Рішення № 78398220, 07.12.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4540/18

Провадження № 2/629/1620/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Габор В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 старостинського округу Лозівської міської ради Харківської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем, факту приналежності правовстановлюючого документу та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 старостинського округу Лозівської міської ради Харківської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем, встановлення факту приналежності правовстановлюючого документу та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, посилаючись на те, що 18.08.1997 року померла ОСОБА_3, після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме земельна частка (пай), площею 9,93 умовних кадастрових гектарів, розташована на території КСП «Жовтень» с. Царедарівка Лозівського району Харківської області. Вказана земельна ділянка належала померлій на підставі розпорядження Лозівської РДА від 16.04.1997 року, був отриманий Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0221526, виданий на ім’я ОСОБА_3 Спадкоємців будь-якої черги ні по закону, ні по заповіту не має. Однак їй відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини, оскільки не доведено наявність відповідних відносин зі спадкодавцем. Через хвороби ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги, тому вона взяла на себе відповідальність по догляду за нею, упродовж 7 років, з 1990 року, вона забезпечувала її усім необхідним, у тому числі ліками, брала на себе усі витрати пов’язані з побутом до самої її смерті. Проживаючи однією сім’єю вони вели спільний побут. Крім того, в поданих документах нотаріусом виявлені розбіжності в документах, а саме: згідно актового запису про смерть ім’я спадкодавця вказано як «Носенко Євфросинія Олексіївна», тоді як у сертифікаті на право на земельну частку (пай) ім’я померлої зазначено «Носенко Єфросинія Олексіївна». Вищевказана розбіжність у сертифікаті на право на земельну частку (пай) є очевидною технічною опискою. Крім цього, позивач просить звільнити її від сплати судового збору в зв’язку з важким матеріальним становищем.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, але надіслала до суду телефонограму про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача ОСОБА_2 старостинського округу Лозівської міської ради Харківської області ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, але надав до суду лист, в якому просить розглядати справу за відсутності представника, заперечень не має, позов визнають в повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією запису акту про смерть, що 10 серпня 1997 року в с. Полтавське Лозівського району Харківської області, у віці 85 років, померла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 20 серпня 1997 року зроблено відповідний актовий запис № 17, копія видана Лозівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 07.04.2018 року.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що спадщина померлої складається із права на земельну частку (пай) площею 9,93 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території КСП «Жовтень» с. Царедарівка Лозівського району Харківської області, на яку померла мала право на підставі сертифіката на право приватної власності на земельну частку(пай) серії ХР № 0221526.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_3 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складала.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Спадкоємці першої, другої та третьої черги за законом відсутні.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 пояснила, що з 1990 року протягом семи років і до дня її смерті спільно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3, оскільки остання близьких родичів не мала та через хвороби, які спричинили неможливість спадкодавця забезпечити власне існування, потребував стороннього догляду та допомоги.

Вказані обставини підтвердили суду, наданими письмовими поясненнями, свідка ОСОБА_6, з яких вбачається, що за місцем проживання позивача з 1990 року мешкала ОСОБА_3, яка через хвороби потребувала стороннього догляду та допомоги. ОСОБА_1 забезпечувала її ліками, взяла на себе всі витрати пов’язані з побутом до самої смерті ОСОБА_3

У суду не має підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених свідком. Даних про яку-небудь зацікавленість свідка в результаті розгляду справи немає, його покази відповідають і не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.

Встановлення даного факту необхідно для оформлення спадщини, так як у відповідності до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини».

Враховуючи вищенаведені факти, суд приходить до переконання про те, що позивач дійсно постійно проживала з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила 18 серпня 1997 року.

Відтак позивач є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, та такою, що постійно проживала разом із нею, на час відкриття спадщини.

Разом з тим, згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 1037/02-31 від 02 липня 2018 року, виданою в.о.державного нотаріуса Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_7, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 18 серпня 1997 року, у зв’язку з тим, що відсутні документи, які підтверджують факт проживання спадкоємця із спадкодавцем, крім того, виявлено розбіжність у написанні імені спадкодавця у запису акту про смерть та у сертифікаті про право на земельну частку (пай).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 має право на земельну ділянку (пай) площею 9,93 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території КСП «Жовтень» с. Царедарівка Лозівського району Харківської області, що підтверджується копією Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0221526, виданого на ім’я ОСОБА_3.

Однак у вищевказаному Сертифікату на право на земельну частку (пай) її ім’я зазначено як «Єфросинія» замість вірного «Євфросинія». Вказана помилка не дає можливості заявнику отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Як вбачається з запису акту про смерть № 17, складеного 20.08.1997 року ОСОБА_2 сільською радою Лозівського району Харківської області, ім’я померлої - «Євфросинія».

Встановлення цього факту тягне для заявника юридичні наслідки, а саме отримання свідоцтво про право на спадщину за законом.

Таким чином зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту належності ОСОБА_5 правовстановлюючого документу - Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0221526.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об’єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно із ст.ст. 81, 126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи, що позивач оформити право на спадкове майно (земельну частку(пай), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд покладає сплату судового забору на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,81,223,229,247,258,259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 старостинського округу Лозівської міської ради Харківської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем, факту приналежності правовстановлюючого документу та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із спадкодавцем ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, до часу відкриття спадщини 18 серпня 1997 року.

Встановити факт приналежності правовстановлюючого документу, а саме Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0221526, виданого на підставі розпорядження Лозівської районної державної адміністрації від 16 квітня 1997 року № 227, що підтверджує право спадкодавця на земельну частку (пай), площею 9,93 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території КСП «Жовтень» с. Царедарівка, Лозівського району, Харківської області, виданого на ім’я «Носенко Єфросинії Олексіївни» - ОСОБА_5, померлій 18 серпня 1997 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої 18 серпня 1997 року, право на земельну частку (пай) площею 9,93 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території КСП «Жовтень» с. Царедарівка, Лозівського району, Харківської області, на яку померла мала право на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0221526, виданого на підставі розпорядження Лозівської районної державної адміністрації від 16 квітня 1997 року № 227.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 1409 гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразіпроголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с. Петропілля, Лозівського району, Харківської області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 30.09.1998 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідач: ОСОБА_2 старостинський округ Лозівської міської ради Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Лозівський район, с. Царедарівка, вул. Котовського, буд. 1а.

Повний текст рішення виготовлений 07.12.2018 року.

Суддя Н.А. Смірнова