Рішення № 78411548, 05.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4125/18За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання недійсним додаткового договору

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Савіна О.І., довіреність №45 від 21 листопада 2018 року, головний спеціаліст відділу правового забезпечення

Від відповідача: Салуха Г.Л., довіреність № 2148 від 30 жовтня 2018 року, юрисконсульт відділу судових спорів

Від третьої особи: Микуленко В.В., довіреність №1315 від 28 серпня 2017 року, представник; Костюк М.В., довіреність №1315 від 28 серпня 2017 року, представник

С У Т Ь С П О Р У :

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить визнати додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною недійсним з моменту укладення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.08.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Приватним підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3558-ОД. Пунктом 1.1 договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - будівлю магазину, площею 196,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Літке, 68а, що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця".

Позивач вважає, що укладення додаткового договору від 10.03.2016 до основного договору оренди №12/02-3558-ОД, в якому орендодавцем є Регіональне відділення, без участі останнього є неправомірним. Укладаючи додаткову угоду відповідач порушив не лише умови договору оренди (зокрема, п.10.3. договору), але й норми чинного законодавства щодо порядку передачі майна в оренду, який, в силу частини четвертої статті 10 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", визначається Кабінетом Міністрів України. Станом на дату укладення додаткової угоди від 10.03.2016 до договору оренди такий порядок не розроблений. Позивач звертає увагу суду на те, що на дату укладення додаткової угоди відповідач не був власником переданого в оренду майна. Крім того, наказом №071 від 10.02.2016 "Про деякі питання щодо майна ПАТ "Укрзалізниця" було заборонено вчиняти дії щодо списання, відчуження, передачу в оренду, концесію, лізинг, управління, спільну діяльність, заставу, безоплатне користування основних засобів та нематеріальних активів, закріплених за товариством на праві господарського відання, внесених до статутного капіталу товариства, та майна, набутого товариством під час господарської діяльності до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

У якості правової підстави задоволення позовних вимог позивач зазначає статті 207,215, 228, 236, 761 Цивільного кодексу України

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначає, що строк дії договору оренди з урахуванням додаткових угод встановлено до створення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". 21.10.2015 відбулася державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а 01.12.2015 підписано заключний передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", відповідно до якого правонаступництво щодо всього майна. Усі права та обов'язки ДП "Придніпровська залізниця" після його реорганізації шляхом злиття переходять до ПАТ "Укрзалізниця". Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права та обов'язки за договором оренди. Таким чином, ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" є правноступником прав і обов'язків за спірним договором оренди. Пунктом 10.7 цього договору визначено, що перехід права власності на майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника). У зв'язку з правонаступництвом, ПАТ "Укрзалізниця" та ФОП Ментій Т.М уклали додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009, у якому зазначили, що орендодавцем майна є ПАТ "Укрзалізниця" та внесено зміни у п.п.3.1, 3.6 в частині сплати 100% розміру орендної плати на користь орендодавця. У п.11 цього договору визначено, що умови додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.12.2015. Таким чином, орендодавцем спірного майна з 01.12.2015 на підставі додаткового договору є ПАТ "Укрзалізниця".

Позивач подав відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що відповідачем не подано доказів на підтвердження реєстрації за ним права власності на орендоване майне, а також вказує про те, що із доданої відповідачем копії заключного передавального акту не можливо встановити, що майно за спірним договором перейшло до статутного капіталу відповідача. Позивач також зауважує, що зі сторони відповідача додатковий договір підписано виконуючим обов'язки першого заступника начальника регіональної філії "Придніпровська залізниця" та виконуючим обов'язки головного інженера - першого заступника начальника регіональної філії "Придніпровська залізниця", яким, відповідно до актів КМУ №200 від 25.06.2014 та №735 від 02.09.2015, не надано повноважень на укладення договорів оренди у відмінному порядку ніж той, що визначений Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Таким чином, позивач вважає, що додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, не породжує будь-яких наслідків для сторін, крім передбачених законодавством України. Наведене є беззаперечною підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2018 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучена фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна.

