Рішення № 78404303, 10.07.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12784/17

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

10 липня 2018 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М. ,

при секретарі судового засідання Горбані О.В.,

за участю: позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2017 р. позивачі звернулися до районного суду з позовною заявою, в якій просить визнати відповідача, що є сином ОСОБА_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, мотивуючи позовні вимоги тим, що вони є власниками вказаної квартири, в якій зареєстровані сторони у справі. 21.01.2014 р. відповідач почав проживати в вищезазначеній квартирі. Відразу після надання права на проживання та реєстрацію відповідач почав порушувати правила спільного проживання, став на шлях скоєння злочинів, а після його пошуків правоохоронними органами та банками пішов з дому. На даний час місце перебування відповідача позивачам не відоме. Вважають, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням як такий, що не користуються ним понад один рік без поважних причин.

На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 25.10.2017 р. вищевказану справу передано в провадження судді Ларіонової Н.М.

В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, додавши, що відповідач не проживає в вищезазначеній квартирі з травня 2016 року. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав письмові заперечення (відзив на позовну заяву), в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.

Суд, вислухавши пояснення позивачів, встановивши обставини справи, перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов пояснення псторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до таких висновків.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1, що у Подільському районі м.Києва (в рівних долях кожному - на підставі виданого Подільською РДА у м.Києві свідоцтва про право власності на житло від 11.07.1994 р. № НОМЕР_1.

З довідки форми № 3, виданої КК "Центр комунального сервісу" від 22.09.2017 р., вбачається, що в спірному житловому приміщенні зареєстровані: позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, власник особового рахунку - з 06.05.1985 р., відповідач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, син - з 21.01.2014 р.

Згідно з актами, складеними житловим органом 21.07.2017 року, 21.08.2017 року, 20.09.2017 року, які також підписані сусідами сторін у справі - мешканцями будинку АДРЕСА_2 відповідач ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі з травня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповіднодо ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України право власності позивача є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає встановленим те, що з травня 2016 р. відповідач ОСОБА_4, маючи об'єктивну можливість користування, не користується вищевказаним житлом без поважних причин, чим перешкоджає позивачам, як власникам, повноцінно користуватися своєю власністю, порушуючи їхні законні права та інтереси, а тому права позивачів підлягають судовому захисту.

Враховуючи те, що відповідач не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад рік, тому згідно ч.2 ст.405 ЦК України він вважається таким, що втратив право на користування цим житлом.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки засновані на законі, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Статтею ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що однією з підстав зняття з реєстрації місця проживання фізичної особи є рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного, ст. 150 ЖК України, ст.ст.319, 321, 383, 391 ЦК України, керуючись п.9, 15.5 розділу ХІІІ «;Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст.ст.4, 77-83, 81, 89, 95, 258, 263-265, 268, 280-281, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2.

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова