Рішення № 7840055, 05.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 лютого 2010 р.           Справа 9/238-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн, технології, інгредієнти України", код ЄДРПОУ 32903790, бульв. Кольцова, 13, 3-й поверх, м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм"ясо", код ЄДРПОУ 33125301, вул. Желюка, 22, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область

про стягнення 25 218,08 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники сторін не з"явилися.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм"ясо" (м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн, технології, інгредієнти України" (м.Київ)основного боргу в сумі 25218,08 грн.

24.11.09р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/238-09 та призначено її до розгляду на 17.12.09р.

У зв"язку з неявкою в судове засідання представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладався на 21.01.10р. та 05.02.10р.

05.02.10р. в судове засідання представники сторін не з'явились. Однак, напередодні судового засідання від позивача надійшли пояснення по справі (вх. № 987 від 01.02.2010р.) в яких позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності уповноваженого представника позивача.

Відповідач вимог ухвали суду щодо явки в судове засідання уповноваженого представника та надання витребуваних доказів не виконав, поснення щодо причин невиконання вимог суду не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу від 21.01.2010 року було надіслано відповідачу рекомендованим листом, за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі від 24.11.2009 року - вул. Желюка, 22, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, отримання якої відповідачем стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 110790 від 30.11.09р.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 21.01.2010 року про відкладення розгляду справи, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Крім того з реєстру поштових відправлень господарського суду Вінницької області від 27.01.10 року № 7 вбачається, що ухвалу від 21.01.10р. направлено відповідачу за адресою: вул. Желюка, 22, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/238-09, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

31.12.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Протеїн, технології, інгредієнти України", м. Київ (постачальник)та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тульчинм"ясо", м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область (покупець) укладено договір поставки № б/н від 31.12.08р., відповідно до якого позивач зобов"язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність відповідачу, а відповідач зобов"язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити харчові добавки та інгредієнти (товар).

Згідно п. 2.1. ціна товару втановлюється в гривнях і визначається як еквівалент (долар США) помножений на курс долара НБУ плюс 5% на дату відвантаження товару по накладній.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата товару здійснюється покупцем протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу в період з 14 січня 2009р. по 7 жовтня 2009р. товар на загальну суму 143895,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № КИ-0000018 від 14.01.2009р. на суму 1090,56 грн., № КИ-0000041 від 20.01.2009р. на суму 4362,24 грн., № КИ-0000122 від 10.02.2009р. на суму 2181,12 грн., № КИ-0000157 від 18.02.2009р. на суму 4362,24 грн., № КИ-0000184 від 25.02.2009р. на суму 14748,00 грн., № КИ-0000217 від 05.03.2009р. на суму 14748,00 грн., № КИ-0000266 від 17.03.2009р. на суму 16683,12 грн., № ВШ-0000006 від 25.03.2009р. на суму 14502,00 грн., № ВШ-0000022 від 07.04.2009р. на суму 16179,12 грн., № ВШ-0000037 від 14.04.2009р. на суму 15859,44 грн., № ВШ-0000076 від 08.05.2009р. на суму 6529,92 грн., № ВШ-0000093 від 18.05.09р. на суму 9329,52 грн., ВШ-000104 від 25.05.09р. на суму 8398,80 грн., № ВШ-0000120 від 03.06.2009р. на суму 11198,40 грн., № ВШ-000131 від 18.06.2009р. на суму 3722,88 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а. с.12-53).

Як свідчать матеріали справи, а саме виписки банку (а.с. 55-71) відповідач за період з 18.03.09р. по 07.10.09р. провів оплату на загальну суму 136873,35 грн. Як вбачається з пояснення позивача № 27/01/10 від 27.01.10р. із отриманих коштів також було погашено залишок боргу, який виник у відповідача у 2008р. в сумі 18196,07 грн. Таким чином у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в січні -жовтні 2009р. в розмірі 25218,08 грн.

06.08.2009 року позивачем було відправлено відповідачу претензію № 171 про повернення заборгованості, факт надіслання якої підтверджується фіскальним чеком № 2416 та повідомленням про вручення поштового відправлення № 1047060 від 10.08.09р. (а.с.75-77).Однак борг в сумі 25218,08 грн. відповідач не погасив.

Слід вказати, що вказаний вище розмір заборгованості зафіксований в обопільно підписаному акті звірки взаємних розрахунків станом на 22.12.2009 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище сторони погодили порядок розрахунків - оплата товару здійснюється покупцем протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 25218,08 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 24.11.2009р., 17.12.09р., 21.01.10р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України із врахуванням того, що спір доведено до суду з його вини.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм"ясо", код ЄДРПОУ 33125301 (вул. Желюка, 22, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн, технології, інгредієнти України", код ЄДРПОУ 32903790, бульв. Кольцова, 13, 3-й поверх, м. Київ(р/р 26006053103136 в КРУ КБ "Приватбанк" м. Київ, МФО 321842) 25218,08 грн. - основного боргу, 252,18 грн. - витрат на сплату держмита, 236 грн. - витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 лютого 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (07443, Київська обл.,Броварський район, смт. Калинівка, вул. Ігорева, 12)

3 - відповідачу (вул. Желюка, 22, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область)