Рішення № 78396985, 07.06.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3538/17 Провадження № 2/450/809/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі :

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»

про (предмет позову): стягнення з ОСОБА_2 «Львівські автобусні заводи» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з січня 2009 року по квітень 2013 року в сумі 28 440, 14 грн., а також середню заробітну плату за період затримки розрахунку за період у розмірі 74 096,00 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше як за один місяць,

підстава позову: невиплата заробітної плати,

підстава позову (позиція позивача):

01.04.2007 року позивач був прийнятий слюсарем з механоскладальних робіт 50го розряду цеху складання автобусів. 03.12.2007 року присвоєно 6-ий розряд слюсаря механоскладських робіт. 26.06.2008 року переведений слюсарем механоскладських робіт 6-го розряду цеху складання автобусів. 01.04.2011 року переведений на відокремлений структурний підрозділ ТОВ «Львівські автобусні заводи» слюсарем з механоскладальних робіт 6-го розряду в складальний цех. 29.03.2013 року звільнений згідно п. 1 ст. 366 КЗпП України за згодою сторін, однак відповідачем не виплачено позивачеві грошові кошти, що становлять ціну позову.

Позиція відповідача:

представник відповідача на неодноразові виклики до суду не з’являвся, відзив на позовну заяву не подавав, клопотань, заяв перед судом не заявляв.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

29.12.2017 року ухвала суду про залишення без руху позовної заяви; 13.03.2018 року заява про усунення недоліків; 16.03.2018 року ухвала про відкриття провадження; 07.06.2018 року заява позивача про розгляд справи у його відсутності та підтримання заявлених позовних вимог.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Судом встановлено, що 01.04.2007 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду слюсаря з механоскладальних робіт 5-го розряду в складальний цех у ОСОБА_2 «Львівські автобусні заводи». 03.12.2007 року присвоєний 6-й розрядслюсаря механоскладалшьних робіт. 26.02.2008 року був переведений на слюсарем механоскладальних робіт 6-го розряду цеху складання автобусів. 01.04.2011 року переведений у відокремлений структурний підрозділ ОСОБА_2 «Львівські автобусні заводи». 29.03.2013 року звільнений з роботи за угодою сторін у відповідності до п.1 ст.1 ст.36 КЗпП України. На ОСОБА_2 «Львівські автобусні заводи» працював слюсарем механо-складальних робіт 5 та 6 розряд з погодинною тарифною ставкою 8,42. Денна зарплата складала 8,42 грн.*8 = 67,36 грн. З часу прийняття та до дня звільнення перебувала із відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується копією трудової книжки.

Судом встановлено, що в день звільнення ОСОБА_3 не виплачено заборгованість по заробітній платі за період з січня 2009 року по квітень 2013 року у розмірі 28440,14 грн., що вбачається із поданого розрахунку, який ніким не заперечується.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, відповідач в судове засідання не з’явився, не подав відзив на позов та доказів на його спростування.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.

Згідно з ст. 2 Закону України Про оплату праці основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство має сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи згідно Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати затвердженою постановою КМУ від 08 лютого 1995 р.№ 100 (ч.2 п.2). Період розрахунку-останні два повних робочих місяці, тобто лютий-березень 2013 року.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що компенсація середнього заробітку за період затримки розрахунку з позивачем ОСОБА_2 «Львівські автобусні заводи» становить 74096, 00 грн., виходячи з середньоденної заробітної плати нарахованої згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №100. Вказаний розрахунок береться судом до уваги, оскільки такий обґрунтований і ніким не заперечується.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідне роз'яснення надав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

За наведених обставин, суд вважає, що позов підставний та підлягає задоволенню та до стягнення підлягає 28 440, 14 грн. заборгованості по заробітній платі та 74096, 00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1762,00 гривень.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263 – 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Львівські автобусні заводи» ідентифікаційний код юридичної особи: 33894928 на користь ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, не виплачену заробітну плату за період з січня 2009 р. по квітень 2013 р в сумі 28 440, 14 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 73 322 грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Львівські автобусні заводи»/ ідентифікаційний код юридичної особи: 33894928/ в дохід держави 1762, 00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач : ОСОБА_1, Львівська область, Пустомитівський район, с. Загір»я, РНОКПП: НОМЕР_1.

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» 03124, ЄДРПОУ 33894928, місцезнаходження - м. Київ, бульвар Лепсе, 6

Повне рішення суду складено 07.06. 2018 р.

СуддяОСОБА_4