Ухвала суду № 78400609, 05.12.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3078/18

1-кп/703/415/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м.Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Кирилюк Н.А.

з секретарем судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі матеріали клопотання, що зібрані під час досудового розслідування № 12018250230001401, внесено до ЄРДР 23 липня 2018 року з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, молдаванина, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст.394 КК України,-

за участю

прокурора Борща А.В.,

законного представника ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

особи, стосовно якої внесено клопотання ОСОБА_3

встановив:

до суду надійшло клопотання слідчого Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта ОСОБА_6 зі змісту якого вбачається, що «Ухвалою Христінівського районного суду Черкаської області від 25.09.2017 року щодо ОСОБА_3, що підозрювався у скоєнні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.185 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді поміщення до психіатричного закладу із звичайним типом нагляду – комунального закладу «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради. З 02.07.2018 року ОСОБА_3 проходив примусове лікування із звичайним типом нагляду у дванадцятому відділенні примусового лікування хворих КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської області що знаходиться за адресою м. Сміла вул.Павлова, 46 з діагнозом «хронічне психіатричне захворювання пфропфшизофренію (поєднання ознак легкої розумової відсталості з клінічними проявами шизофренічного процесу) з прогресуючим перебігом, актуальною галюцинаторно-маячною симптоматикою, інтелектуальним дефектом на рівні легкої розумової відсталості, що ускладнене епізодичним вживанням канабіноїдів та алкоголю».

22 липня 2018 року близько 08 годин 20 хвилин, ОСОБА_3, знаходячись у вищевказаній відділенні КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради, скориставшись тим, що медичний персонал відділення не спостерігає за його діями, діючи умисно, шляхом віджимання металевих грат вікна у приміщенні спортзалу, проник з відділення на вулицю та здійснив втечу із спеціального закладу, тобто самовільно залишив його територію без відповідного рішення уповноваженого законом органу."

З урахуванням зібраних по кримінальному провадженню доказів, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.394 КК України, як втеча із спеціалізованого лікувального закладу.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові докази вважає, що прокурором не доведено, що ОСОБА_3 вчинене вищевказане суспільно-небезпечне діяння.

У судовому засіданні допитані законний представник ОСОБА_4, яка вказала, що працює лікарем-психіатром у міській поліклініці, повідомила, що ОСОБА_3 неодноразово лікувався у психіатричній лікарні з 2011 року, з історією хвороби ознайомилася влітку 2018 року, коли була призначена законним представником ОСОБА_3, вважала, що йому потрібно продовжувати лікування для стабілізації його стану.

Свідки ОСОБА_7, яка працює медичною сестрою 12 відділення надала суду показання, з яких вбачається, що прийняла зміну у вихідний день, перевірили наявність усіх хворих, коли відкрили спортивний зал, місце для паління, близько 8.20 з реанімаційного відділення зателефонували та сказали, що у них втік хворий, почали розбиратися та з’ясували, що втік ОСОБА_3. До цього він просився провідати діда та бабусю, однак вона відмовила з огляду на те, що вказані питання вирішує лікар.

Свідок ОСОБА_8, повідомив, що працює на посаді молодшої медичної сестри палатної відділення № 12 ЧОПЛ. Приблизно о 08.20 год., не пам’ятав у який день конкретно, він заступив на зміну, перерахували всіх хворих, він відкрив спортивний зал, кімнату для куріння, через деякий час хворі почали кричати, що хтось тікає. Він разом з іншими хворими, яким дозволено виходити з лікарні почали шукати, однак його не знайшли. Повідомили у поліцію, приблизно через 40 хвилин привезли ОСОБА_3.

У судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечував проти того, що втік з лікарні, вказав, що лікуватися його привіз дід, йому хотілося додому, він просився, однак його не відпустили. Казав, що лікується у лікарні вже півроку, тому просив відпустити додому.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 вважав клопотання таким, що не підлягає задоволенню, прокурором не доведено, що ОСОБА_3 перебував у лікарні відповідно до рішення суду, крім того, вказував, що особа, яка б мала забезпечити належну поведінку хворих у лікарні поставилася до своїх обов’язків халатно.

З досліджених письмових доказів встановлено наступні обставини:

-з протоколу огляду місця події від 22.07.2018 року з фото таблицею (зображення 5) вбачається, що у 12 відділенні вікно та грати віджаті, через які ОСОБА_3 проник на вулицю;

- відповідно до довідки, виданої завідувачем відділення «Черкаська обласна психіатрична лікарня» № 2613/02 від 09.08.2018 року, ОСОБА_3, 07.01.1994 року знаходиться на стаціонарному лікуванні у КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради з 02.07.2018 року по даний час.

-відповідно до ксерокопії ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, яка надана у судовому засіданні на трьох незшитих аркушах, без печатки, вбачається, що 25 вересня 2017 року Христинівським районним судом Черкаської області до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.185 КК України;

- з копії вимоги управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Черкаській області можливо зробити висновок, що до єдиної інформаційної системи МВД України внесено дані, ОСОБА_9 засуджений 25.09.2017 року Христинівським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.185 КК України 2001 року, примусове лікування, вирок набув законної сили 26.10.2017 року.

-як вбачається з висновку судово-психіатричної експертизи від 23.08.2018 року на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час ОСОБА_3 виявляв та виявляє ознаки хронічного психічного захворювання на пфропфшизофренію з прогресуючим перебігом, актуальною галюцинаторно - маячною симптоматикою, інтелектуальним дефектом на рівні легкої розумової відсталості, що ускладнене епізодичним вживанням канабіноїдів та алкоголю, що позбавляла у вказаний проміжок часу та на теперішній час його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, унеможливлює його подальшу участь у слідчих діях та судовому засідання. Відносно нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним типом нагляду.

Суд, приймаючи рішення, виходить з наступного.

Відповідно до Конституції України, вимог кримінального процесуального законодавства кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Завданням кримінального провадження є, в тому числі, щоб жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється відповідно до особливого порядку, передбаченого главою 39 КПК України.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує чи мало місце суспільно небезпечне діяння, чи вчинене це суспільно небезпечне діяння, чи вчинила ця особа суспільне небезпечне діяння у стані неосудності.

Стаття 512 КПК України передбачає, що судовий розгляд клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру проводиться за загальними правилами цього кодексу та завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Відповідно до ст.91 КПК України, доказуванню підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини). Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Обов’язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора.

Оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доках не має наперед встановленої сили.

Основним безпосереднім об’єктом суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст.394 КК України – суспільні відносини у сфері правосуддя з приводу забезпечення нормальної діяльності спеціалізованих лікувальних закладів щодо виконання ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру. Додатковий безпосередній об’єкт суспільно-небезпечного діяння – суспільні відносини у сфері охорони прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також інтереси держави.

Об’єктивна сторона суспільно-небезпечного діяння полягає у самовільному залишенні особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру або примусове лікування, місце спеціалізованого лікувального закладу, де цій особі надавалася відповідна медична допомога.

Для встановлення наявності в діях особи суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст.394 КК України, на думку суду, є встановлення обставини, що особа, яка втекла з лікувального закладу перебувала там відповідно до судового рішення про примусове лікування.

За правилами КПК України, ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Ухвали суду, які набрали законної сили, обов’язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всіх території України.

Судове рішення, що набрало законної звертається до виконання не пізніше як через три дні з дня набрання ним законної сили. Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

Застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру прокурором обґрунтовується тим, що останній проходив лікування у 12 відділенні Черкаської обласної психіатричної лікарні на підставі ухвали Христінівського районного суду Черкаської області від 25.09.2017 року, якою до ОСОБА_3, що підозрювався у скоєнні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.185 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді поміщення до психіатричного закладу із звичайним типом нагляду.

Суду надано ксерокопія вищевказаного судового рішення на трьох окремих аркушах, з якої неможливо встановити, коли воно набрало законної сили. Крім того, прокурор не довів сам факт перебування ОСОБА_3 у лікарні у примусовому порядку. З оригіналу довідки, виданої завідувачем відділення «Черкаська обласна психіатрична лікарня» № 2613/02 від 09.08.2018 року, ОСОБА_3, 07.01.1994 року знаходиться на стаціонарному лікуванні у КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради з 02.07.2018 року по даний час (довідка датована 09.08.2018 року), при цьому у довідці вказано лише діагноз хворого та не вказано підстави знаходження у лікувальному закладі.

ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що втік з лікарні, тому що знаходився там півроку та хотів додому. З вищевказаної довідки вбачається, що в лікарні перебував один місяць і 7 днів.

Копія вимоги на ОСОБА_3 про судимість, з якої вбачається, що останній засуджений 25.09.2017 року Христинівським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.185 КК України 2001 року, примусове лікування, вирок набув законної сили 26.10.2017 року, суд не вважає належним доказом, що підтверджує перебування у лікарні у зв’язку з примусовим лікуванням.

Прокурором не надано доказів, що ухвала, на яку він посилається у клопотанні взагалі зверталася до виконання судом.

Стороною захисту у судовому засіданні зверталася увага на вказані обставини, ставилося під сумність, що ОСОБА_3 перебував на лікуванні у лікарні саме у примусовому порядку з огляду на суперечності у доказах, однак прокурор будь-які клопотання щодо витребування доказів, допиту свідків не заявляв.

Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об’єктивність на неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Стаття 10 КПК України передбачає, що особи з розумовими вадами під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

Суд також вказує, що судовий розгляд щодо вказаної категорії осіб є особливим с з огляду на наявність певних відмінностей їх психічного стану від загальної частини населення. Вади інтелектуального рівня вказаних осіб, наявність неодноразового лікування у медичних закладах не може бути виправданням формального підходу до процедури збирання доказів.

Тому всі сумніви, яки виниклу у суду, трактуються на користь особи, стосовно якої розглядається подання (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч.3 ст.513 КПК України, встановивши, що суспільне небезпечне діяння не було вчинено, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

З огляду на вищевказане, суд відмовляє у задоволенні клопотання, так як прокурором не доведено, що ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст. 394 КК України.

Керуючись ст.ст.7-29 КПК України, главами 28, 39 КПК, України

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6, погоджене з прокурором Смілянської прокуратури ОСОБА_10 про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру та закрити кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 7 днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали можуть подати апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня її отримання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо її не оскаржено. У разі її оскарження, якщо вона не скасована - після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали проголошений 07.12.18 року о 15 годині.

Головуючий