Рішення № 78409643, 19.11.2018, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19957/15-ц

пр. № 2/759/146/18

19 листопада 2018 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря судового засідання Черніченко К.О.,

за участю: представника позивача Загорської А.Г.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Дочірнього підприємства «Дарниця-1» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2015 р. позивач звернувся до суду із вищезазначеними позовними вимогами, після уточнення позовних вимог просить суд стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Дарниця-1» заборгованість за житлово-коумнальні послуги у розмірі 4834 (чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні) 13 коп. та судовий збір по справі у 1218 (тисячу двісті вісімнадцять гривень) 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що між сторонами 05.09.2011 було укладено договір «Про надання житлово-комунальних послуг», однак позивач як власник квартири АДРЕСА_1, однак відповідач зазначеного договору не виконує, не здійснює оплату наданих комунальних послуг позивачем, що призводить до ускладнення надання якісних, в повному обсяхзі житлово-комунальних послуг та ставить від загрозу збереження та нормальне функціонування житлового фонду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити із врахуванням уточнень.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що порушують її права.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Судом встановлено, що 05.09.2011 між ДП «Дарниця-1» та ОСОБА_2 укладено договір про надання житлово-комунальних послуг згідно умов якого позивач як виконавець надати послуги з утримння будинікв і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 та своєчасне наданян споживачеві відповідної якості послуг з централізованого опалення, постачання холоднгї та гарячої води і водовідведення, а відподач зобов'язалася своєчасно платити надаін послуги за встанволеними тарифами у строки та на умовах, що передбачені цим договором (а.с. 8-11).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ДП «Дарниця-1» здійснює комплекне обслуговування об'єктів (а.с. 207, 208).

ОСОБА_2 є власником особового рахунку за адресою: АДРЕСА_1, а також вказана квартира належить їй на праві приватної власності згідно свідоцтва виданого на підставі Наказу ГУЖЗ від 15.08.2012 №1241-С/КІ (а.с. 12, 13).

Квартира АДРЕСА_1 знаходиться у першій секції житлового будинку, станом на 01.05.2014 квартирих лічильників теплої енергії в секції №1 не було (а.с. 14).

Як вбачається відповідач 18.12.2012 зверталася до директора ДП «Дарниця-1» із протензією в якій просила повернути за необгрунтовано начислених та отриманих за не наданні послуги грошові кошти у розмірі 2125 грн 93 коп. за період з 16.01.2012 по 16.11.2012 на що їй 01.01.2013 було надано відповідь №5/10, що включення тепла на будинках АДРЕСА_1 відбулося згідно графіку з моменту відкриття будинку під заселення, а аткож зазначено, щоу разі тимчасової відсутності мешканців Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджеін Постановою Кабінету Мінстрів України від 21.07.2005 №630 це послуга, спрямована на задовлення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (а.с. 56, 57).

18.03.2014 складено акт «Житлосервіс 1» та ДП «Дарниця-1» про те, що температура в АДРЕСА_1 на 11-00 була +20 °C (а.с. 58).

Згідно розрахунку нарахувань житлово-комунальних послуг з власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.12.2012 по 07.03.2018 сума заборгованості складає 4834 грн 13 коп. (а.с. 33-36, том ІІ).

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

За ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 66 Житлового кодексу України визначено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (ст. 68 ЖК України).

Відповідно до п. п. 4, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572, власник житла та наймач квартири зобов'язаний за рахунок власних коштів оплачувати всі витрати, пов'язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території. Власники та наймачі квартир зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, законодавством покладено обов'язок своєчасно вносити квартирну плату саме на наймачів (власників).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 07.03.2018 заборгованість відповідача за спожиті житлово-комунальні послуги перед позивачем складає 4834 грн 13 коп.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та 4834 грн 13 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 1218 (тисячу двісті вісімнадцять гривень) 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 322, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Дочірнього підприємства «Дарниця-1» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Дарниця-1» заборгованість за житлово-коумнальні послуги у розмірі 4834 (чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні) 13 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Дарниця-1» судовий збір по справі у розмірі 1218 (тисячу двісті вісімнадцять гривень) 00 коп.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул'яновська

Повний текст судового рішення складено 19.11.2018.