Рішення № 78404413, 27.11.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15413/18

Провадження № 2/761/5400/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Андрусь С.А.

за участі:

представника позивачки: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація ( відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3, в якій просила суд, визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. Вимоги обґрунтовує тим, що 10 квітня 2018 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1. Під час підписання вищезазначеного договору, перебуваючи у нотаріуса їй стало відомо, що у вищезазначеній квартирі зареєстрований ОСОБА_3 - син ОСОБА_4(колишня власниця). ОСОБА_4 обіцяла, що її син - ОСОБА_3 випишеться із вищезазначеної квартири в добровільному порядку, однак, станом на час звернення до суду з вищезазначеним позовом, останній в добровільному порядку з реєстраційного обліку не знявся. Відповідач у квартирі не проживає; витрат по утриманню квартири не несе; особистих речей у квартирі не залишав; жодного разу до квартири не приходив. Вказані обставини позбавляють її можливості розпоряджатися належним їй майном.

В судовому засіданні представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився; про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку; по справі зібрано достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Представник третьої особи про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; до початку розгляду справи по суті надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та просить прийняти рішення відповідно до наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, заслухав пояснення представника позивачки, допитав свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що 10 квітня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком з.З. посвідчено договір купівлі - продажу квартири, по якому ОСОБА_4 передала (передала у власність), а ОСОБА_2 купила (прийняла у власність) квартиру АДРЕСА_1.

Згідно п.4.1.2. договору купівлі - продажу від 10 квітня 2018 року, продавець (ОСОБА_4) зобов'язана зняти з реєстрації усіх осіб, прописаних (зареєстрованих) в квартирі, що є предметом цього договору не пізніше 11 квітня 2018 року, звільнити та фактично передати квартиру (разом з усіма комплектами ключів від вхідних дверей), що є предметом цього договору, не пізніше 15 квітня 2018 року (а.с.5-6).

Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власностіАДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.7).

Як вбачається із витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований: відповідач по справі - ОСОБА_3, з 05 листопада 1997 року по теперішній час ( а.с.8 ).

Досліджені в судовому засіданні докази, як то: акти від 10 грудня 2016 року та 06 грудня 2017 року, складені комісією ПП " НТП УЦНМ ", на обслуговуванні якого знаходиться будинок, де у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрований відповідач та на теперішні час в ній не проживає.

Під час розгляду справи, судом, достовірно встановлено, що на даний час позивачка володіє та користується вищезазначеною квартирою, несе витрати по її утриманню, відповідач в квартирі не проживає та не проживав, є родичем колишнього власника квартири.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (син позивачки) пояснив, що з квітня 2018 року він проживає у квартирі АДРЕСА_1. Відповідача ніколи не бачив, його речей у квартирі не має, до квартири він ніколи не приходив.

Свідок ОСОБА_6 (чоловік позивачки) пояснив, що він був особисто знайомий лише з матір"ю власниці квартири, яка за життя розповідала йому про свого онука (відповідач по справі), однак, жодного разу його не бачив. Під час купівлі квартири донька покійної запевнювала, що її син (відповідач) найближчим часом вчинить усі необхідні дії для зняття з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ч.1 ст.321 ЦК України ).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном ( ст.391 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у постанові "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року №2 встановив, що реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім?ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України).

Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Згідно висновку, викладеного у Постанові ВСУ у справі № 6-57цс11 від 16 січня 2012 року, визначено, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов?язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а положення статті 7 цього Закону правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов?язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред?явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Даних, які б свідчили, що ОСОБА_3 не проживає за місцем реєстрації з поважних причин, як і даних про те, що йому чинилися перешкоди у проживанні в квартирі, суду не надано, не було їх встановлено і під час розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що факт реєстрації відповідача порушує права позивачки, як власника квартири, витрат на житлово-комунальні послуги відповідач не несе, своїх речей в квартирі не зберігає, позивачка не бажає, щоб відповідач був зареєстрований у квартирі, яка належить їй на праві приватної власності, відповідач ОСОБА_3 не є членом сім?ї власника квартири, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст. 316, 317, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, третя особа: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація ( відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (ЄДРПОУ 37405111, місцезнаходження: 01030 м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 24) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27 листопада 2018 року.

Суддя: