Рішення № 78411867, 30.11.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/125/16-9/91/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2018 Справа № 908/3293/16

м.Запоріжжя

За позовом: Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (01004, Київська область, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4; поштова адреса: 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 92)

До відповідача: Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в м. Запоріжжі (69063, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Базарна, 4)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6)

про стягнення 1 261 015,96 грн.

За участю: Військової прокуратури Запорізького гарнізону південного регіону України (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2)

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів:

Головуючий - Боєва О.С.

судді: Азізбекян Т.А.

Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю учасників справи:

від позивача: Сімонова Є.О., довіреність № 10200/161 від 26.06.2018;

від відповідача: Гончаренко Є.В., довіреність № 63/10-2348 від 28.09.2018;

третя особа: не з'явився;

прокурор: Григор'єв Д.Т., посвідчення № 050896 від 13.09.2018

СУТЬ СПОРУ:

Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 рішення господарського суду Запорізької області від 07.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 908/3293/16 за позовом: Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" до відповідача: Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в м. Запоріжжі, про стягнення суми 1261015,96 грн., за участю Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

03.08.2018 матеріали справи № 908/3293/16 надійшли з Верховного Суду до господарського суду Запорізької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2018, справу № 908/3293/16 визначено до розгляду судді Боєвій О.С. Ухвалою господарського суду від 06.08.2018 враховуючи категорію, складність та обставини справи, а також той факт, що справа під час розгляду в суді першої інстанції розглядалась колегіально у складі трьох суддів, справу №908/3293/16 передано на колегіальний розгляд. Протоколом автоматичного визначання складу колегії суддів від 07.08.2018 справу № 908/3293/16 визначено до розгляду колегії суддів: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Корсун В.Л., Азізбекян Т.А.

Ухвалою господарського суду від 08.08.2018 справа прийнята до провадження, присвоєно номер провадження 5/125/16-9/91/18, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2018. Ухвалою суду від 04.09.2018 до участі у справі № 908/3293/16 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну казначейську службу України, підготовче засідання відкладено на 04.10.2018. Ухвалою суду від 04.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 07.11.2018 включно, підготовче засідання відкладено на 01.11.2018. Ухвалою суду від 01.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2018. В судовому засіданні 22.11.2018 оголошено перерву до 30.11.2018.

