Ухвала суду № 78411848, 10.12.2018, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.12.2018 справа № 908/2606/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Носівець В.В., розглянувши матеріали

за позовом фермерського господарства «Сонечко» (Запорізька область, Мелітопольський район, с. Тамбовка, вул. Радянська, 20)

до відповідача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

третя особа: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

третя особа: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднов Олександр Анатолійович (АДРЕСА_3)

про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису)

Встановив: фермерське господарство «Сонечко» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 29.11.2018 до фізичної особи ОСОБА_1, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 та Приватного нотаріусу Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднова Олександра Анатолійовича, про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою площею 7,0 га, розташованою на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району, кадастровий номер НОМЕР_2, укладеного 28.10.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О.А.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 03.12.2018 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями та визначено її до розгляду судді Носівець В.В.

Дослідивши подану позовну заяву суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст. 22 названого Закону, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно із п. 1, 15 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Тобто, до юрисдикції господарського суду не віднесені спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

З даною позовною заявою звернулось фермерське господарство «Сонечко» до відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою площею 7,0 га розташованою на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району, кадастровий номер НОМЕР_2, укладеного 28.10.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О.А. До позову позивачем не додано копії оскаржуваного договору.

В обґрунтування позову зазначено, що договір, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суперечить Закону України «Про фермерське господарство», оскільки до теперішнього часу зазначена вище земельна ділянка увійшла до цілісного майнового комплексу фермерського господарства «Сонечко» і рішення щодо її відчуження господарством не приймалось.

Наданими до матеріалів позовної заяви доказами підтверджується, що ОСОБА_1 є членом фермерського господарства «Сонечко». Згідно до п. 1.5 Статуту фермерського господарства «Сонечко» член фермерського господарства ОСОБА_1 для організації господарства передає господарству у постійне користування в тому числі земельну ділянку площею 7,0 га розташованою на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЗП № 104160.

Слід також зазначити, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за реєстраційним номером облікової картки платника податків ОСОБА_1 НОМЕР_1 відсутні відомості щодо її реєстрації як фізичної особи-підприємця.

Таким чином, оскільки відповідачем у позовній заяві зазначено ОСОБА_1, тобто фізичну особу, яка не є суб'єктом господарської діяльності, а даний спір не є таким, що виник з відносин, де фізична особа, яка не є підприємцем, може бути стороною судового процесу в господарському суді, то наведене виключає можливість розгляду даної справи господарським судом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відтак, суд відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

При цьому, на виконання приписів частини 6 статті 175 ГПК України суд роз'яснює позивачу, що у такому суб'єктному складі спір між сторонами підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, тому повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що фермерським господарством «Сонечко» вже подавася позов до ОСОБА_1 за участю третіх осіб: ОСОБА_2 та Приватного нотаріусу Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднова Олександра Анатолійовича, з аналогічними вимогами про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою площею 7,0 га розташованою на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району, кадастровий номер НОМЕР_2, укладеного 28.10.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О.А. Ухвалою суду від 02.11.2018 у справі № 908/2254/18 суддя Дроздова С.С. зазначену позовну заяву залишила без руху з підстав, зокрема, щодо підписання та оформлення позовної заяви, незазначення поштових індексів сторін, ненадання до позову оскаржуваного договору про право користування земельною ділянкою, проте, у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, фермерському господарству «Сонечко» повернуто позовну заяву у справі № 908/2254/18.

Разом з тим, заявником знов подається позовна заява від 29.11.2018 з вимогами до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), при цьому вказані недоліки позовної заяви заявником не усунуті.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити фермерському господарству «Сонечко» у відкритті провадження у справі за позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

2. Позовні матеріали повернути фермерському господарству «Сонечко».

Додаток: позовна заява та документи, зазначені в ній як додатки, на 26 аркушах, в т. ч.: квитанція № 84 від 11.10.2018 (судовий збір), акт від 03.12.2018.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання (ст.ст. 175, 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала підписана 10.12.2018.

Суддя В.В.Носівець