02.08.2000 року та з метою реального забезпечення виконання судового рішення накласти арешт на належну боржникові 1\2 частку цієї квартири.

Державний виконавець Приморського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області до суду не з’явився, надав заяву, якою просив провести розгляд подання без участі представника відділу.

Стягувач ОСОБА_2 до суду надав заяву, якою просив розглянути подання у його відсутність.

Боржник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду подання, до суду не з’явились, а тому вважаючи причину їх неявки не поважною, суд розглянув подання за їх відсутності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 443 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 10 липня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено та з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування боргу за договором позики від 12.11.2013 року стягнуто 870000 гривень та судовий збір у сумі 3 654 гривень. Рішення набуло законної сили та 04.09.2014 року стягував отримав виконавчий лист.

29.09.2014 року державним виконавцем Приморського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції відкрите виконавче провадження, копії постанови про відкриття надіслано сторонам, а боржнику визначений строк для добровільного виконання (7 днів),

ОСОБА_1 у наданий державним виконавцем строк виконавчий документ не виконав та рішення суду не виконав до теперішнього часу.

З метою виявлення належного боржнику майна державним виконавцем направлено запити до органів державної реєстрації. Згідно отриманих відповідей: в ДПІ відсутня інформація про джерела отримання доходів боржника; в УПФУ відсутні дані про перебування боржника на обліку; в ЦНППВАЗ №2 в м.Маріуполі транспортних засобів за боржником не зареєстровано; згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником право власності на нерухоме майно не зареєстровано.

Сам боржник на неодноразові виклики державного виконавця до Приморського ВДВС не з’явився, приводом через органи внутрішніх справ не доставлений.

30.10.2014 року на адресу боржника направлено повідомлення про запланований на 06.11.2014 року вихід за місцем його мешкання з метою виявлення, опису та арешту належного йому майна.

06.11.2014 року при виході за місцем мешкання боржника (АДРЕСА_3), боржник був відсутній, а його дружина ОСОБА_3 допустити державного виконавця до проведення виконавчих дій відмовилась та особисто під підпис отримала для передачі боржникові ОСОБА_1 виклик до державного виконавця.

29.01.2015 року на адресу боржника повторно надіслано повідомлення про запланований вихід на 27.02.2015 року з метою виявлення, опису та арешту належного боржникові майна. Однак 27.02.2015 року при виході за місцем проживання боржника останній був відсутній та двері державному виконавцю ніхто не відкрив, про що було складено акт.

30.03.2015 року на адресу боржника знову відправлено замовною кореспонденцією виклик державного виконавця, однак на відповідний виклик ОСОБА_1 не з’явився.

На запит державного виконавця Державна прикордонна служба України повідомила, що ОСОБА_1 документувався двома паспортами громадянина України для виїзду за кордон, обидва вони є діючими, та ОСОБА_1 перетинав державний кордон України 25.03.2014 року (виїзд) та 03.04.2014 року (в’їзд).

Відсутність належного боржникові майна робить неможливим виконання рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України.

За даними Маріупольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, боржник ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, шлюб зареєстрований у зазначеному відділі 25 липня 1986 року, про що складений актовий запис №2374 (а.с.221).

Під час шлюбу на ім’я ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 в Приморському районі міста Маріуполя, що підтверджується свідоцтвом про право власності №404 від 02.08.2000 року. Копія зазначеного свідоцтва в КП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» відсутня, однак право власності ОСОБА_3 на цю квартиру було належним чином зареєстровано в БТІ (а.с.197).

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно (ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Можливість звернення стягнення на частку майна боржника у випадках, коли він володіє майном спільно з іншими особами, передбачається ч. 6 ст. 52 вищезазначеного Закону «Про виконавче провадження», згідно якої, у разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Правилами ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України встановлено, який діяв на час виникнення спірних відносин, встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійногозаробітку.

Аналогічні за змістом положення закріплені ст.60 СК України, згідно якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому, згідно ст. 357 ЦК України, ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на таке майно.

Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 366 ЦК України, у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку. що визначається судом за поданням державного виконавця.

Враховуючи відсутність іншого майна, зареєстрованого за боржником, що унеможливлює виконання судового рішення, суд вважає, що подання начальника ДВС є обґрунтованим в частинівизначення частка майна боржника.

Вирішуючи вимоги подання, щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на 1\2 частку вказаної нерухомості та зобов’язання боржника здійснити державну реєстрацію права власності на це майно,накладення арешту на 1\2 частку вищезазначеної квартири, що належить ОСОБА_1, з метою реального виконання рішення Приморського районного суду міста Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості, суд приходить до наступних висновків.

Питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання вирішує місцевий суд, який розглянув справу, у відповідності до положень Розділу VI ЦПК України, яким врегульовано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

До питань, пов’язаних із зверненням судового рішення до виконання, які вирішує суд належать такі як: вирішення питання про негайне виконання рішення суду, порядок видачі виконавчих листів, їх кількість та оформлення, виправлення помилок у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає примусовому виконанню, поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання, затвердження мирової угоди в процесі виконання, прийняття рішення про відстрочку і розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання, зупинення виконання судового рішення, вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини, про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, про зверненнястягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, заміну сторони виконавчого провадження, визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішення питання про поворот виконання.

Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з інтими особами, встановлено ст. 443 ЦПК України, у відповідності до вимог якої, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що інші питання, які поставив у поданні державний виконавець, а саме визнання права власності за боржником на нерухоме майно, зобов’язання вчинити певні дії та накладення арешту на нерухоме майно не відносяться до процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та розглядають в іншому порядку.

Так, позови про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії розглядають в позовному провадженні, а питання про накладення арешту на стадії виконавчого провадження вирішується державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що подання начальника ДВС підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.22 КпШС України, ст. 63 СК України, ст. 443 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Подання начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції задовольнити частково.

Виділити частку майна боржника ОСОБА_1 у праві власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_5 в Приморському районі міста Маріуполя, якою він спільно володіє з ОСОБА_3.

В задоволенні інших вимог подання – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сараєв І. А.