Вирок № 78402858, 06.12.2018, Тростянецький районний суд Сумської області

588/352/17

1-кп/588/90/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2018 року Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючої судді Линник О.С., за участю секретаря судового засідання Лободи Т.С., прокурора Шаповал О.Т., обвинуваченої ОСОБА_1, захисника Титаренка О.М., представника потерпілої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тростянець кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017200270000034 від 20.01.2017 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Суми, громадянки України, з професійно-технічною освітою, одруженої, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28-29 серпня 2015 року ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_4 прибули з тимчасово окупованого м.Донецьк до м.Тростянець Сумської області, де стали проживати за адресою: АДРЕСА_3. 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 звернулись до Управління соціального захисту населення Тростянецької РДА, склали на відповідному бланку заяви «про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції». На підставі даних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були взяті на облік як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 затверджено Порядок «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». 31.08.2015 ОСОБА_1 в УСЗН Тростянецької РДА власноручно на відповідному бланку склала заяву «для призначення адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», в якій зазначила, що у будь-кого з членів сім'ї у володінні житлові приміщення, транспортні засоби та кошти на депозитних банківських рахунках, відсутні. Згідно вказаної заяви ОСОБА_1 зобов'язалась повідомити Управління СЗН про зміни обставин, які можуть вплинути на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Головний спеціаліст відділу соціально-трудових відносин по роботі з сім'ями та контролю УСЗН Тростянецької РДА ОСОБА_5 відповідним чином роз'яснила ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що однією з підстав, які впливають на призначення грошової допомоги, являється придбання житла, в разі чого вони зобов'язані повідомити управління. На підставі поданої заяви рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 04.09.2015, сім'ї ОСОБА_4, в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, призначено щомісячну допомогу в розмірі 1833,00 грн., з 31.08.2015 по 28.02.2016, яка щомісяця єдиним платежем перераховувалась на рахунок ОСОБА_1, як уповноваженому представнику сім'ї, що передбачено п.3 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

ОСОБА_1 достовірно знала про те, що відповідно до п.6 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, «грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення», та усвідомлювала, що вона не має права на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, так як разом з ОСОБА_4 мала у власності з 29.09.2015 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, про що умисно не повідомила Управління соціального захисту населення Тростянецької РДА.

02.03.2016, ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні УСЗН Тростянецької РДА, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння шляхом обману державними коштами у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, переслідуючи корисливу мету, власноруч заповнила заяву для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, до якої умисно з корисливих намірів внесла недостовірні дані щодо відсутності у будь-якого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, районах проведення антитерористичної операції та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.

Після чого, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння шляхом обману державними коштами у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг, переслідуючи корисливу мету, ОСОБА_1 умисно подала дану заяву до УСЗН Тростянецької РДА, з метою неправомірного отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам призначеної для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

На підставі поданої заяви, Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 02.03.2016, сім'ї ОСОБА_1, в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, призначено щомісячну допомогу в розмірі 1958,00 грн., з 02.03.16 по 28.08.16, яка щомісяця єдиним платежем перераховувалась на рахунок ОСОБА_1, як уповноваженому представнику сім'ї, що передбачено п.3 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

Таким чином, ОСОБА_1 незаконно заволоділа шляхом обману грошовими коштами нарахованими та виплаченими УСЗН Тростянецької РДА, як адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, за період з 02.03.2016 по 28.08.2016, в сумі 11713,93 грн., чим заподіяла збитки Державі в особі УСЗН Тростянецької РДА на вказану суму.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 за пред'явленим їй обвинуваченням за частиною 1 статті 190 КК України винною себе не визнала та вказала, що у неї не було умислу на вчинення шахрайських дій і не вважає, що шляхом обману заволоділа державними коштами. Вказану допомогу їй з чоловіком виплатила держава, а відповідні особи управління соціального захисту мали контролювати обґрунтованість виплати. ОСОБА_1 показала, що з чоловіком, будучи особами похилого віку, вони під обстрілами вимушені були виїжджати з м.Донецьк та приїхавши у м.Тростянець наприкінці серпня 2015 року у сильно схвильованому та стресовому стані, розраховували на захист від держави, але такого захисту не отримали. ОСОБА_1 повідомила, що приїхавши до м.Тростянець з чоловіком ОСОБА_4, зупинились тимчасово у знайомих в АДРЕСА_3. На час приїзду у м.Тростянець не мали у власності житла на території України, яка не є окупованою. Проживши менше місяця за вказаною адресою, вони з чоловіком перейшли жити у будинок в АДРЕСА_2, який в подальшому придбали. ОСОБА_1 вказала, що вперше звернулись з чоловіком до управління соціального захисту населення 31.08.2015 року і в цей же день обвинувачена подала заяву про виплату допомоги на покриття витрат на проживання, яку власноручно заповнювала, вказала, щоб на неї була оформлена виплата. Чоловік напередодні переніс інсульт, будучи хворим, доручив їй все заповнювати і писати самостійно. Під час заповнення ОСОБА_1 заяв був присутній її чоловік, а працівник управління соціального захисту населення ОСОБА_5 давала бланки, проте в той день вона була заклопотана, бо багато було людей, питала при заповненні ОСОБА_1 заяви чи є в їх родини гроші, автомобіль, квартира, роз'яснювала, що заповнюйте заяву, якщо щось незрозуміло, питайте. Заяву заповнювала за наявним в управлінні зразком, де у відповідних рядках вказала слово «ні». Обвинувачена не заперечила, що до подання другої заяви до управління, її сім'єю за договором купівлі продажу було придбано у власність будинок в с. Олексине, який за твердженням останньої був непридатний для проживання через відсутність у ньому санвузла, водопостачання, несправний котел, протікав дах. З цих підстав обвинувачена, не вважаючи цей будинок житлом, не повідомляла УСЗН про його придбання, крім того, за вказаний будинок вони із чоловіком на час його придбання вказаних коштів повністю не сплатили, оскільки не було коштів, домовились із продавцем про те, що виплатять 10 тис. грн. одразу, а решту протягом року і все виплатили у липні 2016 року. До виплати всіх коштів на будинок попередній власниці, яка залишилася зареєстрованою за указаною адресою, обвинувачена не вважала, що будинок перейшов у власність до неї та чоловіка.

Потім ОСОБА_1 подала письмову заяву до УСЗН про зміну місця проживання із м.Тростянець на с.Олексине, так як фактично проживали за новою адресою та чекали на перевірку із УСЗН, як про те неодноразово наголошувала їм ОСОБА_5

В подальшому, повторно заповнюючи заяву про отримання адресної допомоги, ОСОБА_1 також переписала її зі зразка та вказала про відсутність житла у їх родині, так як не розуміла, що про наявність житла треба зазначати, бо не вважала куплений будинок придатним та благоустроєним для проживання, і вважала, що вказані кошти від держави вона мала право витратити на облаштування будинку, тощо. Так, вони із чоловіком були вимушені переробити піч, придбати дрова, так як газовий котел не працював належним чином, хоча платіжки за газ потримали на суму 1700 грн. Крім того, ОСОБА_1 так зрозуміли ОСОБА_5, що особи не мають право на отримання такої адресної допомоги, які мають у власності «квартиру», бо так їм роз'яснювала спеціаліст УСЗН ОСОБА_5 Тому, під час заповнення заяви 02.03.16 , коли ОСОБА_5, запитала, чи не змінились у ОСОБА_1 обставини, ОСОБА_1 відповіла, що не змінились, та заяву заповнила за попереднім зразком.. ОСОБА_1 не заперечила, що суми допомоги на неї та чоловіка щомісячно надходили на її картку, кошти витрачались родиною та потреби. Обвинувачена вказала, що зі змістом постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 за №505 вона не знайома і її вимоги ОСОБА_5 детально не роз'яснювала. Вказавши свідомо управлінню цю адресу, обвинувачена вважала, що управління соціального захисту населення мало провести відповідну фактичну і документальну перевірку, на яку весь час обвинувачена і очікувала, як на «пильне око держави», оскільки спеціалісти управління для цього і призначені, щоб контролювати виплату державних коштів. Умислу приховувати від управління соціального захисту придбаний будинок не мала. Під час випадкової зустрічі у місті ОСОБА_1 з ОСОБА_5 остання повідомила, що виплата адресної допомоги була припинена через виявлене порушення та необхідно повернути переплачені кошти. Спочатку вони із чоловіком хотіли сплатити суму переплати, однак потім не зрозуміли, чому вони мають повертати кошти на УСЗН, коли адресну допомогу вони отримали від держави. Обвинувачена посилалась на те, що не вважає, що вчинила будь-який злочин, жодного умислу на заволодіння державними коштами обманним шляхом не мала. Вважала, що управління соціального захисту населення у випадку безпідставної виплати допомоги мало звернутись до суду з позовом, і не повинно було звертатись із заявою до поліції, де з нею слідчий поводився як із злочинцем, брав відбитки пальців, незважаючи на її вік.

