Ухвала суду № 78397149, 07.12.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1432/18

№ провадження 4-с/453/8/18

УХВАЛА

іменем України

07 грудня 2018 року м. Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

з участю заявника ОСОБА_1,

та його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області у порядку судового контролю за виконанням судових рішень справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 28.11.2018 року звернувся у суд із скаргою, в якій просить визнати дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірними і зобов’язати його відкрити виконавче провадження про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на його користь додаткову одноразову грошову допомогу у зв’язку із виходом на пенсію за віком у розмірі двох середньомісячних заробітків на підставі виконавчого листа у справі № 453/1596/16-ц (провадження № 2/453/43/18), виданого 13.07.2018 року Сколівським районним судом Львівської області та ухвали суду від 16.08.2018 року у справі № 453/1596/16-ц (провадження № 6/453/29/18), якою змінено спосіб виконання рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25.01.2018 року.

Скарга вмотивована тим, що 15.11.2018 року він отримав цінним листом № 0101119331642 повідомлення державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 від 30.10.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Свої дії державний виконавець мотивував тим, що виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, а саме у пред’явленому виконавчому документі чітко прописано реквізити боржника – Виробничий структурний підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», 76007, м. Львів, вул. Листопадового Чину, буд. 22. Додатково зазначив, що інформація із резолютивної частини виконавчого документу та заяви стягувача різняться, а саме у виконавчому документі зазначено стягнення додаткової одноразової грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію за віком у розмірі двох середньомісячних заробітків, у заяві стягувача зазначено стягнення у розмірі 13 950,76 грн., тобто у виконавчому документі не прописано суму стягнення грошових коштів. Зазначає, що викладене у виконавчому листі не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 16.08.2018 року у справі № 453/1596/16-ц (провадження № 6/453/29/18) змінено спосіб виконання рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25.01.2018 року, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ: 40075815, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) на користь ОСОБА_1 додаткову одноразову грошову допомогу, у зв’язку з виходом на пенсію за віком у розмірі двох середньомісячних заробітків. Відтак, державний виконавець безпідставно повернув виконавчий лист. З огляду на вказане, заявник, з метою захисту свого порушеного права, звернувся у суд із даною скаргою.

Заявник ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні вимоги поданої скарги підтримали, просили таку задовольнити з підстав, що у ній викладені.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» не забезпечило явку у судове засідання уповноваженого представника, хоча було належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду скарги, заяви про розгляд справи без участі такого представника на адресу суду не подало..

Державний виконавець Коваль Л.І. у судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду скарги, заяви про розгляд справи без його участі на адресу суду не подавав.

Печерський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві не забезпечив явку у судове засідання уповноваженого представника, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду скарги.

Суд, заслухавши учасників справи, які з’явилися у судове засідання, оглянувши та перевіривши матеріали скарги, дійшов наступних висновків.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Законом України «Про виконавче провадження (стаття 1) виконавче провадження визначене як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) і являє собою сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одними із засад виконавчого провадження, котрі мають бути дотримані, є верховенство права та обов’язковість виконання судового рішення (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

В силу п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону виконавчі листи, що видаються судами у визначених випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню.

У свою чергу, початок примусового виконання судового рішення та відповідний порядок прийняття виконавчого документа до виконання визначений статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Встановлено, що 13.07.2018 року Сколівським районним судом Львівської області за заявою стягувача видано виконавчий лист у цивільній справі № 453/1596/16-ц (№ провадження 2/453/43/18) за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Об’єднаної профспілкової організації Львівської дирекції залізничних перевезень, про стягнення додаткової одноразової грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію за віком, згідно якого з Виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» на користь ОСОБА_1 стягнуто додаткову одноразову грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію за віком у розмірі двох середньомісячних заробітків.

Ухвалою Сколівського районного суду від 16.08.2018 року у справі № 453/1596/16-ц (провадження № 6/453/29/18) змінено спосіб виконання рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25.01.2018 року, зокрема стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ: 40075815, м. Київ вул. Тверська, буд. 5) на користь ОСОБА_1 додаткову одноразову грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію за віком у розмірі двох середньомісячних заробітків, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у дохід держави 640 грн. судового збору.