30.11.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням обґрунтування, викладеного у письмових заявах від 31.07.2017 та 09.02.2017 (т. 1, а.с.142-145; т. 2, а.с.1-3). Позовні вимоги, які підтримані позивачем в повному обсязі, мотивовані, зокрема, наступним. 05.03.2014 між ПАТ "Креді Агріколь Банк" та Відділом Головного управління Державної фельд'єгерської служби України у м. Запоріжжя було укладено договір №154/14, відповідно до умов якого виконавець (відповідач) прийняв на себе зобов'язання по організації і забезпечення доставки цінних відправлень Замовника. 15.11.2016 експедитор-прийомщик виконавця прийняв від замовника матеріальні цінності оголошеною цінністю 1261015,96 грн. з метою їх доставлення до Центрального відділення ПАТ "Креді Агріколь Банк" в м.Запоріжжя, про що був складений та підписаний реєстр № 1 на кореспонденцію, що направляється через Державну фельд'єгерську службу України згідно, опис № 1 валютних цінностей, вкладених в інкасаторську сумку (мішок) від 14.11.2016, прибутково-видаткові касові ордери №№ 2, 3 від 15.11.2016. Підписанням реєстру № 1 експедитор-прийомщик відповідача підтвердив правильність оформлення цього документу та прийняття ним цінного відправлення. Як зазначено у описі № 1 від 14.11.2016 у цінному відправленні було вкладено 400 банкнот номіналом по 100 доларів США (40000 доларів США), що станом на 14.11.2016 за офіційним курсом НБУ було еквівалентно 1025215,96 грн., та 600 банкнот номіналом по 1000 російський рублів (600000 рос.рублів), що було еквівалентно 2358000 грн. Таким чином, загальна цінність вкладеного в інкасаторську сумку в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на 14.11.2016 скала 1261015,96 грн. 16.11.2016 невідомими особами було здійснено збройний напад на військовослужбовців ГУ УФЗ Держспецзв'язку, які виконували доставку цінних відправлень, у т.ч. в рамках укладеного сторонами договору маршрутом Київ-Дніпро-Запоріжжя. 20.12.2016 на адресу позивача надійшов запит слідчого у кримінальному провадженні військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, з якого позивачу стало відомо про фактичні обставини порушення зобов'язання за договором. 19.11.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про відкриття кримінального провадження №42016040010000298 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст. 418 КК України. Враховуючи специфіку діяльності урядової фельд'єгерської служби, Законом надано ряд особливих прав та повноважень фельд'єгерям при виконанні ними службових обов'язків, в тому числі ч. 11 ст. 10 Закону України «Про державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» передбачено право застосовувати вогнепальну зброю, спеціальні засоби та заходи фізичного впливу для захисту кореспонденції, в тому числі і від протиправних посягань, тобто фельд'єгеря повинні вживати вичерпних заходів до її збереження. Проте, в порушення умов договору зазначені матеріальні цінності не були передані одержувачу, що свідчить про факт невиконання відповідачем умов договору та є підставою для настання відповідальності в межах оголошено цінності відправлення, як то передбачено п. 7.1.1 договору. У будь-якому випадку є факт невиконання умов договору, доставка матеріальних цінностей, що гарантувалось виконавцем, не була здійснена. Цей факт не заперечується відповідачем. Вчинення кримінального правопорушення співробітника Виконавця чи пограбування фельд'єгерів не відноситься до форс-мажорних обставин. Виходячи з цього та враховуючи принцип презумпції вини правопорушника, підстав для звільнення відповідача у зв'язку із цим від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором немає. Позивач вважає, що оскільки протиправне заволодіння матеріальними цінностями відбулось під час їх перебування у відповідача, потерпілою стороною у кримінальному провадженні має виступати саме відповідач, стягнення шкоди в межах цього кримінального провадження належить саме йому. Банком не отримано жодного повідомлення відповідача про причини порушення умов договору, на адресу 16.01.2017 був направлений акт звірки розрахунків за завдані збитки, підписаний примірник якого повернуто не було. Жодного законодавчого акту, що встановлює перелік предметів і речовин заборонених до пересилання фельд'єгерської служби позивачем не виявлено, тому вважає, що пункт 3.5 договору стосується об'єктів, вилучених з цивільного обороту, види яких мають бути прямо встановлені у законі. Позивач має генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, що підтверджує право банку на здійснення операцій з валютними цінностями. Інструкцією, затвердженою постановою НБУ від 14.02.2007 №45, регламентуються відносини між Банками та його окремим структурним підрозділом інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банківської установи, що не має статусу юридичної особи, тому ця Інструкція не регулює відносини між позивачем та відповідачем під час виконання договору. На підставі викладеного, п.7.1.1, 7.1.2 договору, ст.ст.193, 224, 225, 226 ГК України, ст.ст. 22, 509, 525, 526, 598, 599, 611, 614, 629, 901, 906 УК України позивач просить суд позов задовольнити, стягнути з відповідача збитки у розмірі 1261015,96 грн.

