Рішення № 78395424, 06.12.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7970/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Рибак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови,

встановив :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 №5079/20900/18 від 09.10.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.3 ст.470 МК України та накладення адміністративного стягнення в розмірі 8500,00 гривень, а провадження по справі закрити.

Обґрунтовуючи заявлений позов покликається на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного Кодексу України та накладено штраф в розмірі 8500,00 гривень. Вказану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, ввезений на територію України транспортний засіб VW Golf, реєстраційний номер EPJ63SW йому не належить та ним ввезений не був. На думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення його до відповідальності, не враховано всіх обставин справи, а тому просить оскаржувану постанову скасувати.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов заперечує та просить відмовити в задоволенні позову, оскільки на час розгляду митним органом справи про притягнення позивача до відповідальності, останній не надав митному органу жодного належного документа, який би свідчив про обставини викладені у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 №5079/20900/18 від 09.10.2018 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення в розмірі 8500,00 гривень /а.с.4-5/.

З даної постанови видно, що ОСОБА_1 27.04.2018 року через м/п «Смільниця» Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України автомобіль марки VW Golf реєстраційний номер EPJ63SW в митному режимі транзит. Станом на 21.08.2018 року інформація щодо вивезення за межі митної території України чи поміщення в інший митний режим вказаного транспортного засобу відсутня.

Відповідно до статей 90, 95 МК України, транзитом визначається митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності для автомобільного транспорту - 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб.

За порушення строків, визначених ст.95 МК України, встановлена відповідальність, передбачена ст.470 МК України.

Частиною 3 ст.470 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видачу їх без дозволу органу доходів і зборів, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, статтею 489 Митного Кодексу України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту даної статті випливає, що, у постанові повинно бути обґрунтовано і вмотивовано юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов’язана з повним, всебічним і об’єктивним дослідженням обставин справи, правильним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення ОСОБА_1до відповідальності, не враховано всіх обставин даної справи. Так, під час розгляду справи не отримано пояснень від правопорушника та не з’ясовано ступеня його вини, адже як зазначає позивач, 27.04.2018 року, тобто в день коли на митну територію України було ввезено транспортний засіб VW Golf реєстраційний номер EPJ63SW, він перетинав кордон в якості пасажира автомобіля, тож жодного відношення до ввезення даного автомобіля, вказаного у винесеній постанові немає.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 17.09.2018 року позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом оформлення невстановленою особою, шляхом зловживання довірою ОСОБА_1автомобіля марки VW Golf реєстраційний номер EPJ63SW, під час перетину кордону з РП в Україну.

Суд вважає, що докази, які надані представником відповідача на підтвердження вини ОСОБА_1у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, не є достатніми, оскільки зміст наданих митним органом документів не містить переконливих даних щодо факту ввезення вказаного автомобіля саме позивачем, що свідчить про неповноту при дослідженні обставин справи.

Водночас, суд бере до уваги надані позивачем докази як належні та допустимі по справі, оскільки такі прямо підтверджують обставини викладені у позовній заяві, отримані у встановленому законом порядку та стосуються безпосередньо обставин даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами , висновками експертів , показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, суд приходить до переконання, що наданими відповідачем документами не підтверджується факт наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, оскільки встановлені в ході розгляду справи обставини вказують на наявність обставин, які виключають можливість притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладення на нього адміністративного стягнення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати.

Стосовно вимоги позивача про закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне відзначити.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до положень ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

При цьому, ч.1 ст.522 МК України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п’ятою статті 470, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п’ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

З урахуванням викладеного, питання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення вирішується органом до компетенції кого належить розгляд даної категорії справ.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 №5079/20900/18 від 09.10.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.3 ст.470 МК України та накладення адміністративного стягнення в розмірі 8500,00 гривень.

У решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.