Ухвала суду № 78395594, 07.12.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13530/18 1-кс/335/9569/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П., прокурора Євсюкова Ф.Б., підозрюваного ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва ОСОБА_3, подане у кримінальному провадженні за № 42018080000000245, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

-ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей або непрацездатних осіб немає, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва молодший радник юстиції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що прокуратурою Запорізької області розслідується кримінальне провадження № 42018080000000245, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, часі та місці, ОСОБА_1, будучи особою, яка тривалий час обіймала посади у правоохоронних органах області, зокрема пов’язані із протидією обігу наркотичних засобів з метою подальшого збуту незаконно умисно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи психотропну речовину, обіг якої обмежено – метамфетамін.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено, – метамфетаміну, ОСОБА_1 13.11.2018 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, перебуваючи на задньому пасажирському сидінні у автомобілі ЗАЗ-Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, що рухався від буд. № 21 по вул. Покровська у м. Запоріжжя в напрямку місця мешкання ОСОБА_1 до будинку за адресою: АДРЕСА_1, діючи умисно, достовірно знаючи, в силу раніше займаної посади у органах поліції, про властивості психотропних речовин та про заборону їх вільного обігу, незаконно збув ОСОБА_4 психотропну речовину – метамфетамін, вагою 0,1282 г (у перерахунку на основу), одержавши від останнього за це вигоду у виді грошових коштів у розмірі 600 гривень.

У подальшому, придбану у ОСОБА_1 психотропну речовину, обіг якої обмежено, – метамфетамін, ОСОБА_4 добровільно видано працівникам правоохоронних органів.

Відповідно до висновку експерта № 7-2308 від 19.11.2018 року, проведеного Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, видана ОСОБА_4 речовина є психотропною речовиною, обіг якої обмежено – метамфетамін, масою 0,1282 г (в перерахунку на основу).

Продовжуючи свій злочинний умисел, діючи без значного розриву у часі, ОСОБА_1 04.12.2018 року приблизно о 15 год. 40 хв., знаходячись на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 незаконно збув ОСОБА_4 2 зіп пакети з порошкоподібною речовиною білого кольору.

05.12.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Враховуючи дані про особу підозрюваного та обсяг пред’явленої підозри, посилаючись на наявність встановлених під час досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного з утриманням у СІЗО м. Запоріжжя – арештному домі строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у сумі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, які викладене в ньому.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні проти клопотання слідчого про застосування щодо його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала з підстав недоведеності органом досудового розслідування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважала за можливе застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою, зокрема, домашній арешт.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника та просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити, обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, допитавши свідка ОСОБА_5, дослідивши клопотання з доданими до нього матеріалами, слідчий суддя встановив наступне.

Прокуратурою Запорізької області розслідується кримінальне провадження № 42018080000000245, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, що підтверджується відповідним витягом з кримінального провадження.

Як випливає з повідомлення про підозру, прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва молодший радник юстиції ОСОБА_3 05.12.2018 року повідомлено ОСОБА_1про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин.

Отже, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не перевищує 60 днів.

05.12.2018 року ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчинені кримінального правопорушення.

Викладені в клопотанні слідчого обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України підтверджуються наданими матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколами допиту свідка ОСОБА_4; протоколами оглядів речей, якими констатовано факт збуту ОСОБА_4 психотропних речовин; протоколом обшуку від 05.12.2018 року за місцем мешкання ОСОБА_1; висновком судової хімічної експертизи та іншими матеріалами в їх сукупності.

Оцінивши надані стороною обвинувачення сукупність доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які дають підстави слідчому судді прийти до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

При цьому, слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

З цього приводу слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого факти, які викликають підозру не обов’язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред’явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Чеботарь проти Молдови (заява № 35615/06) від 13.11.2007 року, яке набуло статусу остаточного 13.02.2008 року, слова обґрунтована підозра означають наявність фактів чи інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.

Як передбачено ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено, що, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Вирішуючи питання щодо обрання підозрюваному ОСОБА_1запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить не лише з вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини.

Окрім того, взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 року у справі «Воляник проти України», в якому зазначено, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

Крім цього, судом враховано, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 року у справі «Лабіта проти Італії») та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується, відсутність міцність соціальних зв’язків та існування ризиків кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання, встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 4 до 8 років.

Слідчий суддя враховує суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_1 злочину, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Перевіркою доводів клопотання слідчого про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України встановлено, що доводи є обґрунтованими, оскільки заявлені в клопотанні ризики на даний час існують, тобто підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити нове або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Ці висновки суду ґрунтуються на тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, суспільну небезпеку вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, особу підозрюваного, що в сукупності підтверджує існування зазначених ризиків.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який доводиться батьком підозрюваного, позитивно характеризував ОСОБА_1 Пояснив, що він є пенсіонером, його дружина, тобто мати ОСОБА_1 також є пенсіонеркою та хворіє, всі вони проживають разом.

Таким чином, приймаючи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, наявність ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також враховуючи обставини, визначені статтею 178 КПК України (тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним в інкримінованому злочині, відсутність на день розгляду клопотання слідчого документів, які би підтверджували наявність у підозрюваного стійких соціальних зв’язків, його стан здоров’я, який не виключає тримання під вартою, інвалідом не являється, не є особою похилого віку, будь-яких обставин, які б негативно характеризували ОСОБА_1, слідством не встановлено, повних характеризуючих даних не зібрано, має сім’ю, проживає разом з батьком та матір’ю), слідчий суддя вважає, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку слідчого судді, тримання підозрюваного ОСОБА_1під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистою свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно підозрюваної більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання підвартою в судовому засіданні не встановлено.

Прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів до підозрюваного не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваному ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 219 КПК України, відповідно до якої досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, враховуючи, що ОСОБА_1 05.12.2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали в межах строку досудового розслідування, до 28.11.2018 року включно.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Згідно вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, а також те, що прокурор в судовому засіданні не обґрунтував необхідність застосування застави у розмірі у сумі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в самому мінімальному розмірі, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, зможе зумовити його належну процесуальну поведінку.

Крім того, вказаний запобіжний захід забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертоюстатті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного певні обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість вимог клопотання, з огляду на що клопотання прокурора підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192 – 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва ОСОБА_3, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 03 лютого 2018 року, який обчислювати з моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України з 05 грудня 2018 року з утриманням у СІЗО м. Запоріжжя арештному домі.

Строк тримання під вартою підозрюваного, рахувати з 05 грудня 2018 року.

Встановити ОСОБА_1, заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35 240 грн. 00 коп., яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу на депозитний рахунок № 37319085001205, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172, отримувач платежу – ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава за ОСОБА_1 по справі № 335/14196/18, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка визнана потерпілим, експертом чи свідком у кримінальному провадженню;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов’язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Уповноваженій службовій особі місця ув’язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз’яснити ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю відмінному від підозрюваного, обов’язки, що покладаються у зв’язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали до 03 лютого 2019року включно.

В іншій частині вимог клопотання, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали, яка підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 07 грудня 2018 року.

Повний текст ухвали виготовлено 07 грудня 2018 року о 16.45 год.

Слідчий суддя В.О. Макаров