Рішення № 78412920, 06.12.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 Справа № 917/1221/18

м.Полтава

за позовною заявою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, вул. М.Бірюзова 53, м.Полтава, 36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", вул. Будька,47, м.Гадяч, Полтавська область,37300

про стягнення 5 031,30грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Обставини справи: Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про стягнення 5 031,30 грн., з них: 4 676,00грн. - сума основного боргу за Договором №28/121 на постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою від 09.11.2007р., 115,15грн. - 3% річних, 235,79грн. - інфляційні нарахування та 4,36грн. - пені, нарахованих за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання з розгляду справи призначити на 07.11.2018р.

Позивач позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач у клопотанні про відкладення №184 від 07.11.2018р. (вхід. №10379 від 07.11.2018) зазначив, що має намір погасити заборгованість перед позивачем та мирно врегулювати спір.

Ухвалою від 07.11.2018 суд, врахувавши клопотання відповідача, відклав судове засідання на 06.12.2018р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, докази сплати суми боргу суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (відповідач, "Об"єкт") та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій в Полтавській області (після перейменування - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області) (позивач, Аварійно-рятувальна служба) укладено Договір №28/121 на постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою (Договір).

Відповідно до розділу 2 Договору, його предметом є організація і здійснення Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування ЗАТ «Гадячсир» з метою створення умов для своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єкту (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п. 4.12. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати постійне та обов'язкове обслуговування Аварійно-рятувальною службою об'єкта, у тому числі відшкодовувати витрати, пов'язаної з ліквідацією ситуацій.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 2 оперативних одиниці складає 4000 (чотири тисячі) грн. на рік, в т.ч. ПДВ. Ця вартість встановлена сторонами на основі калькуляції, яка виконана згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами.

Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт здійснюється щомісячно за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (Акт виконаних робіт).

Акти виконаних робіт та рахунок надаються Аварійно-рятувальною службою до 5-го за звітним місяцем числа. На підставі оформлених належним чином актів виконаних робіт і рахунків "Об"єкт" на протязі 10-ти днів здійснює оплату згідно договору (п.5.2 Договору),

Позивач належним чином виконав покладені на нього Договором зобов'язання по Договору, претензій стосовно виконання його умов з боку відповідача не надходило, про що свідчать акти виконання умов Договору, підписані та скріплені печатками сторін:

1. Акт за квітень 2017 р. на суму 334,00 грн.

2. Акт за травень 2017 р. на суму 334,00 грн. л

3. Акт за червень 2017 р. на суму 334,00 грн.

4. Акт за липень 2017 р. на суму 334,00 грн.

5. Акт за серпень 2017 р. на суму 334,00 грн.

6. Акт за вересень 2017 р. на суму 334,00 грн.

7. Акт за жовтень 2017 р. на суму 334,00 грн.

8. Акт за листопад 2017 р. на суму 334,00 грн.

9. Акт за грудень 2017 р. на суму 334,00 грн.

10. Акт за січень 2018 р. на суму 334,00 грн.

11. Акт за лютий 2018 р. на суму 334,00 грн.

12. Акт за березень 2018 р. на суму 334,00 грн.

В свою чергу, відповідач не здійснив оплату у порядку, передбаченому п. 5.2 Договору, у зв'язку з чим станом на 25.09.2018 року сума боргу склала 4676,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 115,15грн. -3% річних, 235,79грн. - інфляційні витрати та 4,36грн. - пені, нараховані за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських правовідносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Так, п.6.3 Договору встановлено, що за порушення терміну оплати "Об"єкт" сплачує "Аварійно-рятувальній службі" пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України та п.6.3 Договору позивач нарахував відповідачу 115,15 грн. - 3% річних за період з 18.05.2017 по 25.09.2018; 235,79 грн. - витрати від інфляції за період травень 2017 - серпень 2018 та 4,36 грн. - пені.

Перевіряючи за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3" розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд вважає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька,47, м.Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 33460268) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (вул. М.Бірюзова 53, м.Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 08804689) - 4676,00грн. - суму основного боргу, 115,15грн. - 3% річних, 4,36грн. - пені, 235,79грн. - інфляційних втрат, 1762,00грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Паламарчук В.В.