Рішення № 78409102, 07.12.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 522/6489/18

Провадження № 2/521/3530/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Мирончук Н.В.,

при секретарі судового засідання: Власової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулося Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в розмірі 5397,17 грн. та судових витрат у розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що 05.10.2011 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, згідно умов договору.

Позивач зазначив, що 01.12.2014 року позичальник – ОСОБА_3Л,. помер.

Станом на дату смерті, заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 05.10.2011 року, становить – 5397,17 грн., яка складається з наступного: 5103,18 грн. - заборгованість за кредитом; 278,97 грн. - заборгованість за відсотками; 15,02 грн. - заборгованість з комісії та пені.

Як вказує позивач, спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_2, ОСОБА_1.

На думку позивача, відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов’язання померлого Позичальника.

Позивач вважає, що спадкування обов’язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як Відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач просить суд, стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість, у розмірі 5397,17 грн. за кредитним договором № б/н від 05.10.2011 року та судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надіслав до суду заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі та просив суд слухати справу за його відсутності, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі.

Відповідач – ОСОБА_2, згідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області - померла, (актовий запис - 4818), та 17.06.2014 року була знята з місця реєстрації, в зв'язку зі смертю.

Тобто, відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла за чотири місяці раніше, ніж помер позичальник - ОСОБА_3, а тому ніяк не могла бути спадкоємцем ОСОБА_3

Тобто позивач, не встановивши справжніх спадкоємців, подав позов до померлої особи, яка не могла бути спадкоємцем ОСОБА_3, оскільки померла задовго до смерті ОСОБА_3

У зв'язку з вказаним, Ухвалою суду, провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором б/н від 05.10.2011 року, було закрито, у зв’язку із смертю відповідача (актовий запис №4818 від 06 травня 2014 року про смерть ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі якого, остання 17.06.2014 року була знята з місця реєстрації – АДРЕСА_1).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася за зареєстрованою адресою, згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.

У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

У відповідності до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що, відповідно до кредитного договору № б/н від 05.10.2011 року ОСОБА_3 отримав кредит, у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Щодо зміни кредитного ліміту, банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, якими передбачено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.(а.с.5-9).

01.12.2014 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 12160 від 02.12.2014 р., виданим Одеським міським ВДРАЦС ГТУ юстиції в Одеській області. (а.с.68)

Позивач подав позов про стягнення боргу ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зазначивши у позові, що вони прийняли спадщину, оскільки, на думку позивача, вони постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов’язання померлого Позичальника.

Тобто, вимоги позивача побудовані на припущеннях, а не на доказах.

На підтвердження вказаного позивачем, до позову не долучено жодного доказу.

Судом було встановлено, і це судом було доведено, що позивач, не встановивши справжніх спадкоємців, подав позов до померлої особи - ОСОБА_2, яка не могла бути спадкоємцем ОСОБА_3 і постійно проживати, як стверджує позивач, разом із спадкодавцем, на час відкриття спадщини, оскільки вона померла задовго до смерті ОСОБА_3

У зв'язку з цим, судом закрито провадження у справі до померлої ОСОБА_2.

Також, судом встановлено, що відповідач-2, ОСОБА_1 до державного чи приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталася і спадщину не приймала.

Крім того, суд не може погодитись зі ствердженням позивача про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позивач вважає, що спадкування обов’язків відбулося, у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як Відповідач не відмовилася від спадщини, у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини, а проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до заяви ОСОБА_3, з якою він звернувся до банку для отримання кредиту, він був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2.(а.с.9).

З цієї адреси і виходить позивач і в позові він вказав адресу місця реєстрації відповідачки-2, ОСОБА_1 - також: м.Одеса вул. Буніна, 25.

Проте, на підтвердження вказаного, позивачем не долучено жодного доказу.

Тобто, ствердження позивача грунтується лише на його припущеннях, а не на доказах, які він, у відповідності до діючого законодавства повинен був надати до суду разом з позовом.

Проте, норми чинного законодавства, позивачем при зверненні з позовом до суду не було виконано та не надано доказів, позовні вимоги було ним заявлено на припущеннях, без жодного обгрунтування.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У судове засідання представник позивача також не надав доказів та не прибув жодного разу до суду, але до суду надав заяву про розгляд справи за його позовом, без його участі.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Факти, які вказав позивач у позові, на підтвердження яких ним не надано жодного доказу, були спростовані документами, витребуваними судом.

Так, суд встановив, що відповідачка-1 померла задовго до смерті ОСОБА_3, а тому не могла бути його спакоємцем.

Крім того, судом встановлено, що відповідачка-2, ОСОБА_1 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3, а не за тією адресою, яку вказав позивач.

Також, судом встановлено, що відповідачка-2 не приймала спадщину та не зверталась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка-2 ОСОБА_1 не була спадкоємцем після смерті боржника ОСОБА_3, кредитний договір з позивачем не укладала, кредитні кошти у відповідача не отримувала.

Крім того, оскільки представник позивача до суду не являвся та за відсутності доказів, наданих позивачем, судом, у відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, згідно до якої, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, було встановлено, що 16.05.2017 року до Другої Одеської державної нотаріальної контори позивач надіслав претенцію кредитора до майна померлого ОСОБА_3, за якою нотаріусом була заведена спадкова справа №193/2017, що позивачем у позові не було зазначено та доказів щодо вказаного також позивачем до суду не надано.

Тобто, звернувшись 16.05.2017 року з такою заявою щодо майна померлого ОСОБА_3, до нотаріальної контори, позивачу було відомо, що зазначені ним в якості відповідачів особи, не приймали спадщину та не звертались до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1281 Цивільного кодексу України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Також, у відповідності до ч.3 зазначеної статті, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частиною 4 ст. 1281 ЦК України, передбачено, що Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, законодавцем ст. 1281 ЦКУ встановлено терміни, протягом яких банк має право вимагати погашення боргу померлого позичальника. Такий термін обмежується шістьма місяцями, з дня, коли банк дізнався про смерть позичальника або одним роком після закінчення терміну кредитування, (або закінчення терміну дії кредитної картки).

Коли закінчився термін дії платіжної картки, яку отримав 05.10.2011 року померлий

ОСОБА_3, позивач у позові не вказує, але, суд звертає увагу на те, що з позовом до суду позивач звернувся 13.04.2018 року.

Між тим, статтею 257 ЦК України, законодавцем встановлена загальна позовна давність, тривалістю у три роки.

Таким чином, враховуючи, відсутність заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини від ОСОБА_1, а також з урахуванням положень статті 1282 ЦК України, відповідно до якої, спадкоємці боржника - за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину, і спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони нараховані позичальникові за життя, а інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями, відсутні підстави для задоволення позову.

Суд враховує, що позивач належними та достатніми доказами не довів ні самого факту наявності боргу за відповідачами на час звернення до суду, ні обставин, за якими суд повинен був прийняти рішення у справі.

Не зазначив позивач і того, з яких міркувань він виходив, визначаючи у заявленому позові саме вказаних ним відповідачів та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи вказані обставини, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд, позовні вимоги, визнає безпідставними, необґрунтованими та недоведеними.

Оскільки, позивач не надав жодних доказів на підтвердження наявності боргу за відповідачами, вимоги про стягнення боргу, задоволенню не підлягають.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та доказів, встановлених судом, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 608, 625, 629, 1049, 1050, 1054, 1281, 1282ЦК України, ст.ст. 5, 10, 76, 77, 89, 223, 258, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 07.12.2018 р.

Суддя Н.В. Мирончук