Рішення № 78407042, 24.10.2018, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/3597/17

Провадження № 2/682/186/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Маршал І.М.,

секретаря Мелашенко О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача адвоката ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Славутський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, третя особа Слаутський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. В обґрунтування позову вказувала, що влітку 2005 року вона познайомилася із відповідачем ОСОБА_3 Відповідач взяв у позивачки її номер телефону і періодично їй телефонував. Сторони іноді зустрічалися, ходили на каву, відповідач проявляв до позивачки почуття, говорив, що вона подобається йому, робив їй компліменти, пропонував зустрічатися, говорив, що не одружений. Для позивачки приємною була увага старшого чоловіка. Тривалий час зустрічі між сторонами обмежувались лише спілкуванням. Однак, одного разу позивачка була в кафе на святкуванні дня народження, відповідачу було про це відомо, після святкування позивачка вийшла з кафе щоб іти додому, помітила відповідача, який сидів в салоні свого автомобіля, він запропонував позивачці підвести її додому, але спочатку відвіз її за село, де між сторонми мав місце статевий акт. Через місяць позивачка дізналась, що вона вагітна, вирішила народжувати, а також дізналась, що відповідач одружений і в нього є діти. 12.10.2008 року позивачка народила сина ОСОБА_5, відповідач спочатку визнав сина, певний час допомагав позивачці, а згодом заперечив, що народжена позивачкою12.10.2008 року дитина - ОСОБА_5 є його сином, погрожував позивачці з цього приводу. В звязку з цим позивачка вимушена була звернутися з позовом до суду. Позивачка просить суд визнати відповідача ОСОБА_3 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести до актового запису про народження ОСОБА_5 зміни у відомостях про батька дитини, зазначивши батьком відповідача, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2О підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просили їх задоволити.

Відповідач та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечили, просили відмовити в його задоволені. На обґрунтування своєї позиції відповідач стверджував, що не мав статевих зносин із позивачкою, тому не може мати із нею спільних дітей. Просили суд застосувати строк позовної давності встановлений ч. 2 ст. 129 СК України.

Від третьої особи до суду надійшла заява про слухання справи у відсутність повноважного представника, при вирішенні спору покладаються на думку суду.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( до шлюбу і зміни прізвища у 2009 році - ОСОБА_6В.), 12 жовтня 2008 року народила сина ОСОБА_5, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії 1-БВ № 086826, виданого 20.10.2008 року Берездівською сільською радою, та про що в Книзі реєстрації народжень 20.10.2008 року зроблено відповідний актовий запис за №20.

Відомості про батька дитини були внесені зі слів матері як про ОСОБА_7 в порядку ч. 1 ст. 135 СК України, тобто оскільки позивач у шлюбі не перебувала, прізвище батька вказано за прізвищем матері, а ім’я та по-батькові батька записано зі слів матері.

Згідно висновку експерта № 243 від 12.06.2018 року відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, може бути біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ймовірністю 99,99999999995%.

Частиною 1 ст. 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм

СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матірю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.п. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами відповідно до положень ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Зважаючи на вищевказане, суд знаходить вимоги позову в цій частині обґрунтованими та прийшов до висновку про визнання відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, народженого в с. Берездів Славутського району Хмельницької області, матір’ю ОСОБА_5 (на сьогодні ОСОБА_1) ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 та внесення змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_5, складеного Берездівською сільською радою Славутського району Хмельницької області за № 20 від 20.10.2008 року, вказавши у графі відомості про батька дитини "Захарчук Сергій Миколайович", ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, б. 17.

Суд знаходить що заява сторони відповідача про застосування строку позовної давності на підставі ч. 2 ст. 129 СК України не може прийматися до уваги зважаючи на наступне.

Статтею 129 СК України встановлено, що особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Згідно правової позиції Верховного Суду України висловленої у постанові від 27.04.2017 р. у справі № 6-617цс17до уваги слід взяти наступне. «Відповідно до статті 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України (далі ЦК України), якщо інше не передбачено цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право предявити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. У частині другій цієї статті закріплено, що до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. На підставі викладених норм сімейного права можна зробити наступні висновки. Законодавець у частині першій статті 20 СК України закріпив вичерпний перелік статей цього Кодексу і відповідно вимог, що випливають із сімейних відносин, до яких застосовується позовна давність. До цього переліку належить у відповідності до частини другої статті 129 СК України вимога про визнання батьківства особою, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком. Тому положення частини другої статті 129 СК України, яке є спеціальним, не може бути поширене на положення про визнання батьківства, передбачені у статті 128 СК України».

На підставі ст.141 ЦПК України із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 8 847,58 гривні, зокрема цю суму складають : 640 гривень судового збору; 7674,91 гривня витрат на сплату вартості експертизи із врахуванням суми комісії; 77,96 гривні та 77,96 гривні вартості проїзду 14.05.2018 року за напрямком Хмельницький –Вінниця; 164,20 гривні та 212,55 гривні вартості проїзду 14.05.2018 року за напрямком Вінниця-Корець.

Вимоги позивача щодо стягнення також і витрат за відривними корінцями квитка на автобус за напрямком Корець-Берездів на суму 19,49 гривні та 17,86 гривні, а також за корінцями квитків на автобус за напрямком Берездів-Хмельницький на суму 98,20 гривні задоволенню не підлягають, оскільки такі документи не є фінансовим документом.

ДФС у листі від 01.12.2016 р. № 26059/6/99-99-08-02-01-15 розяснила: під час продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею квитків із нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю РРО та РК не застосовуються. Якщо квитки, котрі видаються пасажирам, не відповідають указаним вимогам або якщо такі документи не видаються, то розрахунки мають проводитися на загальних підставах. Таким чином, якщо в автотранспорті, що здійснює міжміські перевезення, пасажирам видаються квитки, форма яких не відповідає вимогам чинного законодавства, то одночасно з таким квитком пасажиру має видаватись і розрахункова квитанція.

Зважаючи на викладене, для підтвердження витрат на проїзд, якщо у квитку на міжміські перевезення реквізити, передбачені п. 2 Наказу № 503 , уписані від руки або не вказані, необхідно долучити також і відповідну розрахункову квитанцію, видану перевізником.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 76, 81, 109, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8, ІПН НОМЕР_1, батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, народженого в с. Берездів Славутського району Хмельницької області, матір’ю ОСОБА_5 (на сьогодні ОСОБА_1) ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Внести зміни до актового запису № 20 проведеного Берездівською сільською радою Славутського району Хмельницької області 20 жовтня 2008 року про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, вказавши батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_9.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2) 8 847,58 гривень судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду.

Суддя Маршал І. М.