Не зважаючи на повне невизнання своєї провини, вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.

Представник потерпілої особи Управління соціального захисту населення Тростянецької РДА ОСОБА_3 пояснила суду, що 31.08.2015 обвинувачена звернулася до УСЗН Тростянецької РДА про взяття її родини на облік як внутрішньо переміщені особи із зони АТО і в цей день надала заяву для призначення адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. 02.03.2016 ОСОБА_1 повторно звернулася до УСЗН із заявою про призначення адресної допомоги на наступні 6 місяців. У лютому 2016 року до УСЗН надійшов лист від Червоного Хреста про отримання родиною ОСОБА_1 продуктових наборів, так як ОСОБА_4 є інвалідом та включений до цього списку, тому він був запрошений до бібліотеки, де була написана заява про призначення адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В подальшому була проведена верифікація, під час якої було виявлено, що у ОСОБА_4 є у власності будинок та 20.09.2016 було зроблено запит до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно і дійсно було підтверджено факт наявності у власності ОСОБА_4 будинку в с.Олексине Тростянецького району по вул.Першотравневій, 57. 23.09.2016 засіданням комісії із питань призначення допомоги родині ОСОБА_4 було припинено виплату державної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеним особам. Відповідно п.10 Постанови №505 органи УСЗН мають право перевіряти майновий стан осіб, це їх право, а не обов'язок. ОСОБА_1 було запропоновано повернути надміру сплачені кошти, але 31.10.2016 від ОСОБА_4 надійшла заява про надання роз'яснення, та 17.11.2016 таке роз'яснення було надано ОСОБА_4. 15.12.2016 від ОСОБА_4 надійшов лист про те, що він не буде провертати кошти. Представник потерпілої особи зазначила, що дійсно 16.11.2015 від ОСОБА_4 надійшла письмова заява про те, що змінено їх місце проживання із м.Тростянець на с.Олексине Тростянецького району, просили видати їм нові довідки і внести зміни до бази даних. Однаку цій заяві ОСОБА_4 не вказали про те, що за вказаною адресою ними придбаний будинок. Допомога була призначена на всю сім'ю, тому пред'явлена вся сума до стягнення. Про обман ОСОБА_1 доведено даними верифікації і витягом із Державного реєстру речових прав. У заяві від 02.03.2016 ОСОБА_1 вказала про відсутність у власності її родини житла. Надаючи пояснення з приводу змісту бланку зразка заяви для призначення адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, представник потерпілої особи зазначила, що такий бланк зроблений для зручності осіб, бо інформація, яка повинна були зазначена у такій заяві є об'ємною, а тому зразок надрукований згідно до п.5 Постанови КМУ №505, де зазначено відповідну інформацію за рекомендаціями за зразком відповідно до листа Міністерства соціальної політики. У графі про повну інформацію про майно зазначено: «необхідно підкреслити», у дужках зазначається адреса житла, поруч є графа, у якій треба зазначити адресу у разі наявності, а ОСОБА_1 підкреслила «ні», а у графі, де адреса, написала «нет». Як повідомила її ОСОБА_5, ОСОБА_1 сама зробила цей запис. У цій графі потрібно було зазначити, у разі наявності, адресу житла, транспортні засоби та депозити. Пунктом 11 Постанови №505 передбачено, що уповноважений представник повинен повідомити УСЗН про обставину, що впливає на виплату, а сума повертається на вимогу уповноваженого органу, а у разі відмови - у судовому порядку. До суду про стягнення коштів із обвинуваченої УСЗН не зверталося. Перевіркою фактичного місця проживання внутрішньо переміщених осіб займається соціальний інспектор, а не ОСОБА_5, на той час цим інспектором був ОСОБА_6. Перевіряти місце проживання особи - це право, а не обов'язок уповноваженого органу.

Судом досліджені письмові докази, з яких вбачається наступне.

Так, на підставі письмових заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 31.08.2015, які останні склали власноручно, ОСОБА_4 було взято на облік як осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. У вказаних заявах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вказали, що у їх володінні немає житлових приміщень, тому вони мають у такому потребу (а.с.18, 23, 58, 59 том 1).

Згідно з довідками УСЗН Тростянецької РДА від 31.08.2015 та від 16.11.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були взяті на облік як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції (а.с.62-65 том 1).

31.08.2015 ОСОБА_1 звернулася із заявою до УСЗН Тростянецької РДА про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та вказала себе та свого чоловіка ОСОБА_4, як члена своєї родини, та заповнила графи щодо відсутності у неї та її чоловіка житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України - райони проведення антитерористичної операції. У цій же заяві ОСОБА_1 заповнила графу, вказавши своє прізвище, ім'я, по батькові, що вона зобов'язується повідомити УСЗН Тростянецької РДА про виїзд її родини з Тростянецького району в інше місце, працевлаштування членів її родини та інші зміни в обставинах, які можуть вплинути на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин або факту працевлаштування. У цій же заяві ОСОБА_4 надав згоду виплачувати щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг своїй дружині ОСОБА_1 (а.с.66 том 1).

Рішенням УСЗН Тростянецької РДА від 04.09.2015 ОСОБА_1 було призначено допомогу як переміщеній особі на проживання у розмірі 884 грн., а ОСОБА_4 - 949 грн., а всього на сім'ю - 1833 грн. щомісячно на період з 31.08.2015 по 28.02.2016 (а.с.67 том 1).

Як встановлено органом досудового розслідування та дослідженими судом доказами - 29.09.2015 ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_7 житловий будинок та дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 про що був складений нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок (а.с.93-98 том 1), та відомості про набуття ОСОБА_4 права власності на вказане нерухоме майно внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.09.2015 за № 11384388 та №11383899 (а.с.71-72 том 1).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вони з чоловіком побудували будинок по АДРЕСА_2, власником якого є свідок. У 2015 році вона вирішила продати цей будинок, про що подала оголошення у газету. На початку серпня 2015 року ОСОБА_1 разом з чоловіком і сином прийшла оглядати будинок, та купили його наприкінці вересня за 30 тисяч грн. Відразу ОСОБА_1 сплатили їй 20 тисяч грн., а іншу суму домовились добровільно сплачувати у розстрочку. Після оформлення договорів купівлі-продажу спочатку вона не знімалась із реєстрації, так як їй не було виплачено всю суму за договором, та після останньої виплати у травні 2016, вона на початку червня 2016 року знялась із реєстрації. Оскільки обвинувачена та її родина не були зареєстровані у вказаному будинку, тому субсидію оформили на свідка, а коли свідок виписалася, то пішла подала заяву про припинення виплати субсидії. Вона разом із ОСОБА_1 ходили у міграційну службу, де свідок підтвердила, що ОСОБА_1 проживають у її будинку, оскільки вони проживали до укладення договору певний час, приблизно місяць-півтора. ОСОБА_1 після купівлі будинку та земельних ділянок сплачували свідкові кошти, про що маються письмові розписки, які свідок підписувала.

Покази ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_8 щодо оплати за договором купівлі-продажу нерухомого майна частинами підтверджується копіями розписок, наданими ОСОБА_1 у судовому засіданні (а.с.77-80 том 2).

Із письмових заяв від 02.03.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до УСЗН встановлено, що ті звернулися до УСЗН Тростянецької РДА про продовження терміну дії довідок від 31.08.2015 про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб на наступний шестимісячний термін. Також у заяві було зазначено, що ніяких змін в інформації, наданих ними у попередній заяві, не відбулося (а.с.19, 21, 68, 69 том 1).

Того ж дня 02.03.2018 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до УСЗН із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг. У цій же заяві ОСОБА_1 вказала, що у неї, чи будь-кого із членів сім'ї немає житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України - райони проведення антитерористичної операції, власноручно написавши «нет» у відповідній графі бланку заяви (а.с.20 том 1).

Рішенням УСЗН Тростянецької РДА від 02.03.2016 ОСОБА_1 було призначено допомогу як переміщеній особі на проживання у розмірі 884 грн., а ОСОБА_4 - у розмірі 1074 грн., а всього на сім'ю щомісячно 1958 грн. на період з 02.03.2016 по 28.08.2016 (а.с.22, 70 том 1).

Копією витягу з рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 23.09.2016 року встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 припинено виплату державної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам у зв'язку з тим, що мають у власності житлове приміщення, розташоване на підконтрольній Україні території (а.с.73 том 1).

31.10.2016 ОСОБА_4 звернувся з письмовою заявою до УСЗН з проханням надати роз'яснення підстав повернення ними коштів, які вони з дружиною отримували як переселенці, на що 17.11.2016 отримав відповідь від УСЗН (а.с.74 том 1).

22.11.2016 ОСОБА_4 повторно звернувся до УСЗН з проханням роз'яснити про спосіб повернення коштів та 24.11.2016 отримав відповідь з реквізитами рахунку, на які необхідно повернути кошти (а.с.75 том 1).

15.12.2016 ОСОБА_4 надав пояснення до УСЗН Тростянецької РДА, у якому вказав, що кошти, отримані від УСЗН Тростянецької РДА він не повернув та буде сплачувати за постановою суду (а.с.77 том 1).

Згідно з довідками УСЗН Тростянецької РДА ОСОБА_1, як внутрішньо переміщеній особі за період з 29.09.2015 по 28.02.2016 переплачено 4448,54 грн. та з 02.03.2016 по 08.08.2016 - 5189,93 грн.; ОСОБА_4 за період з 29.09.2015 по 28.02.2016 - 5404,57 грн., за період з 02.03.2016 по 28.08.2016 - 6524 грн. (а.с.78-81 том 1).

Суд дослідив в оригіналі матеріали справи №5916/000545 ОСОБА_1 про призначення їй, як уповноваженому члену сім'ї державної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, яка була надана суду представником потерпілої особи, та у якій знаходяться в оригіналах письмові докази, що були надані представником потерпілої особи УСЗН Тростянецької РДА слідчому у належним чином завірених копіях. Суд констатує, що усі копії письмових доказів, досліджених судом відповідають оригіналам, що знаходяться у вказаній справі.

Також у матеріалах справи №5916/000545 ОСОБА_1 мається письмова заява від 16.11.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_4, адресована на ім'я в.о. начальника УСЗН Тростянецької РДА, де ті повідомляють про зміну місця проживання з АДРЕСА_3 на АДРЕСА_2, просять видати нові довідки та внести зміни до бази даних. Іншої інформації вказана заява не містить.

Як встановлено письмовою заявою представника УСЗН Тростянецької РДА від 20.01.2017 до Тростянецького ВП та витягу із ЄРДР № 12017200270000034 від 20.01.2017 - на підставі письмової заяви представника потерпілої особи були внесені відомості до ЄРДР про вчинення ОСОБА_1 шахрайських дій, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 в результаті чого та заволоділа бюджетними коштами в сумі 11713,93 грн. (а.с.54,56 том 1).

Допитана як свідок сторони обвинувачення головний спеціаліст відділу соціально-трудових відносин по роботі з сім'ями та контролю ОСОБА_5 пояснила суду, що працює на указаній посаді в Управлінні соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області з жовтня 2014 року, в її посадові обов'язки, в тому числі, входить здійснення прийому та облік внутрішньо переміщених осіб, підготовка заяв на призначення адресної допомоги, видача гуманітарної допомоги. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 31.08.2015 року звернулись до управління з питання надання їм допомоги як внутрішньо переміщеним особам. ОСОБА_1 виявила бажання бути представником родини. Відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505, ОСОБА_1 повинна була надати: копію паспорту зі штампом реєстрації місця проживання, коду, заповнену заяву про взяття на облік до управління, заяву про призначення щомісячної адресної допомоги у тому числі на проживання та оплату житлово-комунальних послуг. При цьому всім роз'яснювали, що у разі відкриття депозиту, придбання автомобіля, квартири чи іншого житла це мало бути повідомлено управлінню, після чого виплата допомоги припинялась. Після спливу шести місяців з моменту призначення допомоги ОСОБА_1 вдруге звернулася з питання призначення вказаної допомоги. При цьому першого разу ОСОБА_1 було детально роз'яснено умови при яких указаний вид допомоги не надається, з'ясовано інформацію в тому числі про відсутність у власності житла у неї та у членів її родини, попереджено про можливу перевірку, і що дані треба зазначати достовірно, щоб потім не повертати кошти. ОСОБА_5 вказала, що через те, що пройшло багато часу і було багато заявників не пам'ятає як повторно ОСОБА_1 зверталась до управління, де і яким чином заповнювала заяву. ОСОБА_1 після зміни фактичного проживання з вул.40 років Жовтня у м.Тростянець на вул.Першотравнева,57 у с.Олексине повідомила управління, подавши відповідну заяву, і ці відомості були внесені до бази даних. Перевірка інформації щодо зміни проживання ОСОБА_1 проводилася соціальним інспектором, який є працівником управління, також у телефонному режимі з представниками сільської ради, місце проживання було підтверджено. До перевірки органами фінансового контролю обґрунтованості виплат перед призначенням допомоги управлінням перевірка не здійснювалась, довіряли даним, які повідомляли заявники. ОСОБА_5 вказала, що на неї не було покладено обов'язку здійснювати будь-яку перевірку. Після перевірки органом фінансового контролю - верифікації, та виявлення безпідставних виплат почали проводити такі попередні перевірки. У вересні 2016 року під час перевірки у межах верифікації по Україні було виявлено, що ОСОБА_1 стали на облік 31.08.2015 року, а наприкінці вересня 2015 року уже придбали будинок. В подальшому було припинено нарахування ОСОБА_1 указаної допомоги. До управління після припинення виплати приходив ОСОБА_4, якому було роз'яснено, що кошти отримані їм потрібно повернути.

Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_5 пояснила, що заяву ОСОБА_4 від 16.11.2015 про зміну місця проживання вона отримала для опрацювання, у зв'язку з чим були внесені зміни до бази даних родини ОСОБА_4 щодо зміни місця їх проживання за новою адресою. Якщо б ОСОБА_1 повідомила цього дня чи вказала у заяві, що вказана будівля придбана родиною, чи надала підтверджуючі документи, то виплата була б припинена. До повноважень свідка не входить обов'язок перевіряти наявність у осіб, тимчасово переміщених із зони АТО у власності будинку.

Свідок ОСОБА_4 відмовився від дачі свідчень у суді, на підставі ст.63 Конституції України.

Отже, всі досліджені судом докази, дають підстави вважати про доведеність стороною обвинувачення в суді вини ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, а викладені обвинуваченою та захисником обставини щодо невинуватості ОСОБА_1 спростовані дослідженими судом доказами та є такими, що не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, регулюється Постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 505.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку (у редакції , яка діяла станом на час скоєння інкримінованого ОСОБА_1 діяння) передбачено що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї. Д ля призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку встановлено, що для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

У заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім'ї, які претендують на отримання грошової допомоги: прізвище, ім'я та по батькові; число, місяць, рік народження; серія, номер паспорта громадянина України, ким і коли виданий; реєстраційний номер облікової картки платника податків; зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування); наявність у будь-кого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; наявність у будь-кого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; місце роботи осіб працездатного віку та час, з якого особа там працює.

До заяви, в якій уповноважений представник сім'ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім'ї.

Пунктом 6 вказаного порядку передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Також 11 пункт цього Порядку передбачає, що уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.

Всі вказані положення Постанови КМУ № 505 щодо обов'язку особи, яка звернулася за такою виплатою до УСЗН повідомляти про обставини, що впливають на призначення допомоги, зокрема і наявність у власності житла на території іншій, ніж окупованій території чи зоні проведення АТО, прямо зазначені у письмовій заяві, яку ОСОБА_1 власноручно особисто заповнювала, підписувала. Отже, посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не розуміла в силу похилого віку змісту цієї заяви, не може бути прийняте судом до уваги, так як ця інформація у заяві викладена у зрозумілій письмовій формі, однозначно трактується.

Крім того, надані обвинуваченою у суді покази фактично зводяться до того, що ОСОБА_1 свідомо не повідомляла УСЗН Тростянецької РДА про придбання її родиною житла, бо вважає його необлаштованим для проживання через відсутність санвузла, водопроводу, зламаного газового котла, протікання даху, тощо.

Інші покази ОСОБА_1 у заперечення проти обвинувачення про те, що вони з чоловіком не вважали себе власниками будинку, бо не розплатилися за житло, суд також не може прийняти до уваги, оскільки в умовах договорів купівлі-продажу будинку та земельних ділянок будь-яких застережень щодо відтермінування набуття покупцем у власність нерухомого майна через розстрочку сплати коштів за договором не зазначено і право власності за чоловіком обвинуваченої було зареєстровано саме у день укладення договору купівлі-продажу - 29.09.2015. Більш того, ОСОБА_1 давала згоду на придбання нерухомого майна на ім'я її чоловіка за спільні сумісні кошти подружжя та в інтересах сім'ї ( а.с.92 т.1).

Шахрайство - це злочин із матеріальним складом. За своїм змістом шахрайство - це форма заволодіння майном (придбання права на майно) шляхом обману чи зловживання довірою. Обов'язковою ознакою даного кримінального правопорушення є настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяної шкоди. Шахрайство вважається закінченим з моменту фактичного заволодіння винною особою майном (правом на майно) потерпілого за допомогою обману або зловживання довірою та наявністю реальної можливості розпорядитися цим майном.

Як зазначено Постановою Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» , у пункті 17, що відповідно до статті 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Пунктом 18 вказаної Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.

Отже, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 маються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, так як обвинувачена, складаючи письмову заяву від 02.03.2016 р. про надання адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, свідомо не повідомила УСЗН Тростянецької РДА (потерпілу особу) про наявність обставин, які перешкоджали їй отримувати цю адресну допомогу - наявність у власності її родити житла у АДРЕСА_2. А про корисливий умисел свідчать самі покази обвинуваченої про те, що її родина потребувала цих коштів для облаштування придбаного житла та понесення витрат на його утримання.

Доводи сторони захисту про те, що уповноважені особи органу соціального захисту не прийняли міри щодо своєчасної перевірки зазначених заявниками обставин, що б унеможливило нецільове витрачання бюджетних коштів - суд до уваги не приймає, так як вказаною Постановою КМУ № 505 від 01.10.2014, зокрема пунктом 10 Порядку, не передбачений такий обов'язок уповноваженого органу здійснювати попередню перевірку даних та документів, наданих особами, тому УСЗН Тростянецької РДА, одразу, після виявлення факту безпідставного перерахування коштів родині ОСОБА_1 - припинило виплату, у порядку, визначеному пунктом 12 цього Порядку.

Так, відповідно до п.10 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 505, уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання. Тобто, як вбачається - обов'язок щодо «перевірки» на уповноважених органів УСЗН не покладений та іншого стороною захисту не доведено.

Також посилання сторони захисту на недопустимість доказів, поданих у підтвердження обвинувачення, що надані представником потерпілої особи до правоохоронного органу, суд вважає безпідставним з огляду на таке.

Стаття 22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, тобто самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Пунктом 3 частини 1 статті 56 КПК України передбачено право потерпілого протягом кримінального провадження подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Пунктом 3 частини 2 цієї ж статті передбачено право потерпілого під час досудового розслідування подавати докази на підтвердження своєї заяви.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 статті 91 КПК України передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом встановлено, що представник потерпілої особи добровільно надав письмові документи слідчому, які завірені у встановленому законом порядку, використовуючи своє право, передбачене ст. 99 КПК України. Оригінали всіх документів були надані суду в порядку ч.3 ст.99 КПК України та судом не встановлено невідповідність копій оригіналам. Матеріали справи ОСОБА_1 в оригіналах були надані стороні захисту для ознайомлення, як то передбачено ч.7 ст.99 КПК України.

Отже, зібрані стороною обвинувачення та потерпілою особою докази, які досліджені у судовому засіданні, суд вважає належними і допустимими, які всебічно та повно досліджені судом, є достовірними та у сукупності з іншими доказами є достатніми та взаємопов'язані і приймаються судом у підтвердження доведеності провини обвинуваченої у пред'явленому обвинуваченні, а невизнання провини обвинуваченою суд вважає як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення кримінальної та цивільно-правової відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

За таких обставин суд вважає, що вина обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення доведена повністю, а дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.190 КК України, так як вона своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, дані про особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 раніше не судима, пенсіонер, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення ОСОБА_1, особу ОСОБА_1, її вік, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні було роз'яснено право ОСОБА_1 щодо застосування до неї ЗУ «Про амністію у 2016 році», на що вона категорично відмовилася, вважає себе невинуватою.

Управлінням соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації у кримінальному провадженні подано цивільний позов, який було прийнято судом для спільного розгляду разом з обвинувальним актом. У позові цивільний позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь управління матеріальну шкоду у розмірі 11713,93 грн.

У судовому засіданні представник потерпілої особи пред'явлені позовні вимоги підтримав, просив стягнути суму переплаченої допомоги на підставі, зазначеній у позові.

Прокурор цивільний позов потерпілої особи підтримав.

Обвинувачена ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала у повному обсязі, посилаючись на свою невинуватість у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.

Захисник обвинуваченої просить відмовити у задоволенні позову через невинуватість ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні.

Відповідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до абз.2,3 п.11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг передбачено, що суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Розмір переплаченої уповноваженому представнику сім'ї ОСОБА_1 - ОСОБА_1 адресної допомоги підтверджено довідками №№04-14/147 та №0414/145 від 22.02.2017 (а.с.79,81 том 1).

Отже, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими у суді доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 за інкримінованою її статтею КК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченої не застосовувався, та у суду немає підстав для його обрання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, 371, ч.2,3 ст.373, ст.374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і по цьому закону призначити покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить п'ятсот десять гривен.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 у місячний строк після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2) на користь Управління соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області (код 03198037, МФО 820172, р/р 35218059017373) суму надміру виплаченої державної адресної допомоги у розмірі 11713 (одинадцять тисяч сімсот тринадцять) грн. 93 коп.

Речові докази - особову справу ОСОБА_1 повернути УСЗН Тростянецької РДА після набрання вироком законної сини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя О.С. Линник