Ухвала суду № 78397252, 07.12.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2214/17

Провадження № 2/456/276/2018

УХВАЛА

СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

07 грудня 2018 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Стрийська міська рада Львівської області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про зобов’язання вчинити дії заяву про відвід судді,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_5 звернулася із цивільним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Стрийська міська рада Львівської області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про зобов’язання привести у відповідність до дозволу та проектної документації на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно добудованого балкону.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_6 заявив відвід судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гулі Л.В., в обґрунтування якого вказав, що головуюча у справі суддя Гула Л.В. не може брати участь у розгляді позовної заяви ОСОБА_1, оскільки представник позивачки ОСОБА_7 є підлеглою керівника приватного підприємства ОСОБА_8, який є чоловіком судді Гули Л.В.

Представник позивачки ОСОБА_7 проти заявленого відводу заперечила.

Представник Стрийської міської ради ОСОБА_9 при вирішенні заяви про відвід поклалася на думку суду.

Суд, заслухавши доводи представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_6, думку представника позивачки ОСОБА_7 та представника Стрийської міської ради ОСОБА_9, ознайомившись із заявою про відвід, вважає, що підстави для відводу, передбачені ст.36 ЦПК України, відсутні.

Зокрема, суддя Гула Л.В. не має будь-якої заінтересованості у розгляді цієї справи.

Хоча суддя Гула Л.В. ні прямо, ні опосередковано не заінтересована в результаті розгляду справи, суд вважає, що заява про відвід судді повинна бути задоволена з наступних підстав.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України, ст.ст. 3, 10 ЦПК України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даної заяви.

Право на розгляд справи незалежним та неупередженим судом, встановленим законом, закріплене як на конституційному, так і галузевому рівнях. Так, ч. 1 ст. 124 Конституції встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Конституційний Суд України в резолютивній частині свого Рішення від 01.12.2004 №19-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначив, що незалежність суддів є невід’ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Недоторканність суддів — один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення — забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Положення ч. 2 ст.126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

На рівні галузевого законодавства гарантії незалежності та неупередженості суддів містяться у статтях 36-41 ЦПК України, які визначають підстави відводу (самовідводу) суддів, порядок вирішення заяви про відвід та наслідки відводу суддів.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (справа щодо гарантій розгляду справи незалежним і безстороннім судом) зазначено: «Наявність безсторонності судді відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об’єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду. Що стосується суб’єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного. За об’єктивним критерієм слід визначити окремо поведінку судді, чи існували переконливі факти, які б давали підстави для сумнівів у його безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини сумніватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція відповідного судді є важливою, але не вирішальною. Головним є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими. З огляду на це навіть зовнішні вияви можуть мати певне значення, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється. Важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду»...

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету ОСОБА_10 Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів у безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви») наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дійсно представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_7, яка є її донькою та проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, працює в ТзОВ «МІ і МЗС», директором та власником якого є ОСОБА_8, чоловік судді Гули Л.В., приходжу до висновку, що для забезпечення умов, за яких в учасників справи не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, розгляд справи даним складом суду не відповідатиме критерію законності складу суду, а тому заяву представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_6 про відвід судді Стрийського міськрайонного суду Гулі Л.В. слід задовольнити, а справу передати в канцелярію суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 39, 40 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_3 ОСОБА_11 ОСОБА_12 про відвід судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гулі Людмилі Василівні в справі № 456/2214/17, провадження №2/456/276/2018 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Стрийська міська рада Львівської області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про зобов’язання вчинити дії задовольнити.

Справу передати до канцелярії Стрийського міськрайонного суду Львівської області для вирішення питання про передачу іншому судді.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В.Гула