Третя особа вважає, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Майно, яке передано до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", підлягає державній реєстрації та право власності (на передане до статутного капіталу майно) виникає саме з моменту його державної реєстрації. Право власності на спірне орендоване майно виникло у відповідача вже після укладення спірного додаткового договору від 10.03.2018, що дає змогу стверджувати про його нікчемність, у відповідності до вимог ст. 228 ЦК України.

12 листопада 2018 року до господарського суду від залізниці надійшли заперечення, в яких відповідач посилається на відсутність між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ФОП Ментій Т.М. правовідносин щодо договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009, так як майно за договором перейшло у власність ПАТ "Укрзалізниці".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2018 відкрито провадження у справі №904/4125/18; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.10.2018, з 10.10.2018 підготовче засідання відкладено на 06.11.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.11.2018. У судовому засіданні 13.11.2018 оголошено перерву до 26.11.2018, з 26.11.2018 оголошено перерву до 05.12.2018.

У судовому засіданні 05.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та приватним підприємцем Ментій Т.М. (орендар) укладено договір від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно будівля магазину, площею 196,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Літке, 68а, на 1-му поверсі одноповерхового будинку, що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена зі звітом про оцінку/актом оцінки на 28.02.2009 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 513 571,0 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу промтоварів, продтоварів у тому числі підакцизної групи (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1.,3.6. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майнаі становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2009 - 8 128,40 грн. орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень, серпень.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенню:

70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інстанції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 5 689,88 грн.;

30% - балансоутримувачу у розмірі 2 438,52 грн.

Розмір орендної плати змінювався додатковими угодами.

Так, згідно додаткової угоди від 04.04.2014 до договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД змінено розмір орендної плати у п.п. 3.1., 3.6.: орендна плата у розмірі 7 760,2 грн. перераховується таким чином:

70% - до державного бюджету у розмірі 5 432,14 грн.;

30% - балансоутримувачу у розмірі 2 328,06 грн. Додатковими угодами від 21.06.2010, 28.08.2013, 14.11.2014 вносилися зміни до п.10.1 та відповідно цей договір пролонговано по 31.03.2015.

Згідно додаткової угоди від 26.02.2015 до договору оренди договір є пролонгованим з 01.04.2015 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж по 28.02.2018.

Відповідно до п. 10.3 договору оренди в редакції додаткової угоди від 14.11.2014 зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

19.02.2016 позивач звертався до орендаря з листом №16-02-00815, у якому повідомляв останнього про те, що державне майно по договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", а відтак реалізація правонаступництва за договором оренди здійснюється шляхом підписання тристороннього договору про внесення змін до договору оренди про встановлення належного орендодавця. Позивач просив підписати відповідну додаткову угоду.

18.07.2016 позивач направив орендарю та регіональній філії "Придніпровська залізниця" лист №18-02-03915 щодо відмови від договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД, відповідно до якого повідомляв, що у зв'язку із невиконанням орендарем зобов'язань передбачених п.п.3.6, 5.5 договору щодо обов'язкової своєчасної сплати орендної плати, відмовляється від договору оренди.

Разом з цим, 10 березня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", що є правонаступником усіх прав та обов'язків державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (орендар) укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД, відповідно до п.1 якого встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди є ПАТ "Укрзалізниця".

Пункти 3.1 та 3.6 розділу 3 викладено у наступній редакції:

Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 13 790,68 грн. без ПДВ. Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - структурний підрозділ "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Код ЄДРПОУ одержувача - 40081237/ч.н. 250, банк одержувача - ПАТ "Акціонерний банк "Експрес банк" Дніпропетровське регіональне відділення, МФО 322959 № рахунку 2600657872106 не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Термін дії договору продовжено по 31.03.2016 включно (п.8 додаткового договору).

Позивач вважає, що додатковий договір укладено з порушенням порядку його укладення, а саме без участі регіонального відділення, чим порушено його майнові права, у зв'язку з чим даний договір підлягає визнанню недійсним.

Вказане і стало причиною звернення з позовом до суду.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. п. 1, 2, 7 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 зазначено, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що, укладаючи додатковий договір, стонами порушено порядок його укладення - додатковий договір укладено без участі позивача, який був орендарем за спірним договором.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" передбачено утворення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування ПАТ "Українська залізниця", 100% акцій якого закріплюються в державній власності.

