Рішення № 78398116, 07.12.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"07" грудня 2018 р.

Ленінський районний суд м.Харкова

РІШЕННЯ

іменем України

07 грудня 2018р. Справа №642/4752/18 Провадження №2/642/1621/18

Суд у складі: Головуючого судді Євтіфієв В.М.;

Секретаря Пшеничної Т.М.;

За участю позивача ОСОБА_1 міської ради в особі представника ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3;

розглянув у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених суми коштів у розмірі орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду позивач заявляє позовні вимоги до відповідача, а саме:

Стягнути з ОСОБА_4 (вул. Новий Побут, буд. 41, кв. /чу м. Харків, 61067, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, дата народження: 31.10.1972) на користь ОСОБА_1 міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код: 04059243, р/р: 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО: 851011, код ЄДРПОУ: 37999649, код платежу: 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 92594,88 грн.

В мотивування змісту заявлених вимог Позивач вказав:

ОСОБА_1 міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.05.2018 № 122517671 право власності на нежитлові приміщення, першого поверху №1-:-3 загальною площею 130,0 кв.м. та нежитлові приміщення №4-:-6 загальною площею 83,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «БА-1» загальною площею 213,6 кв.м. по вул. Великій Панасівській, 106 у м. Харкові з 27.12.2012 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 01.10.2012 № 1842 та №1236.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.05.2018 № 122517671, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 09.11.2017 № 19-20-0.23,08-2653/116-17 та листа Департаменту земельних відносин ОСОБА_1 міської ради від 05.01.2017 № 42/0/225-17 речові права Відповідача на земельну ділянку по вул. Великій Панасівській, 106 у м. Харкові не зареєстровані.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,0329 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідач у період з 01.05.2015 по 30.04.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із позовом до ОСОБА_4 про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Великій Панасівській, 106 у м. Харкові.

Департаментом територіального контролю ОСОБА_1 міської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_4 використовує земельну ділянку площею 0,0329 га по вул. Великій Панасівській, 106 ум. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (виробничий цех) право власності на яку зареєстровано за Відповідачем.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації.

Межі земельної ділянки визначено відповідно до меж нежитлової будівлі.

Таким чином, ОСОБА_4 набувши право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є ані власником ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб’єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому,єдина можливаформа здійснення плати за землюдля неї, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов’язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Відповідач у період з 01.05.2015 по 30.04.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_4 виник й обов'язок сплачувати грошовікоштиза використання земельної ділянки у встановленому законодавством розмірі.

Так, відповідно до статей 1212 - 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно та відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

Таким чином, Відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати Відповідачем за рахунок Позивача.

А відтак, розмір збережених Відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку Відповідача, розрахований міською радою в сумі 92594,88 грн., виходячи з розміру.

Внаслідок використання Відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі ОСОБА_1 міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Вказана правова позиція ОСОБА_1 міської ради узгоджується з постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 та від 12.04.2017 у справі № 922/207/15.

Відповідач в наданому відзиві вказав: Відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.11.201" року за №19-20-0.23,2653/116-17 повідомляється, що станом на 29.12.2012 року у Відділі не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування земельнок ділянкою по вул.Великій Панасівській, 106.

Згідно відповіді Департаменту земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Харківської області від 05.01.2017 року № 42/0/225-17 за інформацією, яга обліковується у Департаменті, договори оренди землі по вул.Великій Панасівській, 106 не укладені. Рішень міської ради щодо оформлення права користування земельною ділянкою та рішень щодо продажу земельної ділянки міською радою не приймалось.

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області у відповідь на запит Позивача 25.07.2017 року повідомила, що ОСОБА_4 не є платником плати за землю за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Велика Панасівська, 106.

Актом обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м.Харків, вул.Велика Панасівська, 106 від 18.05.2018 року зазначено, що ОСОБА_4 з 27.12.2012 року по теперішній час нібито використовує земельну ділянку площею 0,0329 га по вул. Великій Панасівській, 106 у м.Харкові без виникнення права власності або користування землею та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.125 Земельной: кодексу України.

Проте, відповідно до Технічного паспорту на виробничий будинок №106 вулиця Котлові і (нині ОСОБА_5), Договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, від 01.10.2012 року, Витягів з Державного реєстру правочинів №11909299 та №11909256 площа нежитлове Г будівлі, що належить ОСОБА_6 складає 213,6 м2.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особою припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані дані об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розмішені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, які були у попереднього землекористувача.

Положенням абз.2 п.2.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, оруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне рухоме майно.

Відповідно, після переходу права власності на нежитлові будівлі площею 213,6 м2, до ОСОБА_6 перейшли речові права на земельну ділянку площею 213,6 м2. Будь-яких інших договорів, які стали б підставою переходу права власності або користування чи оренди додаткової земельної ділянки площею 0,0329 га ОСОБА_6 не укладав. Тобто факт використання ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0329 га ОСОБА_1 міською радою документально не підтверджений.

Акт обстеження від 18.05.2018 підписаний в односторонньому порядку, тільки представниками позивача, на ньому відсутні позначення про відмову відповідача від підпису.

Крім того, Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки є неналежним та недопустимим доказом, оскільки всупереч п.п.4,6 Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Харкова в особі ОСОБА_1 міської ради раді збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, затвердженим "Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 24 червня 2009 року № 130/09 (із змінами та доповненнями), він не затверджений Комісією за результатами її засідання по визначенню збитків.

Таким чином, Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м.Харків, вул.Велика Панасівська від 18.05.2018 року, на підставі якого було зроблено розрахунок безпідставно збережених коштів, не є належним доказом, а обставини, викладені в ньому не можуть бути застосовані як для подальших розрахунків та і для підтвердження позовних вимог.

Долучений Позивачем ОСОБА_7 не можна вважати належним доказом, відповідно до п.4.2. Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Харкова в особі ОСОБА_1 міської ради раді збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, затвердженим Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 24 червня 2009 року № 130/09 (із змінами та доповненнями) - розрахунок суми збитків, виконується Департаментом територіального контролю ОСОБА_1 міської ради.

Правовою підставою заявлених вимог позивач визначає статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, які здійснюють правове регулювання інституту безпідставного отримання чі збереження майна.

Згідно з п.2 ч. 2 ст. 22 ЦК України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайні обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснена господарської діяльності, є упущеною вигодою.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Так, обов'язковою підставою застосування положень ст. 1212, 1214 ЦК України має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов’язків (ст. 11 ЦК України). Така особа набуває майно в інший спосіб ніж визначено положенням статті 11 ЦК України.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, зазначеної у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами й правочином.

Таким чином, набуття відповідачем у власність вказаної будівлі на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно є юридичним фактом, який породжує у відповідача в майбутньому цивільний обов'язок оформлення правових підстав користування даною земельною ділянкою

Сам по собі факт відсутності оформлення права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна відповідача у справі (користувача земельною ділянкою), не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки право на користування земельною ділянкою в силу приписів ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташовану на цій земельній ділянці.

В даному випадку, неодержана орендна плата є упущеною вигодою, яку особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Отже, до спірних правовідносин положення ст. ст. 1212-1214 ЦК України не застосовуються, а застосовуються положення закону щодо відшкодування збитків.

Такі висновки повністю узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суд} викладеними у постановах від 28 лютого 2018 року по справі № 922/1340/17 та від 13 червня 201 року по справі № 922/2973/17.

Окрім того, повідомляю суд про той факт що Рішенням Господарського суду Харківської області від "09" листопада 2017 р. у справі № 922/3046/17 , яке залишене без змін ОСОБА_1 апеляційним господарським судом та Верховним судом ОСОБА_1 міській раді відмовлено у задоволенні аналогічних позовних вимог до ОСОБА_4

Зокрема, зазначеними рішеннями встановлено факт існування правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності або право постійного користування на земельну ділянку за адресою: м.Харків, вул.Велика Панасівська, 106.

Після переходу права власності на нежитлові будівлі площею 213,6 м2, до ОСОБА_6В перейшли права на земельну ділянку площею 213,6 м2 на тих самих умовах і в тому і обсязі, що були у попереднього землекористувача, тобто у Публічного акціонерного товаристві «ОСОБА_1 електроапаратний завод».

Тому Відмовити ОСОБА_1 міській раді Харківської області у задоволенні позовної заяви до ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Представник позивача на позові наполягав, в пояснення вказав обставини викладені в позові.

Представник відповідача, позовні вимоги не визнав, в поясненні вказав, обставини викладені у відзиву наданому суду.

Суд встановлені наступні факти та обставини:

Відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.05.2018 № 122517671 право власності на нежитлові приміщення, першого поверху №1-:-3 загальною площею 130,0 кв.м. та нежитлові приміщення №4-:-6 загальною площею 83,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «БА-1» загальною площею 213,6 кв.м. по вул. Великій Панасівській, 106 у м. Харкові з 27.12.2012 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 01.10.2012 № 1842 та №1236.

Відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.05.2018 № 122517671, листом Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 09.11.2017 № 19-20-0.23,08-2653/116-17 та листом Департаменту земельних відносин ОСОБА_1 міської ради від 05.01.2017 № 42/0/225-17 речові права Відповідача на земельну ділянку по вул. Великій Панасівській, 106 у м. Харкові не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав, земельна ділянка площею 0,0329 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Вказані обставини визнанні представником відповідача, а тому не потребують доказуванню.

Департаментом територіального контролю ОСОБА_1 міської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_4 використовує земельну ділянку площею 0,0329 га по вул. Великій Панасівській, 106 ум. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (виробничий цех) право власності на яку зареєстровано за Відповідачем.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації.

Заперечення Відповідача проти означеного акту, судом не можуть бути прийняти,Відповідачем доказів з цього приводу суду не подано.

Межі земельної ділянки визначено відповідно до меж нежитлової будівлі.

Отже, відповідач набувши право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Дослідив та оцінив в сукупності докази матеріалів справи, суд вважає:

За змістом статті 189 ЗК України визначено: Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

ОСОБА_1 міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства.

За змістом статті 206 ЗК України визначено:

1. Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

2. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов’язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Відповідач не є ані власником ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб’єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Отже, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_4 виник й обов'язок сплачувати грошові кошти за використання земельної ділянки у встановленому законодавством розмірі.

Відповідач у період з 01.05.2015 по 30.04.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

За змістом вимог статті 1212 ЦК України:

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом вимог статті 1213 ЦК України:

1. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому без підставно набуте майно в натурі.

2. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За змістом вимог статті 1214 ЦК України:

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

2. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

З аналізу встановлених обставин, відповідач як власник нерухомого майна розташованого на земельної ділянки яка належить територіальної громади не уклав договорі про оренду земельної ділянки в межах якого визначена плата за користування земельною ділянкою, отже, Відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати Відповідачем за рахунок Позивача.

А відтак, розмір збережених Відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку Відповідача, розрахований міською радою в сумі 92594,88 грн., виходячи з розміру. Означений розрахунок відповідно до вимог ст..12, 13 ЦПК України відповідачем не спростовано.

Внаслідок використання Відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі ОСОБА_1 міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Вказана правова позиція ОСОБА_1 міської ради узгоджується з постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 та від 12.04.2017 у справі № 922/207/15.

Суд не погоджується з правовою позицією Відповідача, т.я. Відповідач в обґрунтуванні відзиву та правової позиції, посилається на норми права яки не є підставою заявленого позову Позивачем.

Отже встановлені обставини відповідають умовам вказаним норм закону.

Керуючись ст.11, 15, 62, 81, 169, 203, 213, 215, 223. 226, 263, 265, 282-284, 289, ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених суми коштів у розмірі орендної плати, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 61067, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, дата народження: 31.10.1972) на користь ОСОБА_1 міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код: 04059243, р/р: 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО: 851011, код ЄДРПОУ: 37999649, код платежу: 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 92594,88 грн., судовий збір у суму 1762грн., а всього стягнути 94356грн. 88коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі Апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення або виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільно-процессуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського Апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2018р.

Суддя: В.М.Євтіфієв