Рішення № 78406267, 26.11.2018, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/840/18

(провадження № 2/658/759/18)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Каховка Херсонської області

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Марків Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ганжевої В.Г.,

у судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі – Банк) звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві (а.с. 4 – 6), відповіді на відзив (а.с. 48 – 54), відображено наступну позицію.

На підставі укладеного 25 вересня 2009 року договору позивачем надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З умовами кредитного договору відповідач була ознайомлена.

Позичальник грошові зобов’язання (щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, пені, тощо) за договором належним чином не виконує, у зв’язку із чим виникла заборгованість.

За вказаних обставин Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 44 330,82 грн. (що складається із заборгованості за кредитом в сумі 4 094,82 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 34 548,82 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3 100 грн., штрафів, передбачених п. 8.6 Умов та правил на дання банківських послуг, – 500 грн. (фіксована частина) та 2 087,18 грн. (процентна складова).

У відзиві (а.с. 44 – 46) та в заяві про застосування позовної давності (а.с. 99) викладено наступну позицію.

ОСОБА_1 визнаються факти укладення кредитного договору та користування грошовими коштами Банку в сумі 4 500 грн.

Також, відповідач не заперечує, що внаслідок неналежного виконання нею зобов’язань з повернення грошових коштів, виникла заборгованість за кредитом в сумі 4 094,82 грн.

Проте, ОСОБА_1 не надавала згоду на нарахування процентів за користування кредитом, штрафів та пені, що не спростовують докази, подані Банком.

Крім того, на момент звернення до суду позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до змісту якої на задоволенні позову наполягав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився – подав заяву про розгляд справи за його відсутності та про застосування строків позовної давності.

Судом ухвалено про розгляд справи за відсутності її учасників.

Судом встановлено, що 25 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Банку із письмовою заявою про надання банківських послуг – кредиту та видачу кредитної карти «Універсальна» (далі – Заява; а.с. 10).

Згідно зі ст.ст. 634, 638 ЦК України, відповідач, підписавши Заяву, прийняла пропозицію позивача та приєдналася до договору, умови якого викладені в Заяві, Тарифах банку (далі – Тарифи; а.с. 11) та Умовах та правилах надання банківських послуг (далі – Умови; а.с. 12 – 17).

З умовами такого договору відповідач була ознайомлена, на що вказує її підпис в Заяві.

Таким чином, 25 вересня 2009 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом (базова процентна ставка в місяць нараховується на залишок заборгованості і становить 2,5%) з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, із сплатою пені (за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів) та штрафів (за порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов’язань).

Указаний договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач кредитом користувалася (а.с. 7 – 9), проте порушила зобов’язання щодо повернення кредиту, сплати процентів, внаслідок чого, відповідно до розрахунку станом на 31 грудня 2017 року допустила заборгованість в розмірі 44 330,82 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 4 094,82 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 34 548,82 грн., заборгованості за комісією – 3 100 грн., судових штрафів – 2 587,18 грн.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, в установлений строк (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України.

Суд вважає, що Банк виконав свої зобов’язання за договором, надавши відповідачу платіжну картку із встановленим кредитним лімітом, а відповідач користувалася кредитними коштами, проте неналежним чином виконувала зобов’язання за кредитним договором, допустила заборгованість.

Розмір заборгованості за кредитом в сумі 4 094,82 грн. суд визнає обґрунтованим.

Суд не погоджується з періодом, за який розрахована заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Строк кредитування закінчився 30 листопада 2017 року із закінченням строку дії кредитної карти, що підтверджується довідкою (а.с. 106).

Відтак, у межах строку кредитування по 30 листопада 2017 року позичальник мав, зокрема, повертати позивачу кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 01 грудня 2017 року, позичальник мала обов’язок незалежно від пред’явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.

За вказаних обставин, позивач має право вимагати сплати відповідачем процентів за користування кредитом у період з 25 вересня 2009 року по 30 листопада 2017 року включно.

Розрахунок заборгованості за пенею суду не надано, що виключає можливість встановити її розмір та наявність або відсутність підстав для її стягнення.

Розмір комісії, відповідно до розрахунку (а.с. 7 – 9), становить 3 100 грн.

Згідно з витягом з основної карти (а.с. 55 – 63), сума комісії на 16 квітня 2015 року становить 453,89 грн., яка нарахована позичальнику у період з 25 липня 2011 року по 24 червня 2014 року.

Сума комісії, зазначена в розрахунку – 3 100 грн. жодними обставинами не обґрунтовується, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію були надані позивачу.

Суд визнає порушеними права Банку на одержання від ОСОБА_1 повернення кредиту, на сплату нею процентів за користування ним, комісії в сумі 453,89 грн., штрафів, визначених п. 2.1.1.7.6 Умов (в сумі 500 грн. та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів).

Представником позивача заявлено про застування строку позовної давності.

За змістом ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як встановлено ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року (справа № 712/918/14-ц).

Позовна заява подана до суду 19 березня 2018 року (а.с. 4).

Останній платіж позичальником внесено 25 червня 2015 року.

Згідно з Довідкою, строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа наступного місяця за розрахунковим.

Тобто строк позовної давності за вимогами про стягнення комісії в сумі 453,89 грн. та процентів, нарахованих станом на 24 лютого 2015 року, сплив.

Пропуск строку давності є підставою для відмови в позові у вищевказаній частині.

Враховуючи наведене стягненню з відповідача на користь товариства підлягають заборгованість за кредитом в сумі 4 094,82 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими з 25 лютого 2015 року по 30 листопада 2017 року, в сумі 4 910,47 грн. = (4 150,32 грн. * 34,8/100/360 днів*33 днів) + (4 094,82грн. * 43,2/100/360 днів *29 днів) + (4 011,11 грн. * 43,2/100/360 днів *30 днів) + (4 094,82 грн. * 43,2/100/360 днів *914 днів), штраф (в розмірі 5% від розміру заборгованості за кредитом та за процентами) – 450,26 грн., штраф – 500 грн. та, , згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог сплачений позивачем судовий збір (а.с. 24).

Керуючись ст.ст. 3, 10, 13, 18, 76 – 83, 263, 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570) до ОСОБА_1 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім. 106 – 108; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (р/р: 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором в сумі 9 955,55 грн., судовий збір – 395,70 грн., всього 10 351,25 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 30 листопада 2018 року.

Суддя Т.А. Марків