В п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 200 встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис про проведення державної реєстрації юридичної особи ПАТ "Укрзалізниця" вчинено 21.10.2015.

Отже, лише з 21.10.2015 відповідач набув цивільну правоздатність, в тому числі і здатність набувати право власності. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 10.10.2018 у справі 910/8540/17.

Відповідно до Зведеного переліку майна Державного підприємства "Придніпровська залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" (п. 132), затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015 нерухоме майно, що є об'єктом оренди за спірними договорами увійшло до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

18.08.2015 Міністром інфраструктури України затверджено Передавальний акт ДП "Придніпровська залізниця" від 03.08.2015, а 01.12.2015 комісією з реорганізації юридичної особи ДП "Придніпровська залізниця" підписано Заключний передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", а також Зведений передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" та правонаступництво щодо якого переходить до ПАТ "Українська залізниця".

Таким чином, з 01 грудня 2015 року розпочало фінансово-господарську діяльність публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", а відтак з 01.12.2015 відповідач вважає себе орендодавцем за договором оренди на підставі ч.2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У той же час, відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1, 4 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Частиною 1 ст. 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Статтею 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Згідно з ч. 2 ст. 15 вказаного Закону у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.

Зі змісту ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що саме наявність нового власника майна (тобто особи, якій належить саме право власності на нього, а не будь-яке інше речове право) визначається в якості умови переходу прав та обов'язків орендодавця.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відповідно до ч.1 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

Створення юридичної особи - ПАТ "Українська залізниця" також передбачало її державну реєстрацію, про що прямо зазначено в ч.1 ст.3 та ч.3 ст.5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та в пп.1 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 2.09.2015р. №375 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до публічних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація ПАТ "Українська залізниця" відбулася 21 жовтня 2015 року.

Згідно із положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухоме майно, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла станом на 10.03.2016 - дату укладання між відповідачем та третьою особою додаткового договору) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В частині 3 ст. 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" зазначено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу позивача може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Однак, в даному випадку законодавець вказує про відсутність необхідності саме попередньої реєстрації. Між тим, законодавець визнає необхідність державної реєстрації прав позивача на нерухомість, зазначивши в ч.2 ст. 5 вищевказаного Закону про те, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу позивача, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця". Переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу позивача, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації позивача.

Так, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 18.10.2016 за ПАТ "Українська залізниця" право власності на будівлю магазина №12, розміщеного за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Литке, 68а зареєстроване лише 21.09.2016 (а.с.163). А отже, відповідач набув права власності на спірне майно з 21.09.2016 та відповідно з цієї дати він вважається зареєстрованим власником майна та, відповідно, орендодавцем за договором оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

У той же час, оскаржуваний додатковий договір відповідач та третя особа уклали 10.03.2016 без участі Регіонального відділення Фонду державного майна України, який до 21.09.2016 був належним орендодавцем за договором оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД.

Крім того, в матеріалах справи (а.с.99) міститься копія внутрішнього наказу ПАТ "Українська залізниця" № 071 від 10.02.2016р., яким керівникам структурних підрозділів апарату позивача, регіональних філій, філій заборонено вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду основних засобів та нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу позивача до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Наведені вище обставини дають підстави вважати, що спірний додатковий договір укладено з порушенням встановленого договором та законом порядку.

Як зазначено вище, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Оскільки оскаржуваний правочин вчинений без волевиявлення позивача (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області), зміст оскаржуваного правочину суперечить інтересам держави, що полягає у позбавленні отримання позивачем орендної плати до моменту реєстрації залізницею права власності на орендований об'єкт, а отже, додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД підлягає визнанню недійсним з моменту укладення.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову не перешкоджає поданню відповідного позову (п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни про визнання недійсним додаткового договору з моменту укладення - задовольнити повністю.

Визнати додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009, укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною, недійсним з моменту укладення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49009, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, ідентифікаційний код 13467337) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.. 00 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.12.2018

Суддя Н.М. Євстигнеєва