Рішення № 78407615, 30.11.2018, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/1281/18 Справа № 734/3558/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(з а о ч н е)

30 листопада 2018 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді – Іванюка Т.І.,

при секретарі – Дідовець М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

в с т а н о в и в:

у суд із позовом про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 міської ради Козелецького району Чернігівської області, у якому просить визнати за ним право власності на 1/24 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по вул. Соборна № 33 в м.Остер Козелецького району Чернігівської області. Свої вимоги позивач мотивує тим, що його батько ОСОБА_4 купив 22.06.1978 року 11/24 часток житлового будинку № 33 по вул. Р.Луксембург (на даний час вулиця Соборна) в м.Остер, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого Козелецькою нотаріальною конторою за реєстровим №919, зареєстрованому в Ніжинському МБТІ 10.07.1978 року за реєстровим № 283. 21.05.1978 року батько також купив 1/3 частку, а 07.02.1986 року – 1/6 частку вищевказаного домоволодіння на підставі відповідно договору купівлі-продажу від 21.05.1979 року за реєстровим №670 та договору купівлі-продажу від 07.02.1986 року за реєстровим № 323, посвідчених Козелецькою державною нотаріальною конторою і зареєстрованих в Ніжинському МБТІ відповідно 20.08.1980 року і 13.02.1986 року за реєстровим № 283. 14 жовтня 1999 року батько позивача ОСОБА_4 помер, 14 травня 2005 року померла мати позивача ОСОБА_5, а 05 березня 2009 року помер брат позивача ОСОБА_6. Після їх смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 23/24 частки житлового будинку № 33 по вул. Р.Луксембург (на даний час вулиця Соборна) в м.Остер, Козелецького району Чернігівської області. Позивач, як спадкоємець за законом, прийняв спадщину після смерті батька, матері та брата. Під час оформлення спадкових прав з’ясувалося, що батькові належить не весь будинок, а 23/24 його частки. З довідки Ніжинського МБТІ виходить, що інша 1/24 частка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Козелецької нотаріальною конторою 4 листопада 1971 року за реєстровим №1662 та зареєстрованого в Ніжинському МБТІ 10.12.1971 року з реєстровим № 283. Позивач вказує на те, що у даному будинку він проживає з квітня 1986 року. Жодного разу власник чи його родичі у будинку не з’являлися, не пред’являли жодних претензій. Установити дані про власника не вдалося. Люди, які щось могли знати вже померли. Позивач, його батьки та брат проживали і користувалися відкрито для всіх оточуючих всім будинком з часту купівлі 23/24 часток. А власник 1/24 частки житлового будинку на протязі більше 32 років не вчиняв відносно своєї власності жодних дій, не цікавився його станом, не доглядав за ним, не ремонтував, що свідчить про відсутність інтересу до нерухомого майна.

Позивач у судове засідання не з’явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради у судове засідання не з’явився, подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність сторін в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється, що відповідає вимогам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

У судовому засіданні встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини:

згідно договору купівлі-продажу від 22 червня 1978 року ОСОБА_4 купив 22.06.1978 року у ОСОБА_7 11/24 часток житлового будинку № 33 по вул. Р.Луксембург (на даний час вулиця Соборна) в м.Остер. Даний договір купівлі-продажу посвідчений Козелецькою нотаріальною конторою за реєстровим №919, зареєстрованому в Ніжинському МБТІ 10.07.1978 року за реєстровим № 283;

21.05.1978 року ОСОБА_4 купив 1/3 частку, а 07.02.1986 року – 1/6 частку вищевказаного домоволодіння на підставі відповідно договору купівлі-продажу від 21.05.1979 року за реєстровим №670 та договору купівлі-продажу від 07.02.1986 року за реєстровим № 323, посвідчених Козелецькою державною нотаріальною конторою і зареєстрованих в Ніжинському МБТІ відповідно 20.08.1980 року і 13.02.1986 року за реєстровим № 283;

14 жовтня 1999 року помер ОСОБА_4, 14 травня 2005 року померла мати позивача ОСОБА_5, а 05 березня 2009 року помер брат позивача ОСОБА_6;

після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відкрилася спадщина, до складу якої входить 23/24 частки житлового будинку № 33 по вул. Р.Луксембург (на даний час вулиця Соборна) в м.Остер, Козелецького району Чернігівської області.

згідно довідки КП Ніжинське МБТІ від 18.09.2018 року № 289 власниками житлового будинку № 33 по вул. Соборна (Р.Люксембург) в м.Остер Козелецького району Чернігівської області є ОСОБА_11 1/24 частка (Свідоцтво про право на спадщину, видане Козелецькою держнотконторою 04.11.1971 р. №1662 зареєстрованого в КП Ніжинське МБТІ 10.12.1971 р. № 283) та ОСОБА_1 69/144 часток (Свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу ОСОБА_12 09.08.2018 р. за р.№1205), 23/144 часток (Свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу ОСОБА_12 09.08.2018 р. за р.№1201) та 23/72 частки (Свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу ОСОБА_13 27.06.2018 р. за р.№1182);

як виходить із акту обстеження від 14 вересня 2018 року, складеного комісією у складі депутата ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_14, сусідів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у житловому будинку № 33 по вул. Соборна (Р.Люксембург) в м.Остер Козелецького району Чернігівської області проживав ОСОБА_1 починаючи з 1986 року разом з батьками та братом. Починаючи з 14.05.2005 року інші особи, крім сім’ї ОСОБА_1, у даному будинку не проживають. При цьому, ОСОБА_1 відкрито користуються даним нерухомим майном, робить поточні ремонти, платить комунальні послуги, обробляє земельну ділянку, провів газ, воду;

згідно довідки ОСОБА_3 міської ради №3731 від 12.09.2018 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Р.Люксембург), 33 з 26.04.1986 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю підлягає задоволенню із наступних підстав:

згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

З наведеного суд приходить до висновку, що позивач більше 10 років (на даний час становить 17 років і 8,5 місяців) відкрито, безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном, відповідачем по справі ОСОБА_2 спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, а тому ОСОБА_1 після більш 10 років такого володіння набув право власності за набувальною давністю на 1/24 частку у буд. №33 по вул. Соборна (колишня Р.Луксембург) в м. Остер, Козелецького району, Чернігівської області, яка належить ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 15,16, 344 ЦК України, суд

у х в а л и в:

позові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/24 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по вул. Соборна №33 в м.Остер Козелецького району Чернігівської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя