Рішення № 78412841, 10.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2018Справа № 910/13589/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКМ Трейдінг»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 46.427,87 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

10.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКМ Трейдінг» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 46.427,87 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.11.2017 між сторонами укладено договір постачання № 1218/ДМТЗ-17, відповідно до умов якого позивачем поставлено відповідачу згідно видаткових накладених № 17110303 від 03.11.2017 та № 17112304 від 23.11.2017 товар на загальну суму 149.337,70 грн. За умовами договору розрахунки проводяться протягом 90 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної. Відповідачем здійснено оплату поставленого товару лише в розмірі 102.909,83 грн. 12.07.2018 позивачем була направлена відповідачу претензія № 120718/1-2 з вимогою перерахувати борг в сумі 46.427,87 грн. Відповідач у листі № 63/4-4036 від 26.07.2018 визнав свою заборгованість перед позивачем, проте наразі кошти не сплачено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13589/18; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 17.10.2018 було направлено відповідачу 17.10.2018 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047849296 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 04.10.2018 є місцезнаходженням відповідача.

06.11.2018 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки позивачем не додано до позовної заяви доказів виконання п. 4.1 договору щодо надання покупцю належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 договору. Також не подано первинних документів, що підтверджують розрахунки між сторонами за договором.

30.11.2018 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що ним засобами електронного документообігу в системі M.E.Dос було надіслано відповідачу належним чином оформлені податкові накладі, а саме: № 10 від 03.11.2017 та № 72 від 23.11.2017. Також відповідачу були направлені документи передбачені розділом 5 договору № 1218/ДМТЗ-17 від 14.12.2017, зокрема, сертифікат Bridgestone Corporation Hikone Plant та лист № 1/44 від 28.09.2017 щодо сертифікації товару. Вважає, що оскільки податкові накладні підписані відповідачем це свідчить що претензій щодо неповноти, неналежного стану, неправильності оформлення документів відповідно до законодавства України або невідповідності технічним та якісним характеристикам товару у відповідача не виникло. На думку позивача відповідач у своєму відзиві вказує на недійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКМ Трейдінг» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (покупець, відповідач) було укладено договір постачання № 1218/ДМТЗ-17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації, покупець прийняти і оплатити такий товар, код ДК 021:2015:343511 Автомобільні шини (далі товар), в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі Специфікацією, а саме

1. Найменування товару: автомобільна шина 215/70R16 100T UltraGrip Ice SUV G1 TL, виробник товару: GoodYear,ЄС, код товару згідно з УКТ ЗЕД: 4011100090, кількість: 24 шт.;

2. Найменування товару: автомобільна шина 215/60R16 99T UltraGrip Ice 2 ХL TL, виробник товару: GoodYear,ЄС, код товару згідно з УКТ ЗЕД: 4011100090, кількість: 48 шт.;

3. Найменування товару: Автомобільна шина 235/55 R18 Blizzak DM-V2 100 TL, виробник товару: Bridgestone Японія, код товару згідно з УКТ ЗЕД: 4011100090, кількість 8 шт., на загальну суму 273.975,07 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.6 договору при поставці постачальник надає покупцю одночасно з товаром, що поставляється видаткову накладну на товар, що поставляється, сертифікат відповідності (якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації), технічну документацію, зокрема, сертифікат (або паспорт) якості заводу-виготовлювача на кожну партію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 149.337,70 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ 17110303 від 03.11.2017 на суму 136.062,29 грн.,

№ 17112304 від 23.11.2017 на суму 13.275,41 грн.

Товар за вказаними вище накладними з боку відповідача отримано ОСОБА_1 на підставі довіреності № 17090109 від 01.09.2017 (копія знаходиться в матеріалах справи).

До матеріалів справи позивачем подано податкові накладені № 10 від 03.2017 та № 72 від 23.11.2017, які направлені відповідачу засобами електронного документообігу в системі M.E.Dос. Окрім цього позивачем подано сертифікат Bridgestone Corporation Hikone Plant Японія та лист Органу сертифікації пневматичних шин № 1/44 від 28.09.2017, відповідно до якого шини легкові, легко вантажні, вантажні обов'язковій сертифікації в Україні не підлягають.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує отримання товару та обумовлених договором документів, а лише вказує на те, що відповідні документи не додано до позовної заяви.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару протягом 90 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документи передбачених розділом 5 цього договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата товару в загальному розмірі 102.909,83 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 2117128107 від 28.03.2018 на суму 45.755,47 грн.,

№ 2117122866 від 21.03.2018 на суму 53.570,00 грн.,

№ 2117094714 від 16.02.2018 на суму 3.584,36 грн.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 120718/1-2 від 12.07.2018 в який просив здійснити оплату існуючої заборгованості у розмірі 46.427,87 грн.

Відповідач листом № 63/4-4036 від 26.07.2018 у відповідь на зазначену претензію повідомив позивачу, що перерахування коштів буде здійснене в максимально стислий термін.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 46.427,87 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 46.427,87 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКМ Трейдинг» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКМ Трейдинг» (49017, м. Днпро, Ленінський район, вул. Авіаційна, 1, кв. 14, код ЄДРПОУ 38299275) 46.427 (сорок шість тисяч чотириста двадцять сім) грн. 87 коп. основного боргу, 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова