Ухвала суду № 78398966, 29.11.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 498/182/18

Провадження № 1-кп/496/188/18

У Х В А Л А

29 листопада 2018 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

суддів - Буран В.М., Драніков С.М.,

за участю секретаря - Желяпової О.Ф.,

прокурора - Кириліна Є.Ю.,

захисника обвинувачених - Бородавки Н.П.,

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 7, 12, ч. 2 ст. 115, ст. 348, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

В підготовчому судовому засіданні від прокурора Іллічівської місцевої прокуратури надійшли клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та продовження домашнього арешту відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, при цьому прокурор посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні про продовження строку.

Захисник обвинувачених заперечувала проти клопотань прокурора, посилаючись на те, що клопотання є необґрунтованими, стверджувала, що ризики, передбачених статтею 177 КПК України не доведені та просила змінити ОСОБА_2, ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час на особисте зобов'язання, а також обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

При цьому, ОСОБА_3 просив про зміну запобіжного заходу із домашнього арешту у нічний час на особисте зобов'язання, оскільки вказаний запобіжний захід не дає можливістю працювати в повній мірі та утримувати сім`ю.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти заявленого клопотання прокурора та просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти клопотання обвинувачених та їх захисника щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4, а також зміни запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов'язання відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Потерпілі до судового засідання не з`явилися, про причини не явки суд не повідомили.

У судове засідання представник потерпілих ОСОБА_6 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причини його неявки суду не відомі.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, а також клопотання та додатки до них, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно встановленої практики ЄСПЛ щодо вжиття заходів загального характеру, зумовлених порушенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які встановлені у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», запобіжний захід, обраний або продовжений слідчим суддею на стадії досудового розслідування, може бути продовжений, змінений лише у підготовчому судовому засіданні; щодо обрання або продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час підготовчого провадження судам під час застосування положень ч. 3 ст. 315 КПК України необхідно враховувати практику ЄСПЛ, відповідно до якої водночас із визначеннями законних випадків тримання особи під вартою та процесуальних гарантій обрання і продовження застосування таких запобіжних заходів однозначно визнається неправильним "автоматичне" продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тому за відсутності відповідних клопотань сторін суд під час підготовчого судового засідання уповноважений поставити перед сторонами провадження питання щодо запобіжного заходу (для якого КПК передбачає обмежений строк дії), оскільки суд на цій стадії процесу відповідає за дотримання розумних строків розгляду.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

А також суд приймає до уваги прецедентне право Конвенції щодо чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти. Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, а метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та продовження домашнього арешту відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є також запобігання спробам переховуватися обвинувачених від суду. Також стосовно ОСОБА_4 існує ризик, передбачений ст..177 КПК України, а саме те, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше був засуджений 13.04.2016 року Приморським районним судом м. Одеси за ст. 286 ч.2 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі, однак на шлях виправлення не встав, належних висновків для себе не зробив та знову скоїв новий злочин, а також враховуючи цей факт може переховуватися від суду.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, а також беручи до уваги відомості щодо осіб обвинувачених, які раніше були надані стороною захисту, колегія суддів приймає до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обраний ОСОБА_2, ОСОБА_3 домашній арешт у нічний час - спливає 01.12.2018 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особи обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 їх вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також звертає увагу на те, що ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем мешкання, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, мають постійне місце проживання, позитивно характеризуються за місцем мешкання, мають близьких родичів: ОСОБА_3 має дружину та малолітнього сина, 2014 р.н., ОСОБА_2 є учасником бойових дій, перебуває у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 та спільно проживає з нею з 2015 року, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, його позиція щодо обставин справи суду не відома, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може вчинить інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду. Крім того, судом враховано, що стороною захисту та обвинуваченим ОСОБА_4 не надано доказів щодо неможливості утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4, суд на теперішній час не встановив.

Що стосується заміни обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домашнього арешту у нічний час на особисте зобов'язання, то на даний час, судом не встановлено достатніх підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м`який, так як альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених.

Метою продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим зазначені вище запобіжні заходи не відпали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 314-315, 371, 372, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури про продовження строку запобіжного заходу та домашнього арешту - задовольнити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо зміни запобіжного заходу з нічного домашнього арешту на особисте зобов'язання - залишити без задоволення.

Клопотання ОСОБА_4 та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - залишити без задоволення.

Продовжити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 29.11.2018 р. до 27.01.2019 року включно в Одеському УВП-21 УДПтС України в Одеській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - начальнику Одеського УВП-21 УДПтС України в Одеській області.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, з 22.00 годин до 06.00 годин.

Продовжити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2, з 22.00 годин до 06.00 годин.

Покласти на ОСОБА_2, ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишати своє фактичне місце мешкання з 22.00 годин до 06.00 годин;

- за першим викликом чи вимогою з'являтися до суду.

Встановити строк домашнього арешту у нічний час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 60 днів - з 29.11.2018 р. до 27.01.2019 р. включно.

Ухвалу про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання відповідному підрозділу органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених.

Ухвала оскарженню не підлягає (заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду).

Головуючий суддя: Горяєв І.М.

Судді: Буран В.М.

Драніков С.М.

Повний текст ухвали складено 05.12.2018 року.