Крім того, в порядку ст. 42 ГПК України позивач надав додаткове письмове пояснення по справі, з урахуванням висновків Верховного Суду (т. 3, а.с.11-14), в якому зазначив, що з урахуванням роз'яснень, викладених в листі Національного банку України № 18-0006/68709 від 06.10.2017, укладення між позивачем та відповідачем договору № 154/14 від 05.03.2014 та направлення в подальшому через відповідача валютних цінностей не може вважатись порушенням п. 2 Постанови Національного банку України від 01.06.2011 № 174 «Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні» та п.п. 1.2, 4.4 Постанови Національного банку України № 495 від 20.10.2004 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України». Позивач також зазначив про наявність усіх необхідних складових елементів, необхідних для настання відповідальності відповідача, а саме: наявність шкоди (збитків) та визначення конкретної суми збитків, протиправної поведінки відповідача, що виявилася у недоставленні відправлення позивача, що не заперечується самим відповідачем; причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою, а саме те, що через невиконання відповідачем умов договору позивачу завдано збитки у розмірі 1261015,96 грн. (оголошена цінність відправлення) та наявність вини відповідача, оскільки, недоставлення відправлення сталося не через непереборну силу чи випадок, а через невиконання відповідачем своїх функцій, як спеціального державного органу, що має певне коло повноважень для збереження цінного відправлення позивача, та невжиття ним жодних превентивних дій для його захисту від протиправних дій третіх осіб. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення виклав в письмовому поясненні, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.05.2018 (т. 3, а.с. 20-27), зазначивши, що Фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, за своєю природою є відносинами з надання послуг поштового зв'язку і, відповідно, регулюються Законом України «Про поштовий зв'язок» та Правилами, затвердженими постановою КМУ № 270 від 05.03.2009. Відповідно до законодавства України, чинного на момент дії договору, було заборонено перевезення грошових коштів в будь-який інший спосіб, крім службової інкасації, так як такі дії потребують спеціальних способів та засобів перевезення. З реєстру кореспонденції № 1 від 15.11.2016 вбачається, що позивачем було направлено через фельд'єгерську службу посилку з оголошеною цінністю, без зазначення, що Банком пересилається іноземна валюта. Надаючи цінне відправлення до пересилання через відповідача, позивач самостійно оформлює реєстр, в якому зазначає, що заборонених до пересилки вкладень немає. Відповідач при отриманні відправлення не знає та не може знати про те, що позивач пересилає, оскільки воно відповідним чином запаковується без його участі. Перевірка вмісту відправлення є правом, а не обов'язком виконавця. Згідно з п. 7.1.4 договору виконавець не несе відповідальності за вміст відправлення. Вклавши у цінне відправлення грошові кошти, позивач ввів відповідача в оману та порушив норми законодавства та договору. Відповідно до п.п. 3.5, 7.2 договору саме замовник відповідає за вміст відправлення, його оформлення. Іншими словами, позивач, передаючи відправлення із вмістом (валюти) самостійно, в першу чергу порушує умови договору. Порядок вивезення (інкасації) валютних цінностей передбачено Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженою постановою Правління НБУ України від 14.02.2007 № 45, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та якою передбачалося, що перевезення валютних цінностей між банком та його філіями здійснюється власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ. Особа може нести відповідальність тільки за прийняті на себе зобов'язання. Підтвердженням прийняття зобов'язань можуть бути договір та інші документи, складені і підписані сторонами. Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували зобов'язання відповідача прийняти та доставити саме грошові кошти. Працівником відповідача від позивача приймався пакет з оголошеною цінністю, а не валюта готівкою. Якби відповідачу було відомо, що при виконанні укладеного естронами договору будуть перевозитись великі грошові суми, було б доречніше укласти договір інкасації. Доказів вкладення касиром валюти до відправлення з оголошеною цінністю позивачем не надано. Отже, позивачем не дотримано норм Інструкції та Правил поштового зв'язку. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, не надано документів, які б підтверджували вміст вкладеного відправлення на оцінену суму та суму нестачі, тобто не підтверджено факт наявності збитків, понесених позивачем, що спричинені діями відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями та завданою шкодою. На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа - Державна казначейська служба Україна, пояснень щодо позову та відзиву не надала, свого представника в засідання не направила, причини неявки суду не повідомила.

Військовий прокурор, який повідомив про вступ у справу після відкриття провадження згідно з заявою від 17.05.2017 (т.2, а.с.73), підтримав позицію відповідача, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, прокурора, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014 між Відділом Головного управління Державної фельд'єгерської служби України у м. Запоріжжя (Виконавець), нова назва з 01.01.2016 - Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації в місті Запоріжжі (відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (Замовник, позивач у справі) було укладено договір № 154/14, предметом якого є організація і забезпечення Виконавцем доставки цінних відправлень Замовника на умовах вказаних у Договорі. Конфіденційність та збереження доставки гарантується Виконавцем (ст.1 договору).

Згідно з п. 2.1 ст. 1 договору Виконавець забезпечує доставку відправлень Замовника (філії, відділення Замовника) на адресу юридичних осіб з м. Запоріжжя до м. Києва, обласних центрів України, м. Сімферополь, м. Севастополь та Ялта АР Крим, а також доставку відправлень Замовника з м. Київ до м. Запоріжжя та міст Запорізької області.

Відповідно до пункту 2.4 договору строк доставки відправлень по території України від Замовника до одержувача встановлюється в 3 доби (не враховуючи день приймання відправлення Виконавцем, а також вихідні і святкові дні).

Вимоги до відправлень визначені в статті 3 договору.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 договору упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього. На відправлення, які передаються Виконавцю, Замовник виписує три примірники реєстру встановленої форми.