Відтак, виходячи з таких основних засад виконавчого провадження як верховенство вправа та обов’язковості виконання остаточного судового рішення, беручи до уваги положення ст. ст. 1-3 Закону України «Про виконавче провадження» у поєднанні із відповідними нормами Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також враховуючи ту обставину, що має місце видача Сколівським районним судом Львівської області у визначеному Законом порядку виконавчого документа на підставі судового рішення, суд переконаний, що примусове виконання такого виконавчого документу є необхідним.

При цьому, суд виходить також із роз’яснень, котрі надані Конституційним Судом України у рішенні від 13.12.2012 року у справі № 18-рп/2012 (пункт 2 мотивувальної частини рішення), за змістом яких виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Янголенко проти України», no. 14077/05 від 10.12.2009 року та «Глоба проти України», no. 15729/07 від 05.07.2012 року визначено, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, держава не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Як встановлено судом, вказаний вище виконавчий документ у формі виконавчого листа та належно засвідченої копію ухвали суду від 16.08.2018 року були скеровані заявником (стягувачем) у Печерський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві – за місцезнаходженням юридичної особи ПАТ «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Тверська, буд. 5), для їх виконання. Це пов’язано з тим, що «Львівська дирекція залізничних перевезень» є лише відокремленим виробничим структурним підрозділом ПАТ «Українська залізниця», а інформація про реєстрацію такого підрозділу як юридичної особи,- відсутня. Саме у такий спосіб, з урахування ухвали суду від 16.08.2018 року про зміну способу виконання рішення, заявник, з метою остаточного завершення реалізації свого права на судовий захист і виконання судового рішення як невід'ємної складової частини такого права, вирішив діяти у даному, конкретному випадку, що є у повній мірі виправданим. При цьому, поданий виконавчий документ відповідав встановленим щодо нього вимогам, котрі визначені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», а самим стягувачем було виконано усі передбачені статтею 26 вказаного Закону дії, необхідні для початку примусового виконання судового рішення, зокрема подано заяву про примусове виконання рішення, оригінал виконавчого листа, додано завірену копію ухвали суду від 16.08.2018 року, картку реквізитів платіжної картки ОСОБА_1, що можуть сприяти примусовому виконанню рішення тощо.

За таких встановлених судом обставин у державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3, не було об’єктивних підстав для повернення поданого заявником (стягувачем) виконавчого документу без прийняття його до виконання, а вчинивши 30.10.2018 року відповідні дії у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та повернення виконавчого листа поштою супровідними листами від 30.10.2018 року, державний виконавець Коваль Л.І. діяв неправомірно, передчасно дійшовши висновку про те, що виконавчий документ подано не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Крім того, зазначені вище дії державного виконавця Коваль Л.І. з приводу передчасного та безпідставного повернення виконавчого документу стягувачу ОСОБА_1 унеможливлюють виконання згаданого вище судового рішення і, як наслідок, є ризик, що таке може бути невиконаним на шкоду останньому, що є неприпустимим.

Відтак, подану скаргу суд вважає у повній мірі обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця, усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст. ст. 260-262, 450-451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу – виконавчого листа № 453/1596/16-ц, виданого 13.07.2018 року Сколівським районним судом Львівської області.

Зобов’язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3, або іншу посадову особу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, вирішити питання про відкриття виконавчого провадження у порядку та строки, визначені статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення на підставі виконавчого документу – виконавчого листа у справі № 453/1596/16-ц (провадження № 2/453/43/18), виданого 13.07.2018 року Сколівським районним судом Львівської області, з урахуванням ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 16.08.2018 року у справі № 453/1596/16-ц (провадження № 6/453/29/18), якою змінено спосіб виконання рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25.01.2018 року.

Роз’яснити Печерському районному відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про обов’язок повідомити суд і заявника про виконання даної ухвали не пізніше, ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Суддя В.Я. Микитин