Рішення № 78413367, 07.12.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

07.12.2018 227/4189/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 грудня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю

секретаря судового засідання: Овчиннікової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення з останньої, аліментів на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі сорока відсотків з усіх видів заробітку ( доходу) але не менше ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення нею повноліття.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який 25 березня 2014 року рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області було розірвано. Від шлюбу з відповідачем мають дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Діти проживають разом з позивачем. Відповідач з моменту розлучення проживає окремо від позивача та дітей, матеріальної допомоги на їх утримання не надає, участі у їх вихованні не приймає. Будь-якої державної допомоги на утримання дітей позивач не отримує та вони знаходяться на його повному забезпеченні. Відповідач аліментів нікому не сплачує, стягнень по виконавчих документах з відповідача не проводиться.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проте надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи з повідомленням причин неявки від відповідача до суду не надходило.

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 16 липня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Добропіллю Добропільського міськрайонного управління юстиції Донецької області (а.с.11) та свідоцтва серії НОМЕР_4, виданого 12 листопада 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Добропільського управління юстиції Донецької області (а.с.13).

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2014 року шлюб між сторонами розірвано. (а.с.10)

Відповідно до акту, складеного 17 вересня 2018 року Приватним підприємством «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Південний», діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживають разом з позивачем по справі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, за адресою АДРЕСА_1. (а.с.17)

Відповідач ОСОБА_2 рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2018 року визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15-16) та відповідно до довідки Відділу реєстрації Добропільської міської ради Донецької області від 25 вересня 2018 року відповідач на підставі цього рішення знята з реєстрації місця проживання 27 липня 2018 року. (а.с.21)

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Як роз'яснено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Доказів про те, що між позивачем та відповідачем досягнуто домовленість про сплату відповідачем аліментів на дитину сторони не надали.

Судом встановлено, що відповідач отримує щомісячний дохід, який за період з січня по лютий 2018 року складає 23580,5 грн., що підтверджується довідкою про доходи від 29 листопада 2018 року, виданою Добропільською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 180-183 Сімейного кодексу України, відповідно до яких батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України та як роз'яснено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Згідно ст. 7 Закону України від «Про державний бюджет України на 2018 рік» - з 01 грудня 2018 року встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 2027 гривень.

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

При визначенні розміру аліментів на утримання дітей, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дітей, те, що відповідач є працездатною особою, отримує дохід та спроможна платити аліменти на утримання синів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу дітям.

Згідно статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 20 вересня 2018 року. Тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на утримання, яке буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. (ч.2 ст. 183 СК України)

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач у прохальній частині позову просив стягнути аліменти у розмірі 40 відсотків з усіх видів заробітку (доходу) відповідача. Проте, суд зазначає, що статтями 183-184 Сімейного кодексу України передбачено визначення розміру аліментів або в частці від доходу, або у твердій грошовій сумі. Тобто, визначення розміру аліментів у відсотковому співвідношенні чинним законодавством не передбачено, тому суд приходить до висновку, що розмір аліментів слід визначати у частці від (доходу) відповідача.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Стягнення здійснювати з 20 вересня 2018 року, оскільки позивач звернувся до суду з заявою про стягнення аліментів саме цього дня.

Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дітей забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дітей, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дітей, при цьому не порушить права відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 в рахунок держави слід стягнути судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, ст. ст. 141, 180-183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 4, 19, 81, 141, 263-265, 273, 279, 280, 352-355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_2, адреса місця проживання: АДРЕСА_1) аліменти на утримання синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з 20 вересня 2018 року і до досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотирьох гривень 80 копійок), який необхідно сплатити на рахунок отримувача 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Л.С.Мацишин

07.12.2018