Відповідно до пункту 3.5 договору пересилці не підлягають відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, а також предмети і речовини, заборонені для пересилання відповідно до законодавства України.

За змістом п.п 5.1.2., 5.1.3. ст. 5 договору Виконавець зобов'язаний доставити відправлення Замовника до пункту призначення в строк, передбачений пунктом 2.4. цього договору; під час доставки відправлень Замовника забезпечити їх збереження та конфіденційність.

В пункті 5.3.3 договору визначено, що Виконавець має право у присутності представника Замовника і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного відправлення у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 7.1.1. договору передбачено, що виконавець несе цивільно-правову відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за рішенням суду за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі.

Замовник відповідає за вміст відправлення відповідно до п. 3.5. цього договору, оформлення, упаковку і правильність зазначеної адреси (п. 7.2. договору).

Відповідальність Виконавця перед Замовником за збереження відправлень починається з моменту їх прийому у встановленому порядку від Замовника і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням (п.7.1.2).

Відповідно до п. 10.1 договору він вступає в силу з дня його підписання обома сторонами, діє до 31.12.2014 та вважається продовженим на попередніх умовах, якщо жодна із сторін не виявить письмового бажання його скасувати. Про скасування договору потрібно повідомити не менше ніж за 10 робочих днів.

Матеріали справи свідчать, що 14.11.2016 Центром супроводу та підтримки ПАТ «Креді Агріколь Банк» оформлено заявку № 192 на підкріплення готівки з операційної каси ГО до Центрального відділення ПАТ "Креді Агріколь Банк" м. Запоріжжя в іноземній валюті (том 1, а.с. 21), з проханням забезпечити 15.11.2016 підкріплення готівки в іноземній валюті в сумі: 40000 доларів США, 600000 російський рублів, через інкасаторів фельд'єгерської служби. Адреса отримувача: Центральне відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» м.Запоріжжя: м.Запоріжжя, пр. Соборний, 92.

Працівниками ПАТ «Креді Агріколь Банк» було оформлено опис № 1 валютних цінностей, вкладених в інкасаторську сумку (мішок) від 14.11.2016 (т. 1, а.с. 22) відправлення валютних цінностей (іноземна валюта), а саме: 40000 доларів США та 600000 російських рублів, визначено суму у гривневому еквіваленті, що склало - 1261015,96 грн.

За реєстром № 1 на кореспонденцію, що направляється через Державну фельд'єгерську службу України згідно з угодою № 154/14 від 05.03.2014 (т.1, а.с. 23) відправник - ПАТ "Креді Агріколь Банк", м. Київ, отримувач: Центральне відділення ПАТ "Креді Агріколь банк" м.Запоріжжя, експедитором-прийомщиком було прийнято одне відправлення б/н, із зазначенням в цьому реєстрі загальної суми 1261015,96 грн. В реєстрі відправником, із засвідченням підписом відповідальної особи, зазначено, що заборонених до пересилки вкладень немає.

У прибутково-видаткових касових ордерах №№ 2, 3 від 15.11.2016 (т. 1, а.с. 24) зазначено про передачу 40000 доларів США та 600000 російських рублів відповідно, отримувач: «через фельд'єгеря ОСОБА_6.», на підкріплення іноземної валюти відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» у м.Запоріжжя згідно опису № 1 від 14.11.2016, реєстру № 1 від 15.11.2016 і заявки № 192 від 14.11.2016.

Згідно з маршрутною відомістю урядового фельд'єгерського зв'язку №10 від 15.11.2016 фельд'єгерями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прийнято вісім відправлень для доставки з м. Київ у м.Запоріжжя. За описом № 2 кореспонденції, що направлена по міжміському (дипкур'єрському) маршруту в м.Запоріжжя від 15.11.2016 фельд'єгерським зв'язком прийнято до перевезення 11 відправлень, в тому числі відправлення Креді Агріколь Банку (1261015,96 грн.).

16.11.2016 офіцери фельд'єгерського зв'язку ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які здійснювали перевезення цінного відправлення в пасажирському поїзді «Київ-Запоріжжя», звернулися до слідчого СВ ВП на станції № 1 ДВП ГУ Національної поліції України в Дніпропетровській області із усними заявами про вчинене кримінальне правопорушення, а саме: напад невідомого чоловіка в масці, який із погрозою застосування вогнепальної зброї змусив передати йому валізу з грошовими коштами, які знаходилися під охороною під час виконання службових обов'язків, про що слідчим складено протоколи (т. 1, а.с.86-89).

Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження №12016042010000292, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 Кримінального кодексу України. 27.12.2016 з кримінального провадження №12016042010000292 в окреме провадження № 42016040010000340 виділено матеріали за ознаками ч.5 ст. 185 КК України за фактом крадіжки майна в особливо великих розмірах.

Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України було відкрито кримінальне провадження №42016040010000298, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.185, ч. 2 ст. 418 КК України за фактом таємного викрадення грошових коштів на загальну суму 29714387,24 грн. та банківського металу (золото 959 ХAU) загальною вагою 1295 грам, під час перевезення пасажирським поїздом за маршрутом «Київ-Запоріжжя». При цьому, зазначене кримінальне провадження відкрито відносно двох вищевказаних фельд'єгерів (співробітників) відповідача.

Згідно з матеріалами справи, також було відкрито кримінальне провадження №12017120160002106 відносно громадянина ОСОБА_9 (підозрюваного у вчиненні збройного нападу на військовослужбовців ГУ УФЗ Держспецзв'язку) за ознаками ч. 3 ст.15, п.п. 1,6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

20.12.2016 позивач отримав від Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України листа від 13.12.2016 № 3-6-8591/11/вих.-16 (т.1, а.с. 153), яким повідомлено про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016040010000298 під час якого встановлено, що в ніч з 15 на 16 листопада 2016 двома офіцерами відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту України у м. Запоріжжі, здійснювалась доставка урядової та секретної кореспонденції, а також цінних відправлень по маршруту "Київ - Запоріжжя", в ході якого були викрадені цінні речі. Прокуратура просила повідомити позивача про те, чи завдано йому у зв'язку із цим збитки, зазначити їх розмір (із наданням підтверджуючих документів) та про наявність наміру бути потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Позивач зазначає, що внаслідок вказаних обставин було здійснено викрадення, в тому числі, цінностей позивача, котрі перевозились з м. Києва до м. Запоріжжя за реєстром №1 від 15.11.2016 на підставі вищевказаного Договору, у зв'язку із чим цінне відправлення на загальну суму вартості 1261015,96 грн. до одержувача - Центрального відділення ПАТ "Креді Агріколь Банк" у м.Запоріжжі, доставлено не було.

У зв'язку з неотриманням цінного відправлення та відмовою Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжі відшкодувати вартість цінного відправлення, Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулося з позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача суми 1261015,96 грн. збитків, за яким відкрито провадження у даній справі.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.

Статтею 316 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення господарського суду Запорізької області від 07.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 908/3293/16, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, зокрема, зазначив, що враховуючи частину 1 статті 2 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" та статтю 42 Господарського кодексу України, відповідач не є оператором поштового зв'язку, у розумінні пункту 13 частини 1 статті 1 Закону. Тому, враховуючи пункт 1 Правил, останні не регулюють відносини між позивачем та відповідачем.

В постанові касаційної інстанції також зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції належно не з'ясували питання правомірності дій як позивача щодо передачі для доставки іноземної валюти за допомогою служби спеціального зв'язку, так і відповідача щодо наявності правових підстав надавати відповідні послуги з доставки іноземної валюти; судами не досліджувалось положення постанови Національного Банку України №495 від 20.10.2004 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України», постанови Національного Банку України від 01.06.2011 №174 «Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні». При цьому, з'ясування зазначених обставин є необхідним для встановлення факту ступеня вини кожної із сторін спору у порушенні умов Договору, враховуючи пункт 3.5, та, як наслідок, встановлення прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими позивачу збитками.

З урахуванням викладеного, суд вирішуючи спір враховує наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договору.

Предметом укладеного сторонами договору № 154/14 від 05.03.2014 є організація і забезпечення Виконавцем доставки цінних відправлень Замовника, тобто за своєю правовою природою даний договір є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 33, 56 Закону України «Про Національний банк України» для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює: визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Порядок передавання готівки банками своїм філіям (відділенням) та порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах визначено постановою Національного Банку України №495 від 20.10.2004 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України» та постановою Національного Банку України від 01.06.2011 № 174 «Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні» (далі -Інструкція № 174).

