Ухвала суду № 78403961, 15.11.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54752/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М.,

при секретарі Самійлик В.В.,

за участю заявника - адвоката Глазкова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника ТОВ "Аскор-Інвест" - Глазкова Є.С. про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 23.07.2018 року №757/33909/18-к,-

В С Т А Н О В И В :

06.11.2018 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскор-Інвест» - Глазкова Є.С., про скасування арешту у кримінальному провадженні № 42017000000002108 від 27.06.2017, що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.07.2018 на грошові кошти, які знаходяться у безготівкову вигляді на банківських рахунках заявників.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ч. 10 ст. 170 КПК України, також посилається на те, що кошти, на рахунках які арештовано, здобуті в ході господарської діяльності товариств, не відповідають критеріям визначеними ст. 98 КПК України. ТОВ «Аскор-Інвест» не є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану в результаті злочину. Сторона обвинувачення не надала доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна.

У судовому засіданні, представник ТОВ "Аскор-Інвест" - адвокат Глазков Є.С., подане клопотання підтримав та просив задовльнити.

Прокурор Генеральної прокуратури України в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002108 від 27.06.2017 за фактами внесення неправдивих відомостей до установчих та реєстраційних документів ряду суб'єктів господарської діяльності, а також учинення невстановленими особами ряду фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, в особливо великих розмірах, з використанням ряду суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/33909/18-к від 23.07.2018 у кримінальному провадженні № 42017000000002108 від 27.06.2017 накладено арешт, окрім іншого і на грошові кошти, що знаходяться і на наступних розрахункових рахунках ТОВ "АСКОР-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 39175321).

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.07.2018 року при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що грошові кошти на рахунках заявника можуть бути предметом злочину, а також перебувають у власності юридичних осіб щодо яких можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявника.

Підозра посадовим особам заявника не пред'явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які ніби то заподіяні державі.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв'язок посадових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності товариства за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 42017000000002108 від 27.06.2017, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту конкретної особи, у зв'язку з чим вважає необхідним скасувати арешту майна.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.07.2018 року у справі №757/33909/18-к на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ "АСКОР-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 39175321):

- рахунки №2600900228220, №2600000128220, відкриті в ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПIТАЛ» (МФО 305880), що розташований за адресою: м. Дніпро проспект Пушкіна, 15;

- рахунок №26008010321487, відкритий в АТ «МIБ» (МФО 380582), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 34;

- рахунки №26003015557501, №26100015557501, відкриті в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» У М.КИЄВI (МФО 300346), що розташований за адресою: м. Київ вулиця Десятинна, 4/6;

- рахунок №26003620872235, відкритий в ПАТ «Промiнвестбанк» (МФО 300012), що розташований за адресою: м. Київ пpовулок Шевченка, 12;

- рахунки №26003102016960, №26104001016960, відкриті в АТ «КIБ» (МФО 322540), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Воровського, будинок № 6;

- рахунок №26009056129054, відкритий в Ф-Я «КИЇВСIТI» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», М.КИЇВ (МФО 380775), що розташований за адресою: м. Київ вул. Фрунзе, 104-А;

- рахунок №2600400151989, відкритий в ПАТ «КБ «ГЛОБУС» (МФО 380526), що розташований за адресою: м. Київ пров. Куренівський, б.19/5;

- рахунок №26050000054191, відкритий в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), що розташований за адресою: м. Київ вулиця Андріївська, 2/12;

- рахунок №26003188718560, відкритий в ПАТ «ВБР» (МФО 380719), що на даний час перебувають у володінні ФГВФО, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд.25.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: В.М.Карабань