Рішення № 78398598, 05.12.2018, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 05.12.2018

Справа № 501/2839/17

2/501/603/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Чорноморськ Одеської області

Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Смирнова В.В.,

при секретарі Крамському Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську цивільну справу:

за заявою: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

відповідач: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

вимоги заявника: про стягнення заборгованості

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. ОСОБА_2 позиції заявника та представника позивача.

15 грудня 2017 року представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду із заявою про стягнення заборгованості.

Заява обґрунтована тим, що 05.12.2012 року між заявником та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач надала до суду заяву про застосування позовної давності по кредитному договору.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

1.Заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 48)

2.Заява відповідача про відкладення розгляду справи (а.с. 50)

3.Заява ОСОБА_1 про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення (а.с. 52)

4.Заява відповідача про відкладення розгляду справи (а.с. 55)

5.Заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності по кредитному договору (а.с.57-58)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 03 січня 2018 року відкрито провадження по справі.

Ухвала про призначення справи до розгляду у порядку спрощеного провадження від 29 травня 2018 року

Ухвала від 08 червня 2018 року про продовження строку проведення підготовчого провадження

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносини.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 05.12.2012 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 2200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Власник картки зобов’язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Відповідач надала до суду заяву про застосування позовної давності по кредитному договору V. Оцінка Суду.

Положеннями ст. 509 та ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов’язання, підстави його виникнення та сторони. Так, за даними нормами зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов’язанні є боржник та кредитор.

За правилами ст. ст. 525 – 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, тобто повернення всієї суми кредиту.

Згідно зі ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

За частинами 1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, пунктом 1.1.7.31 Умов був встановлений термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені та штрафів тривалістю п’ятдесят років. З розрахунку заборгованості за кредитним договором, вбачається, що прострочене сальдо по кредиту та відсотках нараховувалось банком починаючи з квітня 2014 року. Таким чином, позивачу з квітня 2014 року було відомо про порушення його права. Проте банк не заявляв про порушення його права і до суду не звертався. У такому разі , оскільки строк виконання зобов’язання був встановлений квітнем 2014 року, строк позовної давності для звернення до суду з цими вимогами сплив у квітні 2017 року. При цьому, до суду з даною позовною заявою позивач звернувся лише 15.12.2017 року.

Також у кредитному договорі від 05.12.2012 року № б/н домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Крім того, відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. “Про практику застосування судамизаконодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв’язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів” застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Керуючись ст.ст. 256, 259, ч. 1, 5 ст. 261, ч. 1 ст. 264, 267, 509, 510, 525- 527, 530, 610, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7, 10, 13, 19, 258, 339-342, 352 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення було вручено удень його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: В.В. Смирнов.