Так, згідно з п. 4.4 Інструкції № 174 бухгалтерський облік операцій з передавання готівки між банком та його філіями (відділеннями) та між філіями (відділеннями) одного банку визначається банком самостійно з урахуванням його облікової політики, з дотриманням законодавства України, цієї Інструкції.

Постановою Національного Банку України № 495 від 20.10.2004 затверджено Інструкцію з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами, якою, зокрема, визначено порядок передавання готівки банками своїм філіям (відділенням).

За змістом п.п. 3.1, 3.2 цієї Інструкції, Банк (філія) має право самостійно передавати готівку своїм філіям (банку), відділенням або іншим банкам (філіям, відділенням) незалежно від їх місця розташування на території України. Передавання готівки між банками (філіями) здійснюється на підставі укладених між ними договорів, у яких визначається відповідальність за виявлення недостач (неплатіжних, підроблених) банкнот (монет).

Відповідно до п.3.3 Інструкції Банк (філія, відділення) видає готівку банку-отримувачу за прибутково-видатковим касовим ордером та довіреністю (через уповноважену особу) або за описом цінностей у національній валюті України, що перевозяться (далі - опис цінностей), прибутково-видатковим касовим ордером та дорученням на перевезення валютних цінностей (через інкасаторів). Перевезення готівки між банками (підрозділами банків різних юридичних осіб) здійснюється тільки підрозділом інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банку або юридичної особи, яка надає банкам послуги з інкасації на підставі отриманої від Національного банку ліцензії.

На момент виникнення спірних відносин, пов'язаних зі здійсненням цінного відправлення, порядок здійснення інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні визначався згідно з Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженою Постановою правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45, що була чинною до 08.04.2017.

Відповідно до змісту п. 3 глави 1 розділу ІІІ Інструкції перевезення валютних цінностей між банком і його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) здійснюється власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ згідно з вимогами Положення з використанням визначених відповідно до цього порядку окремих документів, серед яких прибутково-видатковий касовий ордер, опис цінностей, доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою, супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями.

Даною Інструкцією також передбачалося, що послуги з інкасації банкам можуть надавати юридичні особи, які здійснюють таку діяльність на підставі відповідної ліцензії Національного банку України з урахуванням вимог цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів Національного банку (п. 6 розділу І).

Як слідує з пояснень відповідача відповідної ліцензії Національного банку України на перевезення валютних цінностей він не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, а також інших завдань відповідно до закону.

Приписами ст. 5 цього Закону встановлено, що до загальної структури державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України входить, зокрема, головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» визначено, що головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначені для організації і забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, державних органів, органів місцевого самоврядування, органів військового управління та інших юридичних осіб відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 10 Закону для забезпечення виконання покладених завдань Головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України мають право надавати юридичним особам платні послуги відповідно до законодавства.

Поштовий зв'язок спеціального призначення є складовою частиною поштового зв'язку України та призначений для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів (ст.1 Закону України «Про поштовий зв'язок»).

Відповідно до частини 2 ст. 2 Закону України «Про поштовий зв'язок» діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення (фельд'єгерського і спеціального зв'язку) провадиться відповідно до законодавства України.

Таким чином, фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України, діяльність якого провадиться відповідно до законодавства України.

Відповідно до змісту ст. 14-1 Закону України «Про поштовий зв'язок» перелік вкладень, заборонених до пересилання у поштових відправленнях, порядок їх вилучення із поштових відправлень та розпорядження ними визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 270 затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку, в пункті 32 яких визначено перелік предметів заборонених до пересилання у внутрішніх поштових відправленнях, до якого, в тому числі включено національну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), іноземну валюту.

Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 29.09.2016 року №600, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.10.216 за № 1384/29514, затверджено Порядок визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, яким визначено особливості визначення вартості та надання платних послуг державним органам, органам місцевого самоврядування та іншим юридичним особам відповідно до п. 5 ч. 5 та п. 4 ч. 6 ст. 10 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», Переліку платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1105.

За змістом п. 2 зазначеного Порядку:

- замовник - державний орган, орган місцевого самоврядування та інші юридичні особи, яким надаються платні послуги із забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком на договірних засадах;

- цінне відправлення - відправлення з оголошеною цінністю, визначеною замовником, яке прийняте для доставки Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

До Переліку платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1105, який є вичерпним, належить: доставка кореспонденції та/або цінних відправлень з прийманням у приміщенні Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку чи з прийманням у приміщенні замовника за його заявою: без використання або з використанням автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку.

Враховуючи вищевикладене, до повноважень відповідача з надання платних послуг входить доставка кореспонденції та/або цінних відправлень юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Із змісту укладеного сторонами договору № 154/14 від 05.03.2014 слідує, що його предметом є надання відповідачем платних послуг з організації і забезпечення доставки саме цінних відправлень Замовника (позивача).

Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом п. 7.1.1, укладеного між сторонами договору, Виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від Замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за рішенням суду за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі.

Згідно з п. 7.2 Замовник відповідає за вміст відправлення відповідно до п. 3.5 цього договору, оформлення, упаковку і правильність зазначеної адреси.

У пункті п. 3.5 договору встановлено, що пересилці не підлягають відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, а також предмети і речовини, заборонені до пересилання відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 3.2 договору упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього.

Замовник зобов'язаний оформити відправлення відповідно до пунктів 3.1-3.5 договору (п. 5.2.1 договору). Виконавець не несе відповідальності за вміст відправлення (п.7.1.4).

За умовами п. 5.3.3 договору виконавець має право в присутності представника замовника і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного відправлення у випадках, передбачених чинним законодавством.

Тобто, з зазначених пунктів договору вбачається, що відповідальність за оформлення відправлення та вміст вкладеного несе замовник, цінні відправлення передаються замовником виконавцю запакованими і останній має право проводити перевірку вмісту вкладеного відправлень лише у окремих випадках (передбачених законом).

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до валютних цінностей, зокрема, належать: валюта України, іноземна валюта, банківські метали. Тобто, готівкові валютні кошти мають особливий статус та не можуть бути прирівняні до цінних поштових відправлень. Отже, розмір оголошеної цінності цінного відправлення у грошовому вираженні та фактичний розмір суми готівкових валютних цінностей у відповідному еквіваленті не є тотожним.

Враховуючи приписи п. 3.5 договору та положення п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 270, фельд'єгерським зв'язком, як зв'язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, забороняється пересилання національної та іноземної валюти.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Тобто, сторони несуть одна перед одною взаємні обов'язки, що випливають зі змісту укладеного між ними договору, тому для встановлення наявності підстав для настання відповідальності однієї сторони зобов'язання, є необхідним, в тому числі, дослідження питання правомірності дій іншої сторони, виходячи зі змісту та правової природи зобов'язання (договору).

Із змісту ст.ст. 610, 611 глави 51 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відшкодування збитків є одним із, встановлених договором або законом, правових наслідків порушення зобов'язання, мірою відповідальності.

Статтею ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону.

На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що у позивача були відсутні правові підстави для передачі відповідачу відправлення, вмістом якого були валютні цінності (готівкові кошти в іноземній валюті), для організації їх доставки на підставі договору № 154/14 від 05.03.2014.

В листі Національного банку України № 18-0006/68709 від 06.10.2017 (том. 2, а.с.148-149), на який посилається позивач як на доказ правомірності використання послуг спецзв'язку для пересилання готівки, поряд з цим зазначено, що банк, як самостійний суб'єкт господарювання має право скористатися послугами, що надаються підрозділами урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації,адекватно оцінюючи ризики та в порядку, передбаченому законодавством.

До того ж, викладене у зазначеному листі не спростовує висновків суду щодо неможливості ототожнення цінних відправлень, доставка яких входить до переліку послуг, що можуть надаватися співробітниками урядового фельд'єгерського зв'язку на підставі укладених договорів, та валютних цінностей для яких, насамперед, існує спеціально визначений порядок доставки (пересилання) між банками та їх структурними підрозділами, визначний нормативними актами Національного банку України. Крім того, доставка валютних цінностей не входить до переліку послуг, що можуть надаватися відповідачем на підставі договору, останній не має відповідної ліцензії, тому такі послуги не є та не могли бути предметом договору №154/14 від 05.03.2014.

За змістом ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на все зазначене вище, умови п.п. 3.5, 5.2.1, 7.2 договору договором №154/14 від 05.03.2014, досліджені судом докази і обставини справи, за вміст вкладеного у цінне відправлення, що передається виконавцю для здійснення його доставки, в тому числі за відсутність у ньому предметів заборонених до пересилання, повною мірою відповідає Замовник, тому негативні наслідки, якими в даному випадку є втрата відправлення (його викрадення), яке містило валютні цінності (готівкову іноземну валюту) є безпосереднім наслідком його неправомірних дій, що свідчать про порушення умов договору та чинного законодавства насамперед з боку Замовника (позивача).

Наведене свідчить про неправомірність дій позивача щодо передачі для доставки іноземної валюти за допомогою служби спеціального зв'язку, оскільки у відповідача був відсутній необхідний обсяг повноважень та, відповідно, правові підстави надавати такі послуги. При цьому, із доказів, наданих позивачем до матеріалів справи, а саме: документів, за якими передавалося цінне відправлення, не вбачається, що відповідачем прийнято для доставки саме валютні цінності, їх розміру. Доказів на підтвердження здійснення відповідачем перевірки вмісту вкладеного у цінне відправлення, матеріали справи не містять.

За змістом п. 7.1.1 цього договору Виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від Замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за рішенням суду за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі.

Згідно з реєстром №1 на кореспонденцію, що направляється через Державну Фельд'єгерську службу України згідно з угодою № 154/14 від 05.03.2014, експедитором-прийомщиком було прийнято відправлення б/н з оголошеною цінністю - 1261015,96 грн., детального опису вмісту вкладеного даний реєстр не містить. Відомості щодо перевірки виконавцем за договором (його уповноваженою особою) вмісту вкладеного відправлення в реєстрі відсутні. У прибутково-видаткових касових ордерах №2, №3 від 15.11.2016 підпис отримувача (виконавця за договором) про приймання валютних цінностей також відсутній. Опис №1 валютних цінностей, вкладених в інкасаторську сумку (мішок) від 14.11.2016, був складений і проконтрольовано вкладення валютних цінностей тільки матеріально-відповідальними особами ПАТ «Креді Агріколь Банк». Графа про прийняття відповідальними особами цінностей згідно з цим описом не заповнена.

Отже, єдиним підписаним з боку виконавця документом про прийняття цінного відправлення до перевезення є Реєстр на кореспонденцію № 1 з відбитком печатки виконавця. Реєстр не містить зазначення про інші додаткові супровідні документи, згідно з якими здійснювалося оформлення вмісту даного відправлення, в тому числі опису валютних цінностей, прибутково-видаткових касових ордерів тощо. При цьому, в реєстрі відправник (замовник за договором) вказав, що заборонених до пересилки вкладень немає.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про передачу Замовником та прийняття уповноваженими особами Виконавця (відповідача) для здійснення доставки цінного відправлення, вмістом якого були саме готівкова іноземна валюта, із їх детальним описом (виду валюти, номіналу банкнот, їх кількості), що відповідають тим, що містяться у описі № 1 валютних цінностей та прибутково-видаткових касових ордерах №№ 2, 3 від 15.11.2016 та їх кількісному вираженні в еквіваленті національної валюти в розмірі 1261015,96 грн., позивачем не надано. У зв'язку із цим розмір заявлених до стягнення збитків не підтверджено належними доказами. Позивачем не надано документального підтвердження вмісту вкладеного, внаслідок чого відсутні підстави для настання для виконавця за договором матеріальної відповідальності в межах оголошеної цінності відправлення згідно з п. 7.1.1. договору.

Той факт, що доставка цінного відправлення замовника до пункту призначення, згідно з умовами договору, здійснена не була, відповідачем не заперечується, однак зважаючи на встановлені судом обставини щодо порушення зобов'язання з боку замовника, враховуючи п.п. 3.5, 7.2 договору, та приймаючи до уваги ступінь вини кожної із сторін спору у порушенні умов договору, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданими позивачу збитками, що не дає підстав кваліфікувати поведінку відповідача як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою для застосування до нього відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності у вигляді збитків.

Отже, за відсутності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Посилання позивача на інші обставини, в тому числі невжиття працівниками відповідача (фельд'єгерям) усіх необхідних заходів з метою збереження і захисту ввіреної йому кореспонденції від протиправних посягань третіх осіб, не впливають на вирішення даної справи по суті та не спростовують вищевикладених висновків суду.

На підставі викладеного, у задоволенні позову відмовляється повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано 10.12.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.С. Боєва

Суддя Т.А. Азізбекян

Суддя В.Л. Корсун